Рішення

від 01.10.2013 по справі 904/6135/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.10.13р. Справа № 904/6135/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАН ЛОГІСТІК СЕРВІС",

м. Одеса

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України", м. Дніпропетровськ

про стягнення 54 355,72 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАН ЛОГІСТІК СЕРВІС" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (далі - відповідач) про стягнення 54 355,72 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 8/11/2011 (S HER TAR 0665) від 08.12.11р., в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду від 08.08.13р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.08.13р.

Ухвалою господарського суду від 20.08.13р. відкладено розгляд справи на 01.10.13р.

01.10.13р. повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, але 30.09.13р. до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю надати усі витребувані судом документи. Крім того, в клопотанні позивач просить суд не розглядати справу за відсутності повноважного представника позивача.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання також не з'явився, вдруге відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Але 01.10.13р. до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з терміновим відрядженням представника відповідача та неможливістю забезпечити явку іншого представника у судове засідання, призначене на 01.10.13р.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами без участі повноважних представників сторін, оскільки:

По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. А оскільки господарський суд Дніпропетровської області отримав позовну заяву по даній справі 07.08.13р., то спір по суті має бути вирішено судом до 07.10.13р. Таким чином, у господарського суду не має строку для відкладення судового засідання.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. До господарського суду не від позивача, не від відповідача не надходило клопотання про продовження строку розгляду спору.

По-друге, копію ухвали господарського суду від 08.08.13р. про порушення провадження у справі та призначення справи до розгляду в судовому засіданні на 20.08.13р. відповідач отримав 12.08.13р. та 14.08.13р., що підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.28, 29), тобто майже за 8 днів до початку розгляду справи по суті в судовому засіданні, яке призначено на 20.08.13р. А копію ухвали господарського суду від 20.08.13р. про відкладення розгляду справи на 01.10.13р. відповідач отримав 27.08.13р., що підтверджують повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 45, 46), тобто майже за 34 дня до початку судового засідання, яке призначено на 01.10.13р. Враховуючи зазначене, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання суду обґрунтованого відзиву на позов та інших витребуваних судом документи.

Господарський суд зазначає також про те, що відповідач відповідно до норм чинного законодавства не обмежений у виборі осіб, які будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

Крім того, відповідач до своєї заяви про відкладення розгляду справи не додав жодних доказів в підтвердження зазначених обставин.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами .

В судовому засіданні 01.10.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.11р. між позивачем та відповідачем укладено Договір підряду № 8/11/2011 (S HER TAR 0665) (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання виконати своїми силами, у відповідності до умов даного Договору, комплекс робіт по демонтажу металоконструкцій базової станції на об'єкті S HER TAR 0665 за адресою: Херсонська обл., с. Тарасівка (далі-роботи), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, вартість робіт по даному Договору у відповідності з договірною ціною складає 71 223,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 11 870,50 грн.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що оплата виконаних робіт по Договору в сумі 71223,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 11 870,50 грн., проводиться відповідачем на протязі 20 календарних днів після підписання акту здачі-прийом виконаних робіт та надання відповідачу оформленого рахунка з податковою накладною.

Згідно п. 6.2. Договору, оплата виконаних робіт по Договору проводиться в безготівковій формі шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок позивача.

Договір вступає в силу після його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по Договору (п. 10.3. Договору).

05.03.12р. між сторонами була підписана додаткова угода № 1 до Договору, відповідно якої п. 2.1. Договору викладено в наступній редакції: "п. 2.1. Вартість робіт по даному Договору складає 50 955,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8 492,50 грн.".

На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем були виконані роботи передбачені п. 1.1. Договору в повному обсязі, а відповідачем виконані роботи прийняті без будь-яких зауважень, що підтверджує Акт здачі-приймання виконаних робіт від 02.04.2012р., на суму 50955,00 грн. (а.с.15).

Позивач звертає увагу на те, що 02.04.12р. ним було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000039 (а.с.16) на оплату виконаних робіт в сумі 50 955,00 грн. та складена податкова накладна (зворот а.с.15).

Як зазначає позивач, в порушення умов Договору, відповідач не оплатив виконані позивачем роботи, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 50 955,00 грн.

05.07.12р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 199 від 04.07.12р., відповідно якої позивач вимагав пояснення щодо не оплати виконаних позивачем за Договором робіт (а.с.17). Зазначену претензію відповідач отримав 11.07.12р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (зворот а.с. 17).

18.07.12р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 210 від 18.07.12р., відповідно якої позивач повторно вимагав пояснення щодо не оплати виконаних робіт (а.с.18). Зазначену претензію відповідач отримав 24.07.12р., що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (зворот а.с. 18).

В свою чергу, 01.10.12р. відповідач надав позивачу відповідь на вищезазначену претензію № 210 від 18.07.12р., згідно якої відповідач підтверджував факт виконання позивачем передбачених Договором робіт та прийняття їх відповідачем, але у зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідач повідомив позивачу про те, що до кінця 1-го кварталу 2013р. розрахується з позивачем (а.с.20).

Як зазначає позивач, відповідач не здійснив відповідного розрахунку за виконані роботи, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України були нараховані для сплати відповідачу штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 1 758,99 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати у розмірі - 305,73 грн. та 3% річних у розмірі 1 947,46 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за виконані роботи у розмірі 50 955,00 грн., пеню у розмірі 1 758,99 грн., інфляційні витрати у розмірі -305,73 грн., 3% річних у розмірі 1 947,46 грн., а всього 54 355,72 грн.

Доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав. Окрім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи знаходиться документ, який підтверджує виконані позивачем роботи, а саме Акт здачі-приймання виконаних робіт від 02.04.12р. на суму 50 955 грн. (а.с.15). Вищезазначений документ підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств, а отже дана обставина свідчить про те, що позивач виконав свої зобов'язання по Договору в повному обсязі і відповідач прийняв виконані роботи без будь-яких зауважень.

Крім того, доказом того, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача є відповідь на претензію за вих. № 12/ГО/0859 від 01.10.12р. (а.с.20), відповідно якої відповідач зобов'язується провести оплату виконаних позивачем робіт до кінця 1-го кварталу 2013р.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та умови укладеного між сторонами Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованість по оплаті за виконані роботи в розмірі 50 955 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зазначені вимог є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем.

Щодо стягнення на підставі ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 1 758,99 грн., то господарський суд вважає зазначені вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Крім того, відповідно до умов ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін , але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, у тому числі - пені, повинен вчиняться у письмовій формі. Доказів укладення такого правочину позивач суду не надав.

Як вбачається із матеріалів справи сторони не встановили відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором.

З огляду на викладене, позивачем безпідставно пред'явлені вимоги щодо стягнення штрафних санкцій (пені).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані до сплати відповідачу інфляційні витрати в розмірі -305,73 грн. та 3% річних в розмірі 1947,46 грн.

При перевірки розрахунку інфляційних витрат, судом встановлено, що за вказаний позивачем період інфляційних збільшень не було.

Розрахунок 3% річних судом також перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню підлягає заборгованість по оплаті за виконані роботи у розмірі 50 955,00 грн. та 3% річних у розмірі 1947,46 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, виданим відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.

Тобто, вказана норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про адвокатуру" адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань. Адвокатські об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру").

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката за договором № б/н від 01.01.13р. в розмірі 5 500,00 грн., які були сплачені 29.07.13р. (а.с.25).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (абзац третій пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права").

Таким чином, господарський суд, виходячи з принципів розумності та справедливості, оцінює правові послуги, надані адвокатом Шкуренко Л.В. Товариству з обмеженою відповідальністю "КРАН ЛОГІСТІК СЕРВІС" по даній справі у розмірі 1 000,00 грн., оскільки адвокат жодного разу не був присутній у судових засіданнях, а тільки склав позовну заяву та провів розрахунки по сумам стягнення.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 547, 599, 610, 612, 625, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 343 Господарського кодексу України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", Законом України "Про адвокатуру", ст. ст. 4, 22, 28, 32-34, 43-44, 48-49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Плеханова, буд. 7а, код ЄДРПОУ 22599262) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАН ЛОГІСТІК СЕРВІС" (юридична адреса: 67300, Одеська область, м. Березівка, вул. Ворошилова, буд. 4; поштова адреса: 65007, м. Одеса, вул. М. Арнаутська, буд. 88, оф. 308; код ЄДРПОУ 35404011) заборгованість по оплаті за виконані роботи у розмірі 50 955 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 1 947,46 грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок сім грн. 46 коп.), витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 674,50 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят чотири грн. 50 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко Повне рішення складено 03.10.13р.