Постанова

від 23.09.2013 по справі 801/7271/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2013 р. 17:21 Справа №801/7271/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної фінансової інспекції в АР Крим

до Кримського республіканського підприємства "Кримавтобус" про спонукання до виконання певних дій,

за участю представників:

позивача - Дружкова О.А., посвідчення №137 від 10.05.12, довіреність № 13-37/1/28 від 28.05.13; Ляховчук Н.Ф., посвідчення №193, довіреність № 13/37/1/49 від 20.09.13;відповідача - Бакулін В.В. паспорт НОМЕР_1, довіреність № б/н від 02.09.13

Суть спору: Державна фінансова інспекція в АР Крим (далі - позивач, ДФІ в АР Крим) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Кримського республіканського підприємства "Кримавтобус" (далі - відповідач, КРП «Кримавтобус») про зобов'язання Кримського республіканського підприємства "Кримавтобус" (вул. Київська, будинок 78, м. Сімферополь, 95034, І.К. 38040700 ) виконати пункт 2 вимог від 17.05.2013 №01-06-14-14/4414 в повному обсязі.

Позов мотивовано тим, що відповідачем не виконано Письмові вимоги про усунення порушень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.07.13р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених у позові.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с.118).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи справу суд керувався нормативно-правовими актами, в редакцій, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про Основні засади здійснення державного фінансового контролю в України» (далі - Закон) від 26.01.1993р. №2939-XII, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 2 Закону Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 1 Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Таким чином, позивач, реалізуючи свої завдання та функції у відносинах з фізичними та юридичними особами, є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 4 Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Згідно ст. 15 Закону службові особи органу державного фінансового контролю є представниками органів виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються. Працівник органу державного фінансового контролю при виконанні покладених на нього обов'язків керується чинним законодавством і виконує вказівки своїх керівників. Ніхто інший, за винятком передбачених законодавством випадків, не вправі втручатися в діяльність службової особи органу державного фінансового контролю.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону органам державного фінансового контролю надається право:

пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 38040700, організаційно-правова форма юридичної особи - державне підприємство. До основних видів діяльності за КВЕД віднесено: пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення, інші пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у. (а.с.23).

Таким чином відповідач відноситься до підприємств і організацій, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач відноситься до підконтрольних відповідачу установ, у зв'язку з чим, спір, що виник між сторонами має ознаки публічно-правового спору та відноситься до справи адміністративної юрисдикції.

Згідно з п. 1 ст. 8 Закону однією із функцій органів державного фінансового контролю є здійснення державного фінансового контролю та контролю за:

виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;

цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;

усуненням виявлених недоліків і порушень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія. Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Судом встановлено, що 08.05.13р. посадовими особами Державної фінансової інспекції в АР Крим, відповідно до п.1.3.4.1. плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції в АР Крим на 2-й квартал 2013 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 29.03.13р. №341,№340(а.с.24), проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КРП «Кримавтобус» за період з 01.01.12р. по 31.03.13р., за результатами якої складено акт №06-21/1-48 (а.с.25).

За результатами ревізії, Державної фінансової інспекції в АР Крим зафіксовано, крім інших, порушення:

2) пункту 3.1.5 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорту, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43, в наслідок чого необґрунтовано встановлена та використовувалась завищена норма витрати дизельного палива для автобусів Богдан А 2011, що призвело до зайвого списання дизельного палива у кількості 581,22 л на 5710,10 грн.

17.05.13р. за вих. №01-06-14-14/4414 на адресу відповідача було направлено вимоги про усунення виявлених порушень (а.с. 79), відповідно п. 2 до яких, Державна фінансова інспекція в АР Крим вимагала від відповідача:

Стягнути з осіб, винних у понаднормовому списанні матеріальних цінностей на суму 5710,10 грн.шкоду у порядк та розмірі, встановленому ст.ст. 130,133,136 КЗпП України.

Відповідач отримав письмові вимоги 20.05.2013, що підтверджується корінцем поштового повідомлення про отримання рекомендованої кореспонденції (а.с.83), п.2 у встановлений позивачем термін не виконав, письмові вимоги у встановленому порядку не оскаржив.

Проте, в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову у зв'язку з тим, що на його думку здійснення викладених в п. 2 письмових вимог заходів на усунення порушень не можливо, оскільки відповідачем невірно зроблені висновки про перевищення витрат на списання дизельного палива.

Перевіряючи обгрнутованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення у зв'язку з наступним.

Як встановлено позивачем підчас ревізії, наказами по підприємству :

- від 08.05.2012 №08/1 затверджено тимчасову базову лінійну норму витрат дизельного палива на 100 км пробігу (а.с.84);

- від 19.06.2012 №13 затверджено базову лінійну норму витрат дизельного палива на 100 км пробігу у розмірі 17,0 літрів на 100 км пробігу (а.с.85);

- від 22.06.2012 №18 затверджено базову лінійну норму витрат дизельного палива на 100 км пробігу у розмірі 18,7 літрів на 100 км пробігу, з урахуванням 10% до заводської норми витрати дизельного палива за роботу в міських умовах згідно з п.3.1.4 наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998. (а.с.86);

- від 01.08.2012 №29 встановлено застосування додаткового коефіцієнту до заводської норми палива відповідно до Наказу №43 за роботу, яка потребує частих зупинок (в середньому більше, ніж одна зупинка на один кілометр пробігу) у розмірі до 9%. (а.с.87)

Проте ревізією встановлено, що при розрахунку застосування додаткового коефіцієнту за роботу, яка потребує частих зупинок (в середньому більше, ніж одна зупинка на один кілометр пробігу) у розмірі до 9%, як передбачено наказом №29, коефіцієнт застосовано не до заводської норми витрати палива (17,0 літрів), а до тимчасової базової лінійної норми витрат дизельного палива на 100 км пробігу з урахуванням 10% за роботу в міських умовах. Так, тимчасова норма витрат палива з урахуванням коефіцієнтів за роботу в міських умовах у розмірі 10 % та за роботу, яка потребує частих зупинок (в середньому більше, ніж одна зупинка на один кілометр пробігу) у розмірі до 9% до заводської норми витрати дизельного палива для автобусів Богдан А20111, що експлуатуються в КРП «Кримавтобус» на маршруті №98-А «Аеропорт «Центральний» - вул.Бор Чокрак (мечеть)», повинни складати 20,13 літрів на 100 км пробігу (17,0+(17,0 х 10%+17,0х9%)=20,23), проте у наказі № 29 затверджено лінійна норма витрат палива у розмірі 20,4 літрів на 100 км пробігу, тобто на 0,17 літрів вище ніж відповідно до розрахунку згідно з умовами застосування додаткового коефіцієнту (20,4-20,23=0,17), що є порушенням п.3.1.5 наказу Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.

Завищені лінійні норми витрат палива для автобусів Богдан А20111, що експлуатуються в КРП «Кримавтобус» на маршруті №98-А «Аеропорт Центральний» - вул. Бор Чокрак (мечеть)», розроблено комісією у складі чотирьох працівників Підприємства, голова комісії - директор КРП «Кримавтобус» Бакликов В.М., яким і затверджено вище вказані лінійні норми витрат палива до застосування при проведенні списання пального у бухгалтерському обліку.

Таким чином, на думку позивача, в порушення п.3.1.5 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 №43, у зв'язку застосування завищеної лінійної норми витрат дизельного палива на 100 км пробігу автобусів Богдан А20111, що експлуатуються в КРП «Кримавтобус» на маршруті №98-А «Аеропорт «Центральний» - вул.Бор Чокрак (мечеть)», зайво списано дизельного палива у кількості 581,22 літрів на суму 5 710,10 грн. (2012 рік - 3 499,50 грн., І квартал 2012 року - 2 210,60 гривень).

На підтвердження наведених порушень позивачем надано Реєстр зайво списаного дизельного палива (а.с.90-92) та пояснення посадових осіб (а.с.93-93)

Позивач зазначив, що матеріальна шкода (збитки) Підприємству склала 5 710,10 гривень, порушення допущено з вини директора КРП «Кримавтобус» Бакликова В.М.,якій приймав участь, як голова комісії, у розробці лінійних норм витрат палива , а також затвердив їх до застосування при проведенні списання пального у бухгалтерському обліку (в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 203 «Паливо» проводкою дебет 23 «Виробництво» кредит 203 «Виробництво» у сумі 5 710,10 грн., чим, на думку позивача, порушено п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ п.11,12 П(с)БУ 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.

В ході ревізії порушення не відшкодовано.

Відповідно до Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 р. №43 (далі - Наказ № 43), норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.

Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно з встановленими нормативами.

Згідно з п.1.1 Наказу № 43 для автомобілів встановлюються види норм витрат палива, зокрема:

- базова лінійна норма на пробіг автомобіля - на 100 км;

Базові лінійні норми по типах автомобілів наведені в таблицях додатків А і Б в розрізі моделей (модифікацій) автомобілів в алфавітному порядку (за українським та латинським алфавітом).

У зв'язку з тим, що більшість сучасних автомобілів мають багатоваріантне конструктивне виконання (комплектація однієї моделі автомобіля різними моделями двигуна, коробки передач, головної передачі, тощо), новорозроблені та переглянуті починаючи з 1997 року базові лінійні норми наведені в окремих таблицях з зазначенням технічних даних та особливостей конструктивного виконання моделей (модифікацій) транспортних засобів, які дозволяють їх ідентифікувати. Ці норми поширюються лише на моделі (модифікації) автомобілів з зазначеними технічними даними та особливостями конструктивного виконання.

Згідно п. 1.11 Наказу № 43 тимчасові, тимчасові індивідуальні та постійні базові норми витрат палива для колісних транспортних засобів та обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, включаючи транспортні засоби загального призначення, спеціалізованого призначення та спеціального призначення, які, зокрема, беруть участь у транспортному процесі на дорогах загального користування (у тому числі легкові та вантажні автомобілі, фургони, автобуси, автомобілі з причепами, самоскиди тощо, спеціальне обладнання, що встановлюється на шасі колісних транспортних засобів та іншу техніку, зазначену в додатку Б), разом із системою коригуючих коефіцієнтів та норм додаткового споживання, що враховують вплив на витрату палива різноманітних експлуатаційних умов, розробляються провідним інститутом Міністерства інфраструктури України у сфері автомобільного транспорту - Державним підприємством "Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут" (далі - ДП "ДержавтотрансНДІпроект").

Відповідно до п.п. 2.1.5 п. 2.1 Наказу № 43 тимчасові лінійні норми витрат палива встановлюються для нових моделей (модифікацій) автомобілів та автомобілів оригінальної конструкції, що не увійшли до цього документа, обладнання, що встановлюється на колісних транспортних засобах, технологічних машин і механізмів, автомобілів при виконанні спеціальної роботи або здійсненні перевезень в специфічних умовах експлуатації, виконанні технологічних операцій встановлюються тимчасові та тимчасові індивідуальні, базові, базові лінійні та диференційовані норми витрат палива з уточненням, за необхідності, коефіцієнтів їх коригування, які розробляються головним інститутом Міністерства інфраструктури України (далі - Міністерство) ДержавтотрансНДІпроектом за заявками заводів-виробників чи підприємств - власників автомобілів на договірних засадах

Тимчасові індивідуальні норми є чинними для конкретного підприємства (суб'єкта господарювання), що замовило їх розроблення для використання у період апробації в певному регіоні та умовах експлуатації транспортних засобів (обладнання), без права поширення на транспортні засоби (обладнання) інших підприємств, організацій (суб'єктів господарювання), у тому числі суб'єктів господарювання, які входять до складу однієї установи, відомства тощо. При цьому збираються дані щодо специфічних умов експлуатації техніки кожним підприємством (суб'єктом господарювання) в певних умовах для отримання статистично значимої кількості незалежних та неупереджених даних щодо апробації тимчасових індивідуальних норм залежно від всього розмаїття умов експлуатації, технічного стану техніки, особливостей її конструктивного виконання (комплектації) тощо.

Тимчасові індивідуальні норми встановлюють на визначений ДП "ДержавтотрансНДІпроект" період апробації, що триває до одного року. Після закінчення встановленого періоду апробації, розробленої для підприємства тимчасової індивідуальної норми та надання підприємством розробникові за визначеною ДП "ДержавтотрансНДІпроект" формою даних щодо її апробації з наведенням експлуатаційних умов термін дії норми продовжується, при цьому встановлюється наступний період апробації з можливим її коригуванням за обґрунтованої необхідності з урахуванням централізовано зібраних даних щодо апробації тимчасових індивідуальних норм в різноманітних природно-кліматичних, дорожніх та інших умовах різних підприємств та установ (суб'єктів господарювання).

Тимчасові індивідуальні норми втрачають чинність у разі затвердження Міністерством інфраструктури України (далі - Міністерство) за поданням ДП "ДержавтотрансНДІпроект" тимчасових норм, розроблених за заявками заводів-виробників з проведенням повного комплексу випробовувань обґрунтованої кількості зразків техніки і відповідних досліджень, та постійних норм (що встановлюють за позитивними результатами широкомасштабної апробації в різних регіонах країни та в умовах експлуатації різних підприємств раніше розроблених тимчасових норм або тимчасових індивідуальних норм).

Судом встановлено, що підтверджується Сертифікатом відповідності на Автобус Богдан А 20111 та листом Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод №1» Богдан Моторс (а.с.188,189), що вказані автобуси є новими класу 1 категорії МЗ, що виготовляються серійно з 02.08.2011 по 01.08.2011, у зв'язку з чим його базова лінійна норма витрати палива не увійшла до переліку встановлених норм, визначених Наказом № 43, на які ДП "ДержавтотрансНДІпроект" встановлюються тимчасові лінійні норми, які втрачають чинність після затвердження постійних норм.

Суд не погоджується з інформацією, викладеною у листі про можливість встановлення тимасових норм безпосередньо керівниками підприємств, оскільки такі повноваження не встановлені Наказом № 43.

Проте, суд враховує, що дослідження наданих до ревізії, а також до судового засідання наказів від 19.06.2012 № 13 та від 22.06.2012 № 18 про встановлення тимчасових лінійних норм не суперечать заводській норми витрат палива в магістральному циклі (17 л на 100 км, зазначеній в Листі від 12.06.2012), та по суті не встановлюють будь-яких інших норм.

При чому, суд приймає до уваги саме заводську норму, оскільки інших норм не встановлено.

Проте при розрахунку підвищуючих коефіціентів відповідачем було допущено помилку, яка й призвела до перевищення норми витрат палива.

Так, відповідно до п.п. 3.1.4,3.1.5 п.3.1 Наказу норми витрат палива підвищуються у таких випадках:

- 3.1.4 Робота в міських умовах:

в межах міст Алчевськ, Біла Церква, Бровари, Вінниця, Горлівка, Дніпродзержинськ, Євпаторія, Єнакієве, Житомир, Івано-Франківськ, Кам'янець-Подільський, Керч, Кіровоград, Краматорськ, Кременчук, Кривий Ріг, Лисичанськ, Луганськ, Луцьк, Макіївка, Маріуполь, Мелітополь, Миколаїв, Нікополь, Павлоград, Полтава, Рівне, Севастополь, Сєверодонецьк, Сімферополь, Слов'янськ, Суми, Тернопіль, Ужгород, Херсон, Хмельницький, Черкаси, Чернігів, Чернівці, Ялта - до 10 %;

- 3.1.5 Робота, яка потребує частих зупинок (в середньому більше, ніж одна зупинка на один кілометр пробігу), у тому числі технологічних зупинок, пов'язаних із завантаженням і розвантаженням, посадкою і висадкою пасажирів (маршрутні автобуси, обслуговування поштових скриньок, інкасація грошей, обслуговування хворих, інвалідів, клієнтів тощо), а також робота в напружених дорожніх умовах міст, пов'язаних із частими зупинками дорожнього руху (зокрема, у центральних частинах міст), та поїздки на короткі відстані (до 5 км) з тривалими перервами між поїздками (одна година і більше) - до 10 %.

Під час здійснення перевезень на короткі відстані з тривалими перервами між поїздками з вимкненим двигуном (перед кожною поїздкою перерва тривалістю одна година і більше) у разі потреби та за рішенням керівництва підприємства можуть бути застосовані диференційовані значення надбавки на роботу, яка потребує частих зупинок, залежно від фактичної середньої довжини їздки:

до 5 км (включно), але більше 3 км - до 10 %;

до 3 км (включно), але більше 2 км - до 15 %;

до 2 км (включно), але більше 1 км - до 20 %;

до 1 км (включно), але більше 0,5 км - до 30 %;

до 0,5 км (включно) і менше - до 40 %.

Примітка 1. Коригуючий коефіцієнт, зазначений у цьому підпункті, застосовується окремо на частину маршруту з відповідними умовами руху, що повинно бути належним чином задокументовано (записами відповідальних осіб у дорожніх листах та/або інших звітних документах згідно з порядком, затвердженим наказом (розпорядженням) керівництва підприємства).

Примітка 2. У разі потреби та за рішенням керівництва підприємства на пробіг перших 2 км після перерви з вимкненим двигуном тривалістю одна година і більше може бути застосована надбавка (незалежно від загальної довжини їздки) до 20 %.

Примітка 3. Відповідні умови експлуатації, що передбачають перед початком руху перерву з вимкненим двигуном тривалістю не менше однієї години, повинні бути належним чином задокументовані (записами відповідальних осіб у дорожніх листах та/або інших звітних документах). Порядок застосування цього коефіцієнта повинен бути введений в дію відповідним наказом (розпорядженням) керівництва підприємства.

Примітка 4. Під час встановлення диференційованих значень надбавок на роботу, яка потребує частих зупинок, або встановлення надбавки на пробіг перших 2 км після перерви з вимкненим двигуном тривалістю одна година і більше рекомендовано застосовувати (в регламентованих межах) відповідно до фактичних потреб більші значення для автомобілів з постійним приводом на понад одну вісь (наприклад, з повним приводом, що не може бути відключений) та відповідно менші значення для автомобілів з приводом на одну вісь (тобто для автомобілів з меншими механічними втратами у трансмісії).

Як вбчається з матеріалів справи та підтверджується актом про експериментальне визначення експлуатаційної лінійної норми витрат пального на автобусах Богдан А20111, які експлуатуються в КРП «Кримавтобус» на маршруті №3 «Льдозаводське - маркет «Епіцентр» від 22.06.2012 (а.с.88) та актом про експеріментальне визначення експлуатаційної лінійної норми витрат пального автобусах Богдан А20111, що експлуатуються в КРП «Кримавтобус» на маршруті №98-А «Аеропорт «Центральний» - вул. Бор Чокрак (мечеть)» від 30.07.2012 б/н.(а.с.89) саме вказані коефіціенти були використані відповідачем при розрахунку норм витрат пального.

Проте , відповідачем було невірно застосовано вказані коефіцієнти ( 17 л+ 10% + 9% = 20,4 л ), замість (17,0+(17,0 х 10%+17,0х9%)=20,23), що й призвело до зайвого списання пального на суму 5710,00 грн.

Доводи позивача відповідають положенням п. 3.3. Наказу № 43, відповідно до якого у випадку застосування одночасно кількох коригуючих коефіцієнтів розраховується сумарний коефіцієнт коригування, який дорівнює сумі цих надбавок (зменшуючі коригуючі коефіцієнти є від'ємними): Kе = K1 + K2 + ... + Кn (2) (сумарний корегуючих коефіціент).

Відповідно до п. 3.4. Наказу № 43 використання норм додаткового споживання палива, поряд із нормативними витратами палива, дозволяється за умови, що це буде належним чином обґрунтовано і задокументовано (записами відповідальних осіб у звітних документах згідно з порядком, затвердженим наказом (розпорядженням) керівництва підприємства). Підпунктом 3.5.1. Наказу № 43 встановлено, що дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори враховуються шляхом застосування коригуючих коефіцієнтів, наведених у формі відсотків підвищення або зниження базового значення норми.

Для коригування лінійних норм можуть застосовуватися всі зазначені у розділі 3 коригуючі коефіцієнти, але із врахуванням наведених у цьому розділі обмежень.

При чому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, що фактично експерементиальним дослідженням було встановлено витрату пального в сумі 20,4 л, а не математичним шляхом.

Суд критично ставиться до актів експериментального визначення, оскільки воно проведено тільки для одного автомобілю в одніх дорожних умовах на одному рейсі, отже не може бути підтвердженням належного документування обгрунтваності саме таких витрат палива.

Разом з тим, наведені розрахунки у наданих актах свідчать про суто математичний (помилковий) підрахунок витрат пального.

Суд також вважає необгрунтованими доводи відповідача щодо неможливості виконати вимоги позивача у спосіб, зазначений ст.ст. 130,133,136 КЗпП України , оскільки вказані норми передбачаються стягнення сум шкоди з винного працівника.

Судом встановлено, що на підприємстві було невірно розраховано та встановлено тимчасову лінійну норму витрат палива, у зв'язку з чим суд погоджується з позивачем щодо наявності зайво списаного пального на суму 5710,00 грн.

За таких обставин суд задовольняє адміністративний позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.09.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 30.09.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати Кримське республіканське підприємство "Кримавтобус" (вул. Київська, будинок 78, м. Сімферополь, 95034, І.К. 38040700 ) виконати пункт 2 вимог від 17.05.2013 №01-06-14-14/4414 в повному обсязі.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя підпис Котарева Г.М.

З оригіналом згідно Котарева Г.М.