Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/15957/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15957/13 26.09.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГМ АБЕЛЬ та БЕРГЕР Інтернаціональ Україна» стягнення боргу, неустойки, процентів у розмірі 71 245 гривень 33 копійки

Представники:

від Позивача: Ярошевець С.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГМ АБЕЛЬ та БЕРГЕР Інтернаціональ Україна» (надалі також - «Відповідач») про стягнення боргу, неустойки, процентів у розмірі 71 245 гривень 33 копійки.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 21 жовтня 2011 року між Приватним акціонерним товариством «Коростенський завод МДФ» («Покупець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГМ АБЕЛЬ та БЕРГЕР Інтернаціональ Україна» («Продавець») укладено Договір купівлі-продажу лісопродукції № 21/10. Позивач свої договірні зобов'язання виконав, сплативши Відповідачу в якості попередньої оплати 100 000 гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжними дорученнями № 5907 та №6016, а також здійснив оплату по факту поставки в сумі 50 000 гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжним дорученням № 6535. В грудні місяці сторони досягли усної домовленості про продовження дії договору на 1 рік, проте письмового додатку до договору складено не було. На виконання усної домовленості виконання договору було продовжено в 2012 році, на підтвердження чого Продавець в січні місяці 2012 року здійснював поставки за договором, а Покупець за цим же договором здійснював перерахування попередньої оплати в сумі 50 000 гривень 00 копійок Платіжним дорученням № 7502 від 27.01.2012 року. Відповідач, в свою чергу, в період з 03.11.2011 року по 21.01.2012 року здійснив поставку лісо продукції на загальну суму 140 290 гривень 70 копійок. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГМ АБЕЛЬ та БЕРГЕР Інтернаціональ Україна» 59 709 гривень 30 копійок - суму основної заборгованості, 8 787 гривень 55 копійок - неустойки, 2 748 гривень 48 копійок - проценти за користування чужими коштами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.08.2013 року порушено провадження у справі № 910/15957/13, розгляд справи призначено на 11.09.2013 року.

В судовому засіданні 11.09.2013 року представник Позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.09.2013 року відкладено розгляд справи на 26.09.2013 року.

В судовому засіданні 26.09.2013 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви та подав суду Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Відповідача. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Суд зазначає, що Відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкладення розгляд справи № 910/15957/13 від 11.09.2013 року про час та місце розгляду справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, проти заявлених позовних вимог не заперечив.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на 12 вересня 2013 року вбачається, що місцезнаходженням Відповідача є: 02094, м. Київ, вулиця Магнітогорська, 1, кімната 311.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 16.09.2013 року. При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник Відповідача у судове засідання 26 вересня 2013 року не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26 вересня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2011 року між Приватним акціонерним товариством «Коростенський завод МДФ» («Покупець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГМ АБЕЛЬ та БЕРГЕР Інтернаціональ Україна» («Продавець») укладено Договір купівлі-продажу лісопродукції № 21/10 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Продавець зобов'язується протягом дії Договору передати Покупцеві лісопродукцію окремими партіями за цінами та у кількості, що погоджуються сторонами у додатку 1 та накладних, а Покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених Договором. Загальний обсяг товару, що продається за Договором визначається протягом строку дії Договору з урахуванням кількості товару за всіма переданими відповідно до умов Договору окремими партіями товару.

Ціна на товар підтверджується протоколом узгодження ціни, накладними та іншими подібними документами (пункт 5.1. Договору) .

Пунктом 5.4. Договору визначено, що розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії товару на поточний рахунок Продавця на умовах: 50% попередня оплата, 50% - по факту поставки товару в п'ятиденний термін.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що останній свої договірні зобов'язання виконав, сплативши Відповідачу в якості попередньої оплати 100 000 гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжними дорученнями № 5907 та № 6016, а також здійснив оплату по факту поставки в сумі 50 000 гривень 00 копійок, що підтверджується Платіжним дорученням № 6535. В грудні місяці сторони досягли усної домовленості про продовження дії договору на 1 рік, проте письмового додатку до договору складено не було. На виконання усної домовленості виконання договору було продовжено в 2012 році, на підтвердження чого Продавець в січні місяці 2012 року здійснював поставки за договором, а Покупець за цим же договором здійснював перерахування попередньої оплати в сумі 50 000 гривень 00 копійок Платіжним дорученням № 7502 від 27.01.2012 року. Відповідач, в свою чергу, в період з 03.11.2011 року по 21.01.2012 року здійснив поставку лісо продукції на загальну суму 140 290 гривень 70 копійок. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГМ АБЕЛЬ та БЕРГЕР Інтернаціональ Україна» 59 709 гривень 30 копійок - суму основної заборгованості, 8 787 гривень 55 копійок - неустойки, 2 748 гривень 48 копійок - проценти за користування чужими коштами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі-продажу лісопродукції № 21/10 між сторонами згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що факт поставки Відповідачем товару Позивачу на загальну суму 140 290 гривень 70 копійок підтверджується матеріалами справи, а саме: товарно-транспортними накладними.

Однак, як вбачається з копій Платіжних доручень, Позивачем сплачено на розрахунковий рахунок Відповідача 200 000 гривень 00 копійок.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору купівлі-продажу, не здійснив поставку товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення 59 709 гривень 30 копійок - суму основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, у випадку відсутності поставки лісо продукції в терміни, визначені Договором, Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю штраф в розмірі 0,5% від вартості непоставленої продукції.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 8 787 гривень 55 копійок - неустойки підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 2 748 гривень 48 копійок - проценти за користування чужими коштами підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГМ АБЕЛЬ та БЕРГЕР Інтернаціональ Україна» (02094, м. Київ, вулиця Магнітогорська, 1, кімната 311, ко ЄДРПОУ 33780122) на користь Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (01034, м. Київ, вулиця Ярославів Вал, 38, код ЄДРПОУ 37079170) 71 245 (сімдесят одну тисячу двісті сорок п'ять) гривень 33 копійки, з яких: 59 709 гривень 30 копійок - суму основної заборгованості, 8 787 гривень 55 копійок - неустойки, 2 748 гривень 48 копійок - проценти за користування чужими коштами.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГМ АБЕЛЬ та БЕРГЕР Інтернаціональ Україна» на користь Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 вересня 2013 року.

Суддя О.В. Чинчин