Рішення

від 02.10.2013 по справі 910/15953/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/15953/13 02.10.13 За позовомКомунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Союз ЛТД» простягнення 67 450,56 грн. Суддя  Куркотова Є.Б. Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз ЛТД» (далі-відповідач) про стягнення 67 450,56 грн. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1216 від 27.09.2005 р. про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів в частині здійснення оплати наданих послуг у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 62 583,85 грн., а також інфляційних втрат у розмірі 38,92 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 804,63 грн. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.08.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.09.2013 р. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.09.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 02.10.2013 р. В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду документи та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду. Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011  р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.   В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 27.09.2005 р. між КП «Київжитлоспецексплуатація» (постачальник) та ТОВ «Союз ЛТД» (абонент) укладено договір №1216 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є надання послуг з теплопостачання, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем центрального опалення (ЦО) та холодного водопостачання та відведення (ХВП) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51-Б, а також своєчасна і повна сплата абонентом спожитих теплової енергії та інших послуг, зазначених у цьому Договорі. Пунктом 2.3.3 Договору встановлено обов'язок абонента виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку №2 та №4 до цього договору. Відповідно до п.п. 6.1, 6.4 Договору, договір набуває чинності з 04.07.2005 р. та діє до 31.12.2006 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Враховуючи те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний рік та є чинними на теперішній час. За змістом позовної заяви позивач вказує, що відповідач належним чином встановлений Договором обов'язок щодо своєчасної оплати в повному обсязі наданих послуг не виконав, внаслідок чого за відповідачем у період з вересня 2012 р. по липень 2013 р. виникла заборгованість у розмірі 62  583,85 грн. Зобов'язання за Договором виконанні позивачем належним чином, що підтверджується наданим договором №032-8395-9 від 01.01.1999 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеним з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію у будинку №51 літ. Б по вул. Б. Хмельницького, актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за період з жовтня 2012 р. по липень 2013 р., відповідними платіжні вимоги-доручення. Проте, відповідач грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконував.   За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 1 Закону України  «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 2 Додатку №2 абонент щомісячно з 14 по 18 число самостійно отримує у Дирекції по експлуатації нежилих будинків акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в Дирекцію), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період, платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт. Відповідно до п. 3 Додатку №2 оплату за вказаними у п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 23 числа поточного місяця. Одночасно, за змістом п. 3.5 зазначеного Додатку крім сплати вартості спожитої теплової енергії абонент сплачує на рахунок Дирекції по експлуатації нежилих будинків вартість послуг по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання відповідно Додатку №1 з оформленням актів виконаних робіт. Пунктом 2.2 Додатку №4 встановлено, що абонент зобов'язаний своєчасно (протягом 10 днів з дня одержання платіжних документів) і в повному обсязі сплачувати вартість послуг по технічному обслуговуванню системи ХВП і каналізації за тарифами, затвердженими Головним управлінням житлового господарства. Як вбачається з п. 3 наявного в матеріалах справи додатку № 4 до договору (Порядок розрахунків), сплату за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, абонент (відповідач) виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. Отже, враховуючи приписи ст. 530 Господарського кодексу України та п.п. 2, 3, 3.5 Додатку №2 та п. 3 Додатку №4, грошове зобов'язання відповідача по оплаті вартості наданих послуг на момент подачі позову настало. Матеріалами справи підтверджується, що позивач зобов'язання за договором   виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості наданих послуг від відповідача не надходило, та враховуючи, що заборгованість відповідача у розмірі 62  583,85 грн. підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги у визначеному розмірі  підлягають задоволенню. Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 023,16 грн., 3% річних у розмірі 804,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 38,92 грн., що нараховані за кожен місяць окремо у загальний період з жовтня 2012 р. по липень 2013  р. Судом встановлено, що відповідач взяте на себе грошове зобов'язання за договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. В силу ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України). Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Відповідно до п. 3.4 Додатку №2 до Договору у випадку несплати за користування тепловою енергією до кінця розрахункового періоду Дирекція по експлуатації нежилих будинків нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочки платежу по день фактичної сплати, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України. Позивачем, в свою чергу, було заявлено до стягнення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, посилаючись при цьому на положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Наразі, з огляду на те, що за висновками суду позивач має право на стягнення пені у більшому розмірі, ніж заявлено, проте суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з жовтня 2012 р. по липень 2013  р. підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 4 023,16 грн. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі №13/210/10. Оскільки розрахунок 3% річних та інфляційних втрат наданий позивачем є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 804,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 38,92 грн. є правомірними та обґрунтованими. За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз ЛТД» заборгованості у розмірі 62 583,85 грн., пені у розмірі 4 023,16 грн.,  3% річних у розмірі 804,63 грн. та інфляційних втрат у розмірі 38,92 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз ЛТД» (01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 52-Б, код ЄДРПОУ 31838987) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А, код ЄДРПОУ 03366500) заборгованість у розмірі 62 583 (шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн. 85 коп., пеню у розмірі 4 023 (чотири тисячі двадцять три) грн. 16 коп., 3% річних у розмірі 804 (вісімсот чотири) грн. 63 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 (тридцять вісім) грн. 92 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Суддя                                                                                                        Куркотова Є.Б.               Повний текст рішення складено та підписано: 02.10.2013 р.