Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/15969/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15969/13 26.09.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕАС ТРЕЙД» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» стягнення заборгованості в розмірі 45 778 гривень 79 копійок

Представники:

від Позивача:Півторак М.О. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕАС ТРЕЙД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» (надалі також - «Відповідач»)про стягнення заборгованості в розмірі 45 778 гривень 79 копійок.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 27 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕАС ТРЕЙД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» укладено Договір поставки товару № 43.Відповідно до Видаткової накладної від 27 грудня 2012 року № 231 Позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» корейку свину с/м та м'ясо свине морожене (обвалене) окіст без кісток загальною вартістю 40 069 гривень 50 копійок. Таким чином, Позивач виконав умови Договору в повній мірі, а Відповідачем було прийнято поставлений Товар, що підтверджується Видатковою накладною № 231. З моменту укладення Договору та поставки товару пройшов тривалий час, однак Відповідач не оплатив поставлений товар. Отже, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» 40 069 гривень 50 копійок - суму основної заборгованості, 39 гривень 95 копійок - інфляційних нарахувань, 4 940 гривень 08 копійок - штрафу та 729 гривень 26 копійок - пені.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.08.2013 року порушено провадження у справі № 910/15969/13, розгляд справи призначено на 11.09.2013 року.

11.09.2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача письмове підтвердження того, що в провадженні Господарського судів або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору та Довідку з обслуговуючого банку про відкритий рахунок.

В судовому засіданні 11.09.2013 року представник Позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від11.09.2013 року відкладено розгляд справи на 26.09.2013 року.

В судовому засіданні 26.09.2013 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Суд зазначає, що Відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкладення розгляду справи № 910/15969/13 від 11.09.2013 року про час та місце розгляду справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, проти заявлених позовних вимог не заперечив.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій станом на 15 серпня 2013 року вбачається, що місцезнаходженням Відповідача є: 02139, м. Київ, вулиця Курнатовського, 28, квартира 23.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від11.09.2013 року судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 16.09.2013 року. При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник Відповідача у судове засідання 26 вересня 2013 рокуне з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26 вересня2013 року, на підставістатті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕАС ТРЕЙД» («Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» («Покупець») укладено Договір поставки товару № 43 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов'язується постачати м'ясну сировину (Товар) з необхідними супроводжувальними документами та передавати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах Договору.

Найменування, номенклатура, одиниці вимірювання Товару, кількість і ціна кожного найменування Товару кожної партії визначаються в накладних (пункт 2.1. Договору).

Пунктом 8.1. Договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах безготівкового перерахунку коштів на Розрахунковий рахунок постачальника.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що відповідно до Видаткової накладної від 27 грудня 2012 року № 231 Позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» корейку свину с/м та м'ясо свине морожене (обвалене) окіст без кісток загальною вартістю 40 069 гривень 50 копійок. Таким чином, Позивач виконав умови Договору в повній мірі, а Відповідачем було прийнято поставлений Товар, що підтверджується Видатковою накладною № 231. З моменту укладення Договору та поставки товару пройшов тривалий час, однак Відповідач не оплатив поставлений товар. Отже, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» 40 069 гривень 50 копійок - суму основної заборгованості, 39 гривень 95 копійок - інфляційних нарахувань, 4 940 гривень 08 копійок - штрафу та 729 гривень 26 копійок - пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки товару № 43 між сторонами згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконаннягосподарськихдоговорівзастосовуютьсявідповідніположенняЦивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова відзобов'язання або одностороння змінай ого умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичн ідані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутністьо бставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що факт поставки Позивачем товару Відповідачу на загальну суму 40 069 гривень 50 копійок підтверджується матеріалами справи, а саме: Видатковою накладною № 231 від 27 грудня 2012 року.

Однак, до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів за поставлений відповідно до Видаткової накладної № 231 від 27 грудня 2012 року Товар.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору поставки, не здійснив оплату вартості товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення 40 069 гривень 50 копійок - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 39 гривень 95 копійок - інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.3. Договору, у разі порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, Постачальник має право вимагати оплати вартості поставленого товару, сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 20 відсотків річних від суми заборгованості, а також сплати пені за кожен день прострочки у розмірі 0,01% за кожен день прострочки від суми боргу.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 4 940 гривень 08 копійок - штрафу та 729 гривень 26 копійок - пені підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕАС ТРЕЙД» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» (02139, м. Київ, вулиця Курнатовського, 28, квартира 23, код ЄДРПОУ 36688117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕАС ТРЕЙД» (03113, м. Київ ,вулиця Дегтярівська, 51, код ЄДРПОУ 37469966) 45 778 (сорок п'ять тисяч сімсот сімдесят вісім) гривень 79 копійок, з яких: 40 069 гривень 50 копійок - суму основної заборгованості, 39 гривень 95 копійок - інфляційних нарахувань, 4 940 гривень 08 копійок - штрафу та 729 гривень 26 копійок - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСФУД» (02139, м. Київ, вулиця Курнатовського, 28, квартира 23, код ЄДРПОУ 36688117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕАС ТРЕЙД» (03113, м. Київ ,вулиця Дегтярівська, 51, код ЄДРПОУ 37469966)1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набраня судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набира єзаконної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 вересня 2013 року.

Суддя О.В. Чинчин