Ухвала

від 24.09.2013 по справі 2а-14394/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14394/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012р. № 0001962250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 416 623,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 104 156,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 12.11.2012 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB НВКФ «Вісмас-Техно» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах TOB «TBK «Град» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, по взаємовідносинах з TOB «ЦС-ТАБ» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року та за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року, по взаємовідносинах з TOB «Міксагро» за період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 07.06.2012р. № 177/22-50/24076605 про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB НВКФ «Вісмас-Техно» (надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення TOB НВКФ «Вісмас-Техно» вимог п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п. 9.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. № 363, Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р. № 2344-ІП, Постанови КМУ від 25.02.2009 р. № 207 та ст. 185, 187, пп. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст.200, п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями), внаслідок чого TOB НВКФ «Вісмас-Техно» завищено податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «ЦС-ТАБ» всього у сумі 416 623,0 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року на суму 223 431,0 грн., за грудень 2011 року на суму 193 192,0 грн.; що в подальшому призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 416 623,0 грн., в тому числі: за жовтень 2011 року на суму 223 431,0 грн., за грудень 2011 року на суму 193 192,0 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що згідно висновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, TOB «ЦС-ТАБ» (код ЄДРПОУ 37165589) має ознаки «фіктивності» у зв'язку із відсутністю факту реального здійснення господарської діяльності.

Враховуючи обставини, які свідчать про відсутність у TOB «ЦС-ТАБ» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, податковий орган приходить до висновку про відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст.234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст.203 ЦК України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно до ч.І ст.228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.

Таким чином, встановлено неможливість фактичного здійснення TOB «ЦС-ТАБ» надання товарів (робіт, послуг) TOB НВКФ «Вісмас-Техно» через недостатність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з недостатністю трудових ресурсів, основних фондів, відсутністю складських приміщень та транспортних засобів.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Святошинському районі м. Києва відносно TOB НВКФ «Вісмас-Техно» винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012р. № 0001962250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 416 623,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 104 156,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з TOB «ЦС-ТАБ» на загальну суму 416 623,0 грн.

В підтвердження законності включення до податкового кредиту сум ПДВ позивач надав суду копії первинних документів.

Згідно умов Договору поставки товару, укладеного у між TOB «ЦС-ТАБ» в особі директора Ковальчука 1.1., який діє на підставі Статуту - «Постачальник», з однієї сторони та TOB НВКФ «Вісмас-Техно», в особі директора Куковєрова Є.М., який діє на підставі Статуту - «Покупець», з другої сторони, Постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного Договору товар у власність Покупця, а Покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від Постачальника до Покупця.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту повної оплати Покупцем поставленої партії товару. Постачальник зобов'язується прийняти від покупця Замовлення на поставку товару, погодити його та здійснити поставку. Поставка товару здійснюється партіями відповідно до Замовлення. Поставка товару здійснюється силами та засобами Постачальника.

На виконання зазначеного договору TOB «ЦС-ТАБ» передав, а позивач прийняв видаткові накладні за період з серпня по грудень 2011 року на загальну суму 2 499 739,98 грн. у тому числі ПДВ у сумі 416 623.33 грн. всього 2 866 363,20 грн. На виконання умов договору в частині оплати товару TOB НВКФ «Вісмас-Техно» перераховано на розрахунковий рахунок TOB «ЦС-ТАБ» кошти в сумі 2 499 739,98 грн. в тому числі ПДВ 416 623,33 грн., що підтверджується платіжними дорученнями у період з серпня по грудень 2011 року, копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі -експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Нормами п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено вимоги, які ставляться до податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI).

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених чинним законодавством України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як було встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі м. Києва було отримано інформацію, що посадовими особами ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акти:

- від 21.12.2011 року №1536/3-23-20-37165589 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «ЦС-ТАБ», код ЄДРПОУ 37165589, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, наведеними в додатку за період з 01.01.2011 по 31.10.2011 року»;

- 27.02.2012р. №181/3-23-20-37165589 «про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання TOB «ЦС-ТАБ», (код ЄДРПОУ 37165589) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 року».

В матеріалах перевірок TOB «ЦС-ТАБ» зазначено, що зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, в управлінні податкового контролю юридичних осіб відсутні первинні документи щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності.

Від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримано висновок №587/26-1/52/1 за грудень 2011 року щодо наявності ознак „фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності TOB «ЦС-ТАБ».

При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження також встановлено: на виконання наказу ДПА України від 08.08.2011р. №475/ДСК „Про впровадження комплексної системи запобігання та протидії процесам тінізації економіки" та з метою координації дій щодо руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань та формування доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, згідно висновку ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва щодо наявності ознак „фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності TOB «ЦС-ТАБ» має ознаки „фіктивності".

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість фактичного здійснення TOB «ЦС-ТАБ» надання товарів (робіт, послуг) TOB НВКФ «Вісмас-Техно» через недостатність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з недостатністю трудових ресурсів, основних фондів, відсутністю складських приміщень та транспортних засобів.

Перевіркою TOB НВКФ «Вісмас-Техно», згідно наданих документів не виявлено, а підприємством не надано відповідні посвідчення, сертифікати відповідності (визнання), інші документи, видані компетентними органами чи виробниками, що підтверджують відповідність товару вимогам діючих державних стандартів, технічними умовами, а також санітарними, ветеринарними, гігієнічними та іншими нормам, встановленим чинними законодавством України.

Крім того, TOB НВКФ «Вісмас-Техно» не надано будь-які належним чином оформлені відповідно до вимог законодавства України документи, які підтверджують факт транспортування товару постачальником.

Основними законодавчими актами, які визначають засади організації та діяльності автомобільного транспорту зокрема, але не виключно, є:

Закон України «Про автомобільний транспорт» від 23.02.2006р. №3492-IV;

Закон України "Про транспорт" від 10.11.1994р. №232/94-ВР;

Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. №3353- XII.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІН, встановлено перелік обов'язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення юридичною особою на договірних умовах та для власних потреб. До таких документів відносяться: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах; дорожній лист; товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж;інші документи, передбачені законодавством України.

Також, згідно до п.п.11.1 та п.п.11.3 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України №128/2568 від 20.10.1998р., встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Оскільки дорожній лист та товарно-транспортна накладна визначені як обов'язкові при здійсненні транспортних операцій, тому такі документи є підтверджуючим документами реальності здійснення договорів поставки товару.

Отже, відсутність товарно-транспортних накладних у позивача, які не були надані податковому органу під час перевірки і не надані суду під час розгляду справи, свідчать про відсутність здійснення перевезення.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст..208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у TOB «ЦС-ТАБ» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у TOB НВКФ «Вісмас-Техно» та TOB «ЦС-ТАБ» при укладенні договору на створення правових наслідків. Тобто, така угода є нікчемною.

Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, судова колегія вважає, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 416 623,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 104 156,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012р. № 0001962250 винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича комерційна фірма «Вісмас-Техно» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.