Рішення

від 23.09.2013 по справі 910/11876/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11876/13 23.09.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

до 1) Фермерського господарства "Агро-Сад"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс"

про стягнення 15583,40 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Григоренко В.І., довіреність б/н від 25.12.2012;

від відповідача-1 - не з'явилися;

від відповідача-2 - не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з Фермерського господарства "Агро-Сад" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" заборгованості за договором поставки в сумі 9000,00 грн. та стягнення з відповідача-1 - 3846,57 грн. - річних, 676,85 грн. - пені та 2062,65 грн. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №АП-18-0318 від 13.08.2012 поставив відповідачу-1 товар, тоді як відповідач-1 в порушення умов укладеного договору зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором поставки між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №ПР-18-0318 від 13.08.2012 згідно якого останній поручився за виконання відповідачем-1 умов договору поставки солідарно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.08.2013 справу № 910/11876/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/11876/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено розгляд справи.

19.08.2013 відповідач-1, через відділ діловодства суду, подав відзив на позовну заяву в якому частково визнав вимоги викладені в позовній заяві, а саме щодо стягнення основного боргу - у сумі 9000,00 грн. та штрафу в сумі - 2062,65 грн., втім просить відмовити у нарахованих штрафних санкціях в сумі 2958,90 грн., оскільки вони за своєю правовою природою є неустойкою, а саме пенею, а подвійне нарахування пені є неправомірним.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 27.08.2013 справу № 910/11876/13 передано судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу №910/11876/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду.

23.09.2013 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути солідарно з відповідачів основний борг в сумі 9000,00 грн. та з першого відповідача 676,12 грн. пені, 2062,65 грн. - штрафу та 3844,63 грн. - % річних.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 15583,40 грн., з яких основний борг - 9000,00 грн., пеня - 676,12 грн., штраф - 2062,65 грн. та 3844,63 грн. - % річних.

В судовому засіданні 23.09.2013 представник позивача вимоги викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав, просив задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином; про причини неявки представників суд не повідомили.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідачі в судове засідання 23.09.2013 не з'явилися, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідачів не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 23.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (продавець) та Фермерським господарством "Агро-Сад" (покупець) укладено договір поставки №АП-18-0318, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити насіннєвий матеріал (товар) на загальну суму 13751,00 грн., а саме: насіння ріпаку озимого ГК Габріелла в кількості 25 п.о та зеніт в кількості 1 л. (п.1.1 договору).

За умовами п. 2.1 договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару наступним чином: 4125,30 грн. не пізніше 15.08.2012; 9625,70 грн. - не пізніше 20.10.2012.

В свою чергу, поставка товару здійснюється до 16.08.2013 і одночасно з передачею товару продавець зобов'язаний передати покупцеві рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову (відвантажувальну) накладну, товарно-транспортну накладну, якщо поставка товару здійснюється на умовах СРТ (перевезення до місця призначення за рахунок продавця), а покупець зобов'язаний передати продавцеві довіреність на одержання товарно-матеріальних цінностей для одержання товару (п. п. 3.3, 4.3, 4.4 договору).

Підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п.4.3 договору документів (п. 4.5 договору).

Діє даний договір з моменту його підписання обома сторонами до 01.01.2014, а в частині розрахунків до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за договором.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір поставки є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку визначеного договором товару на загальну суму 13751,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною № АП-18-0406 від 17.08.2012, яка підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками, а уповноважений представник першого відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 17.08.2012 отримав вказаний товар.

Крім того, в матеріалах справи наявна податкова накладна, складена на виконання зобов'язань за спірним договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідачів претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору поставки.

Натомість відповідач-1, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 4751,00 грн. про що свідчить банківська виписка від 14.08.2012, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 9000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором по поставці узгодженого товару та факт порушення відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 9000,00 грн., який визнаний першим відповідачем у відзиві на позовну заяву.

При цьому, 13.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" (поручитель) укладено договір поруки № ПР-18-0318, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків Фермерським господарством "Агро-Сад" (боржник) за договорами передбаченими розділом 2 договору, а саме за договором поставки № АП-18-0318 від 13.08.2012 (п. 1.1, 2.1 договору).

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Пунктами 1.2, 1.3 договору поруки сторони визначили, що у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, але обсяг відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми основного боргу.

При цьому, сторони договору визначили, що порука припиняється з припиненням зобов'язання, або ж якщо кредитор на протязі трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання по договору не звернеться з вимогою до поручителя (п. 4.3 договору).

17.05.2013 у зв'язку з невиконанням боржником за основним договором (відповідач-1) своїх зобов'язань по оплаті отриманого за договором поставки №АП-18-0318 від 13.08.2012 товару, позивач вручив Товариству з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" (відповідач-2) вимогу про сплату заборгованості в розмірі 9000,00 грн., яка залишена поручителем без задоволення.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, оскільки відповідачем-1 допущено порушення зобов'язання щодо оплати отриманого за договором поставки товару, а відповідач-2 є поручителем останнього за договором поруки суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно 9000,00 грн. основного боргу.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктами 5.2, 5.4 договору поставки визначено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, а у випадку прострочення виконання зобов'язань більше ніж 30 днів, винна сторона додатково сплачує штраф у розмірі 15 % від ціни договору.

Відтак, оскільки відповідач-1 допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, яке складає більше 30 днів, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. п. 5.2, 5.4 договору поставки, позивачем нараховано за період з 21.10.2012 по 20.04.2013 пеню в сумі 676,12 грн. та штраф у розмірі 15 % від ціни договору, що складає 2062,65 грн.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 5.4. договору поставки не суперечать нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, які підлягають стягненню у заявленому розмірі, так як їх розрахунок є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5 договору поставки сторони погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів.

Позивач на підставі даної норми чинного законодавства та п. 5.5 договору нарахував та заявив до стягнення відсотки річних у передбаченому договором розмірі, які нараховані за період з 21.10.2012 по 23.05.2013 та складають 3844, 63 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За таких обставин, оскільки перший відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а умовами договору поставки сторони погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, то позивач правомірно нарахував відсотки річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі погодженому сторонами договором за весь час прострочення, які за своєю правовою природою не є пенею, як помилково зазначає відповідач-1.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачі під час розгляду справи не надали суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а доводи першого відповідача викладені у відзиві на позовну заяву ґрунтуються на не вірному тлумачення норм чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "Агро-Сад" (47340, Тернопільська обл., Збаразький район, с. Іванчани, ідентифікаційний код 36881796) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімінвест-плюс" (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 7-а, ідентифікаційний код 35646846) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667) 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу та 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн. 65 коп. - витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Агро-Сад" (47340, Тернопільська обл., Збаразький район, с. Іванчани, ідентифікаційний код 36881796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" (02160, м. Київ, пр. Возз'єднання, 15, ідентифікаційний код 30262667) 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 12 коп. - пені, 2062 (дві тисячі шістдесят дві) грн. 65 коп. - штрафу, 3844 (три тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 63 коп. - відсотків річних та 726 (сімсот двадцять шість) грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2013.

Суддя Т.В. Васильченко