Рішення

від 25.09.2013 по справі 910/15791/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15791/13 25.09.13р.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ», м.Київ, ЄДРПОУ 32384972

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ», м.Київ, ЄДРПОУ 37833125

про стягнення 2745, 85 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Поливач Є.Ю. - по дов.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ», м.Київ, звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ», м.Київ про стягнення 2745, 85 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки товару №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. в частині проведення оплати товару у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення суми основного боргу у розмірі 2569,62 грн., пені в сумі 146, 04 грн. та 3% відсотків річних в розмірі 30,19 грн.

Відповідач в судові засідання 11.09.2013р. та 25.09.2013р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

При цьому, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з огляду на наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0103026296653, №0103026298796.

Крім того, судом враховано факт подання відповідачем до суду електронного повідомлення №8 від 25.09.2013р., в якому останній просив відкласти судове засідання у даній справі в зв'язку з відрядженням директора, що свідчить про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» про розгляд господарським судом м.Києва справи №910/15791/13.

З приводу клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на неможливість направити представника, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням , участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено неможливості заміни представника відповідача, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов'язаних з господарським товариством трудовими відносинами.. Наразі, відповідачем також не представлено до матеріалів справи доказів щодо перебування директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» у відрядженні.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, а справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінікієць» (покупець) було укладено договір №ДПрЗЧ-101106 поставки товару, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Суд приймає до уваги договір №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків щодо поставки товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.1.2 договору №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. кількість товару, його часткове співвідношення (номенклатура, асортимент), одиниці виміру товару на кожну окрему партію поставки визначається сторонами у замовленнях та/або рахунках-фактурах.

Згідно з п.п.8.1, 8.2 укладеного між сторонами правочину договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та його скріплення печатками/додатковими печатками сторін та діє протягом поточного року. Якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить письмово іншу сторону про бажання припинити дію договору, договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах.

Виходячи з того, що матеріали справи не містять заяв про припинення строку дії договору з боку жодної зі сторін, приймаючи до уваги, що в процесі судового розгляду спору відповідачем заперечень з приводу пролонгації договору №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. не представлено, судом встановлено, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем склалися під час дії договору №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р.

Як встановлено судом, на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар, а саме ремкомплект (ролики натягу, пас) у кількості однієї штуки, 1 пляшку оливи моторної 5W40, що підтверджується видатковою накладною №Р3-0004249 від 20.03.2013р. на загальну суму 2 463, 83 грн.

21.03.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» здійснено поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ», а саме ремкомплекту для ГЦБ у кількості однієї штуки на суму 105, 79 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РЗ-0004351 від 21.03.2013р.

Крім того, на підтвердження вказаної поставки було оформлено податкові накладні №2023041 від 20.02.2013р. та №2103052 від 21.03.2013р., в яких міститься посилання на договір №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р.

В судовому засіданні 25.09.2013р. судом було оглянуто оригінали вказаних документів та встановлено, що вони підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками господарських товариств.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд при розгляді спору приймає до уваги відсутність у матеріалах справи доказів стосовно наявності у відповідача, як замовника/покупця за договором, будь-яких заперечень та претензій щодо неналежного виконання продавцем прийнятих за договором зобов'язань з передання товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу в межах договору №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р.

Ухвалами господарського суду від 19.08.2013р. та 11.09.2013р. відповідача було зобов'язано надати письмові заперечення (у разі їх наявності) щодо отримання від позивача товару за договором поставки №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. Проте, зазначених заперечень Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» представлено не було.

Таким чином, судом враховано, що з боку відповідача факт отримання товару на загальну суму 2569,62 грн. саме на виконання умов договору №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. не спростований.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Пунктом 5.2 договору №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. покупця зобов'язано сплатити вартість товару у порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п.4.4 договору ціни на товар фіксуються у наданих постачальником рахунках-фактурах та залишаються незмінними до повної поставки товару за заявкою покупця і виконання покупцем зобов'язань по розрахункам за поставлений постачальником товар відповідно до умов цього договору.

За змістом п.4.6 договору №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. розрахунки за товар здійснюються протягом п'яти календарних днів, якщо сторони не домовляться про інше, лише після його фактичного отримання покупцем та за фактично отриманий товар на підставі належним чином оформлених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документів: рахунка-фактури; видаткової накладної; податкової накладної.

За поясненнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, будь-яких домовленостей стосовно зміни строку оплати товару між сторонами не було.

Одночасно, господарський суд зазначає, що відсутність рахунків-фактур, згідно яких здійснюється оплата не нівелює обов'язку відповідача провести оплату товару, поставка якого підтверджується вищевказаними видатковими та податковими накладними. Таку саму позицію викладено в постановах №11/136-09 06.10.2009р., №18/321 від 20.05.2010р., Вищого господарського суду України.

Таким чином, судом встановлено, що обов'язок відповідача оплатити поставлений за видатковими накладними №Р3-0004249 від 20.03.2013р. та №№РЗ-0004351 від 21.03.2013р. товар настав.

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» своїх зобов'язань щодо сплати поставленого товару у встановлений договором не виконало.

Отже, за поясненнями позивача та за змістом наявних у матеріалах справи документів, в тому числі, довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» за підписом керівника та головного бухгалтера, суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару складає 2569, 62 грн.

Ухвалами господарського суду від 19.08.2013р. та 11.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» було зобов'язано надати докази виконання своїх грошових зобов'язань за договором №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. із зазначенням періоду, за який здійснюється платіж. Проте, зазначені вимоги суду виконано не було. При цьому, заперечень з приводу суми заборгованості відповідачем не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №ДПрЗЧ 101106 від 24.10.2011р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором зобов'язання в частині своєчасної оплати, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» заборгованості в розмірі 2569, 62 грн. підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 146,04 грн. та 3% річних в розмірі 30,19 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.3. договору №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. за порушення зобов'язання щодо розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товарів за кожний день прострочення виконання.

В результаті проведення господарським судом перевірки розрахунку розміру заявленої позивачем до стягнення пені за порушення зобов'язань щодо оплати товару, судом встановлено, що позивачем проведено вірний розрахунок штрафних санкцій, внаслідок чого заявлена до стягнення сума неустойки в розмірі 146,04 грн. є обґрунтованою.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За висновками суду позивачем проведено вірний розрахунок суми трьох відсотків річних, тому господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» 3% річних у розмірі 30,19 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №ДПрЗЧ-101106 від 24.10.2011р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» суми основного боргу у розмірі 2569, 62 грн., пені в сумі 140, 07 грн., 3% річних в розмірі 30,19 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1 720,50 грн. підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ», м.Київ про стягнення основного боргу у розмірі 2569,62 грн., пені в сумі 146, 04грн. та 3% відсотків річних в розмірі 30,19 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНІКІЄЦЬ» (03194, м.Київ, Святошинський район, бул.Кольцова, буд.13-А, кв.103, ЄДРПОУ 37833125) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Київ» (03062, м.Київ, Святошинський район, просп.Перемоги, буд.67, ЄДРПОУ 32384972) основний борг в сумі 2569, 62 грн., пеню в розмірі 146, 04 грн., 3% річних в сумі 30, 19 грн., а також судовий збір в розмірі 1 720, 50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 30.10.2013р.

Суддя М.О.Любченко