Рішення

від 29.07.2013 по справі 908/1970/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 7/43/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 Справа № 908/1970/13

За позовом : Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", м. Запоріжжя

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівник", м. Запоріжжя

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники:

- позивача: Тараненко Г.Ю., довіреність № 93/13 від 28.01.2013р.

- відповідача: не з'явився.

Заявлено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення, цокольного поверху літ. А-5, загальною площею 251,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 31, приміщення 71, яке належить Товариству обмеженої відповідальністі «Будівник» (ЄДРПОУ 31884043) на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого Грибановою О.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 06.12.2007 року за реєстровим № 1190, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 06.12.2007 року за № 2547665, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. За рахунок коштів отриманих від реалізації заставного майна, у встановленому законом порядку, задовольнити в повному обсязі вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (р/р № 2909334 в ЗОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 313827. ЄДРПОУ 23794014) в сумі 666 619 (шістсот шістдесят шість тисяч шістсот дев'ятнадцять грн. 61 коп.) гривень, з яких: заборгованість за кредитом 472 069,32 грн.; заборгованість за простроченими відсотками 169 698,55 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 11 917,29 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків 12 934,45 грн..

Ухвалою суду від 05.06.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 03.07.2013р. Ухвалою суду від 03.07.2013р. судове засідання, в зв'язку з неявкою представників сторін, відкладалось до 29.07.2013р.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В матеріалах справи міститься ухвала господарського суду Запорізької області від 05.06.2013р., яка була повернута поштовим відділенням з відміткою «адресат за получением не явился».

Крім того, позивачем, разом із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, надано роздруківку з інформаційно-ресурсного центру (http://inc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html) згідно якої, відповідач зареєстрований в ЄДР за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві та за якою направлялися ухвали суду.

Враховуючи вищевикладене, сторони належним чином сповіщені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, продовженому 29.07.2013р., представник позивача підтримав позовні вимоги в повному об'ємі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання, продовжене 29.07.2013р., не з'явився повторно.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надано, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Судовий процес проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процессу, за клопотання представника позивача.

Розгляд справи закінчено 29.07.2013р. оголошенням рішення суду в повному обємі, в присутності представника позивача.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль (позивач по спсправі, кредитор по договору) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівник» (відповідач по справі, позичальник по договору), було укладено кредитний договір № 010/17-43/611 (далі кредитний договір).

Згідно з п. 1.1. кредитного договору, кредитор, на положеннях та умовах цього договору, відкриває позичальнику невідновлювалі кредитну лінію (надалі - "кредит") у сумі 561 140,0 грн. (п'ятсот шістдесят одна тисяча сто сорок гривень) (ліміт кредитування), з яких:

- кредит в сумі 500 000,0 грн. (П'ятсот тисяч гривень) призначений для купівлі Позичальник нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення цокольного поверху, розташованого за адресою Запоріжжя, вул. Музична, буд. 31, прим. 71 (п. 1.1.1. кредитного договору);

- кредит в сумі 61 140,0 грн. (шістдесят одна тисяча сто сорок гривень) призначений для сплі страхових платежів (премій) за договорами страхування, що укладаються позичальником відповідно вимог п. 2.2. цього договору. При цьому, видача кредитних коштів в межах ліміту даного підпункту п.1 здійснюється лише після закінчення першого року з моменту укладання даного договору (п.1.1.2. кредитного договору).

Згідно п. 1.2. кредитного договору, кредит надається кредитором позичальнику траншами або однією сумою, в поряд передбаченому цим договором, та повинен бути повернутий позичальником у строк по "29" листот 2017 року включно.

Відповідно до п. 1.3. кредитного договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору проценти 15,7 (п'ятнадцять цілих сімдесят п'ять сотих) процентів річних (далі - проценти); розмір процентів мо змінюватись в порядку, передбаченому цим договором.

06 серпня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору на підставі якої відповідачу встановлено процентну ставку в розмірі 17% процентів річних та складено новий графік погашення кредиту.

08 січня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору на підставі якої відповідач зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом у строки, визначені графіком погашення кредитної заборгованості адаптованими платежами, починаючи з першого місяця користування кредитом, про що складено новий графік погашення кредиту.

30 вересня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору на підставі якої позивач та відповідач зафіксували суму заборгованості за кредитним договором.

01 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору на підставі якої відповідачу надано кредитні канікули, про що складено новий графік погашення кредиту.

11 травня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 5 до кредитного договору на підставі якої складено новий графік погашення кредиту.

Копіїх додаткових угод долучено до матеріалів справи.

Згідно п. 7.3. кредитного договору, позивач має право вимагати з відповідача дострокового погашення заборгованості за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користуванням кредитом та штрафні санкції у випаду невиконання відповідачем умов кредитного договору.

Відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом тому 19.10.2010р. за вих. № 12-21/11-2097 на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення заборгованості за кредитом, в якій було повідомлено про суму заборгованості за кредитом та попереджено про можливість прийняття примусових заходів стягнення заборгованості, в разі несплати боргу протягом встановленого строку.

Доказів виконання вказаної вимоги та зобов'язань по договору відповідачем, на момент розгляду спору по суті, не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 546 ЦК України, виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, неустойкою. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтями 224, 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

Пунктом 1 статті 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України, передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, укладеного в письмовій формі між кредитором та позичальником, в якому обов'язково повинно бути передбачено мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Також, згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 №543/96-ВР, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Згідно п.10.2. кредитного договору, за порушення строків повернення заборгованості, процентів за користування кредитом, передбачених положеннями кредитного договору, позичальник сплачує банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період існування заборгованості, за кожний день прострочення

Таким чином, на день розгляду справи по суті, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором 010/17-43/611 від 30.11.2007 р. складає, 666 551 (шістсот шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 51 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом 472 069,32 грн.;

- заборгованість за простроченими відсотками 169 698,55 грн.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту 11882,52 грн. (згідно перерахунку суду);

- пеня за несвоєчасне погашення відсотків 12901,11 грн. (згідно перерахунку суду).

Розрахунок пені перераховано відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України.

Статтею 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Згідно п. 3.7. кредитного договору, відповідач зобов'язаний здійснювати повернення основної заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом у строки, визначених графіком погашення кредитної заборгованості рівними щомісячними платежами.

Відповідно п. 6.1. кредитного договору, відповідач зобов'язаний використати кредит на зазначені у кредитному договорі цілі і в строки, передбачені кредитним договором, забезпечити повернення позивачу одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків позивача, викликаних неналежним виконанням умов кредитного договору.

В забезпечення повернення кредитних коштів 06 грудня 2007 рок між позивачем та відповідачем (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 010/17-43/611/3 (далі по тексту - договір іпотеки), предметом іпотеки в якому є: нежиле приміщення, цокольного поверху літ. А-5, загальною площею 251,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 31, приміщення 71, яке належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого Грибановою О.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 06.12.2007 року за реєстровим № 1190, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 06.12.2007 року за № 2547665.

Заставна вартість предмету іпотеки визначена сторонами при підписанні договору іпотеки в сумі 894 113,00 гривень (п.1.5. договору іпотеки).

Згідно п.1.1. договору іпотеки, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/17-43/611 від 30 листопада 2007 року, укладеного між іпотеко держателем та іпотекодавцем, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого іпотекодавець зобов'язується перед іпотеко держателем повернути кредит в розмірі 561 140,00 гривень, сплатити проценти за його користування, а також можливу пеню, штраф у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до 3.1.4. договору іпотеки, у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором або за кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.6 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Згідно п. 6.1. іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання умов кредитного договору іпотекодержатель надсилає письмове повідомлення іпотекодавцю, в якому зазначається зміст порушення та вимога про погашення заборгованості з урахуванням штрафів та пені. Якщо протягом 30 (тридцяти) днів після отримання іпотекодавцем повідомлення вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, останній має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлених пунктом 6 цього договору, та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотекодавцю.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про іпотеку", після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна, згідно з його цільовим призначенням, предмет іпотеки, на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду, може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

У разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до цього Закону (ст. 35 Закону України "Про іпотеку").

Частиною 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що відсутність повідомлення про порушення основного зобов'язання або положень іпотечного договору не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ст. 35 Закону України "Про іпотеку").

На виконання вимог, які передбачені в ст. 35 Закону України "Про іпотеку", 19.10.2010р. на адресу відповідача було направлено відповідну іпотечну вимогу.

У випадку, коли іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до положень статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання основного зобов'язання.

Стаття 38 Закону України "Про іпотеку" передбачає, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти це договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав (ст. 39 Закону України "Про іпотеку").

У зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором № 010/17-43/611 від 30.11.2007р., відповідно до умов іпотечного договору №01017-43/6111/3, позивач має право звернути стягнення на предмети іпотеки, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівник» (відповідачу), а саме:

- нежиле приміщення, цокольного поверху літ. А-5, загальною площею 251,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 31, приміщення 71, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівник».

Враховуючи викладене, те. що судом здійснено перерахунок розміру пені, зазначеної позивачем в позовній заяві, вимоги позивача про звернення стягнення на вищезазначений предмет іпотеки є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівник" слід задовольнити частково, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 258, 548, 639, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 175, 232, 345 ГК України; ст. ст. 1, 3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівник" задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, цокольного поверху літ. А-5, загальною площею 251,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Музична, 31, приміщення 71, яке належить Товариству обмеженої відповідальністі «Будівник» (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 234, кв. 47, код ЄДРПОУ 31884043) на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого Грибановою О.В., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, 06.12.2007 року за реєстровим № 1190, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 06.12.2007 року за № 2547665, шляхом продажу зазначеного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною, визначеною незалежним експертом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенівська, 29, р/р № 2909334 в ЗОД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827, ЄДРПОУ 23794014) в рахунок погашення боргу на суму 666 551 (шістсот шістдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят одна.) грн. 51 коп, з яких: заборгованість за кредитом - 472 069 (чотириста сімдесят дві тисячі шістдесят девять) грн. 32 коп.; заборгованість за простроченими відсотками - 169 698 (сто шістдесят девять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 55 коп.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 11 882 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн. 52 коп.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків 12901 (дванадцять тисяч дев'ятсот одна) грн. 11 коп.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівник" (69006, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 234, кв. 47, код ЄДРПОУ 31884043) на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" (69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенівська, 29, р/р № 37399565030021 в ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335, ЄДРПОУ 14305909) 13331 (тринадцять тисяч триста тридцять одна) грн 03 коп. судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснена ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет