Рішення

від 25.09.2013 по справі 910/8320/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8320/13 25.09.13

за позовом: Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», м.Київ, ЄДРПОУ 33629043

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль», м.Київ, ЄДРПОУ 24101473

про стягнення 85 812,97 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бойко О.О., Ніколенко І.В. - по дов., Муха А.О. - по дов.

вільні слухачі: Каленюк А.А. - за пасп., Каленюк Д.А. - по посв., Янович Г.П. - за пасп.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 07.08.2013р. оголошувалась перерва до 27.08.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне господарське об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль», м.Київ про стягнення 122 254,76 грн., з яких: 117 009,51 грн. основного боргу, 3 463,92 грн. пені, 1 781,33 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №7к/10 від 01.05.2010р. про надання послуг, а саме нездійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» оплати наданих позивачем послуг з приймання, зберігання, обліку, відвантаження товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу, в сумі 117 009,51 грн., що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

24.07.2013р. позивачем було подано до суду заяву б/н від 24.07.2013р. про уточнення позовної заяви, за змістом якої Державним господарським об'єднанням «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» було заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль», м.Київ грошових коштів в сумі 85 812,97 грн., з яких: 80 031,10 грн. основний борг, 2 361,01 грн. пеня, 3 420,86 грн. 3% річних.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо, господарський суд, виходячи зі змісту заяви позивача про уточнення позовних вимог, розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог, що повністю узгоджується з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною в п.3.11 Постанови №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява б/н від 24.07.2013р. позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» про стягнення 85 812,97 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився. При цьому, Державне господарське об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103026297714.

Відповідач у відзиві б/н від 07.08.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на невизначення сторонами усіх істотних умов договору. За твердженням відповідача, сторонами не було узгоджено номенклатуру та кількість майна, що передано на зберігання, а також порядок розрахунку вартості послуг із зберігання.

При цьому, з огляду на неявку позивача в судове зсідання, господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Незважаючи на те, що позивач в судове засідання 25.09.2013р. не з'явився і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2010р. між Державним господарським об'єднанням «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» було укладено договір №7к/10 про надання послуг.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, зокрема, мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, згідно із п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з п.1 договору від 01.05.2010р. сторони домовились, що предметом договору є надання позивачем послуг по прийманню, зберіганню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу.

Відповідно до п.2.1 договору позивач зобов'язався прийняти від відповідача товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості одиниць обліку згідно з прибутковими накладними відповідача та забезпечити його надійне зберігання.

У п.п.2.9, 2.10 вказаного договору сторони погодили обов'язки відповідача до початку дії договору узгодити з підприємством номенклатуру та кількість свого майна, яке він планує передати на зберігання; передавати майно на зберігання представникам позивача тільки на підставі документів (нарядів, накладних) в одиницях та їх кількості, що вказані в цих документах.

В силу положень п.п.2.14, 2.15 договору від 01.05.2010р. відповідач зобов'язався щомісячно виконувати оплату послуг по зберіганню за поточний місяць, а оплату інших послуг - після їх надання та складання акту виконаних робіт на підставі рахунків позивача; щоквартально проводити звірку взаєморозрахунків з підприємством.

За змістом п.3.1 укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язаний щомісячно оплачувати позивачу рахунки за надані послуги по зберіганню - на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку, але не пізніше 10 числа поточного місяця, за який проводиться оплата. Рахунки за інші послуги оплачуються відповідачем на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку підприємства.

Вартість послуг за зберігання майна (за 1 кв.м площі, на якій зберігається майно) є договірною згідно з розрахунком позивача за протоколом узгодження цін (додаток до договору) з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Вартість послуг може переглядатись по узгодженню сторін з оформленням нового тексту протоколу в залежності від змін цін в Україні на енергоносії, змін в розмірах заробітної плати, зміні в кон'юнктурі ринку та в інших випадках (п.п.3.2, 3.2 договору).

На виконання викладених умов договору 01.05.2010р. сторони підписали протокол, яким було узгоджено ціни на послуги.

Таким чином, за висновками суду, сторонами у договорі від 01.05.2010р. було узгоджено усі істотні умови договору про надання послуг.

При цьому, твердження відповідача про непогодження сторонами умови про предмет та ціну договору господарським судом розцінюються як помилкові та безпідставні з наступних підстав.

По-перше, виходячи з аналізу положень ст.901 Цивільного кодексу України, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Тобто, у даному випадку предметом договору від 01.05.2010р. є надання позивачем послуг по прийманню, зберіганню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу (п.1 договору), проте не самі товарно-матеріальні цінності.

По-друге, в матеріалах справи, містяться документи (акти приймання товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, накладні, інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, що прийняті (здані) на відповідальне зберігання, довідки про зберігання майна), з яких вбачається, які саме товарно-матеріальні цінності були передані на відповідальне зберігання, їх об'єм та займану площу.

Умову про ціну послуг, в свою чергу, було визначено сторонами в п.3.2 договору, а також у протоколі узгодження цін від 01.05.2010р., який підписано обома сторонами на виконання вказаного пункту договору.

При цьому, доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи «Розрахунку підприємства» на виконання п.3.2 договору господарським судом не приймаються, враховуючи, що зі змісту вказаного пункту договору не вбачається, що такий розрахунок повинно бути викладено окремим документом. Проведення позивачем розрахунку наявної заборгованості підтверджується представленими суду рахунками та актами надання послуг.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що сторонами в порушення п.п.2.5, 2.9, 2.11 договору не узгоджувались номенклатура та кількість майна, що передається на зберігання, не складались заявки про зберігання, не надавались зразки нарядів, накладних до початку дії договору. Також сторони в порушення п.2.15 договору не проводили щоквартальну звірку взаєморозрахунків.

Проте вказані обставини не свідчать про неукладеність договору від 01.05.2010р., а лише підтверджують неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» його умов, оскільки за змістом вказаних пунктів договору складання заявок на зберігання, узгодження номенклатури та кількості свого майна, яке планується передати на зберігання, передання до бухгалтерії позивача зразків нарядів та накладних є саме обов'язком відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль». Зокрема, в матеріалах справи містяться акти звірки розрахунків, які складені позивачем, та докази їх направлення на адресу відповідача.

За таких обставин, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, господарський суд приймає до уваги договір від 01.05.2010р. про надання послуг як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання та отримання послуг зберігання.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом п.3.1 укладеного між сторонами договору відповідач зобов'язаний щомісячно оплачувати позивачу рахунки за надані послуги по зберіганню - на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку, але не пізніше 10 числа поточного місяця, за який проводиться оплата. Рахунки за інші послуги оплачуються відповідачем на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку підприємства.

В підтвердження надання обумовлених договором від 01.05.2010р. послуг позивачем було представлено суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у тому числі:

- акт №ОУ-0000461 від 31.07.2011р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000530 від 31.08.2011р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000584 від 30.09.2011р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000709 від 31.10.2011р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000795 від 30.11.2011р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000891 від 31.12.2011р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000020 від 31.01.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6754,32 грн.;

- акт №ОУ-0000284 від 30.04.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000328 від 30.04.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 133,92 грн.;

- акт №ОУ-0000380 від 31.05.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000462 від 29.06.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000558 від 31.07.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000605 від 31.07.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 10,01 грн.;

- акт №ОУ-0000646 від 31.08.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000728 від 28.09.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000817 від 31.10.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4653,70 грн.;

- акт №ОУ-0000932 від 30.11.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 27,36 грн.;

- акт №ОУ-0000847 від 31.10.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13,68 грн.,

за змістом яких Державне господарське об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Нормаль» послуги на загальну суму 80 041,11 грн.

Позивачем, в свою чергу, з посиланням на вказані акти було заявлено до стягнення 80031,10 грн. заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно зі ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За твердженням відповідача, представлені позивачем акти надання послуг не можуть бути належними доказами по справі, оскільки вони не містять посилань саме на договір №7к/10.

Разом з тим, такі доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» не беруться судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено існування між сторонами інших договірних відносин окрім тих, що виникли на підставі договору №7к/10 від 01.05.2010р. в період з 01.05.2010р. по теперішній час.

З приводу посилань відповідача на відсутність на вказаних актах підпису уповноваженої особи Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», господарський суд зазначає, що визначальною та достатньою обставиною для прийняття вказаних актів до уваги як доказів надання послуг є наявність на таких актах саме підпису відповідача, який власне і оспорює факт надання послуг.

В результаті дослідження оригіналів зазначених вище актів, які було долучено до матеріалів справи, господарським судом було встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000461 від 31.07.2011р., №ОУ-0000530 від 31.08.2011р., №ОУ-0000584 від 30.09.2011р., №ОУ-0000709 від 31.10.2011р., №ОУ-0000795 від 30.11.2011р., №ОУ-0000891 від 31.12.2011р., №ОУ-0000020 від 31.01.2012р., №ОУ-0000284 від 30.04.2012р., №ОУ-0000328 від 30.04.2012р. №ОУ-0000380 від 31.05.2012р., №ОУ-0000462 від 29.06.2012р., №ОУ-0000558 від 31.07.2012р., №ОУ-0000605 від 31.07.2012р., №ОУ-0000646 від 31.08.2012р., №ОУ-0000728 від 28.09.2012р., №ОУ-0000817 від 31.10.2012р. на загальну суму 80 000,07 грн. містять підпис представника та відбиток печатки відповідача, що свідчить про обізнаність та прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» обсягу та вартості наданих послуг.

При цьому, посилання відповідача, як на підставу для відмови в позові, на відсутність підписів представника позивача в графі «Від виконавця» також є необґрунтованими з огляду на наявність підпису та відбитку печатки позивача в графі «Затверджую. Директор».

З матеріалів справи, вбачається, що наведені вище акти надання послуг на загальну суму 80 000,07 грн. були підписані відповідачем без зауважень та заперечень щодо належного виконання позивачем прийнятих на себе за договором зобов'язань. Внаслідок підписання вказаних актів сторони підтвердили, що послуги надані Державним господарським об'єднанням «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» в повному обсязі, якісно та в обумовлений термін.

Жодних заперечень з приводу якості наданих послуг чи правильності визначення їх вартості відповідачем висловлено не було.

Господарський суд приймає до уваги заперечення відповідача стосовно того, що згідно з п.3.1 договору №7к/10 від 01.05.2010р. вартість наданих послуг підлягає оплаті на підставі отриманого від позивача рахунку, проте матеріали справи доказів виставлення таких рахунків не містить.

Разом з тим, виходячи зі змісту зазначених вище актів вбачається, що відповідач при їх підписанні був повідомлений про існування відповідних рахунків з огляду на наявність у вказаних актах вказівки на номер та дату рахунку за кожний місяць, внаслідок чого господарський суд приймає до уваги дату підписання кожного акту в якості дати виставлення відповідного рахунку.

Таким чином, шляхом підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000461 від 31.07.2011р., №ОУ-0000530 від 31.08.2011р., №ОУ-0000584 від 30.09.2011р., №ОУ-0000709 від 31.10.2011р., №ОУ-0000795 від 30.11.2011р., №ОУ-0000891 від 31.12.2011р., №ОУ-0000020 від 31.01.2012р., №ОУ-0000284 від 30.04.2012р., №ОУ-0000328 від 30.04.2012р. №ОУ-0000380 від 31.05.2012р., №ОУ-0000462 від 29.06.2012р., №ОУ-0000558 від 31.07.2012р., №ОУ-0000605 від 31.07.2012р., №ОУ-0000646 від 31.08.2012р., №ОУ-0000728 від 28.09.2012р., №ОУ-0000817 від 31.10.2012р. відповідачем було прийнято обсяг та вартість наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» виник обов'язок сплатити Державному господарському об'єднанню «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» грошові кошти в сумі 80 000,07 грн.

Як вбачається з виписки з особового рахунку Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», 27.07.2013р. відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти в сумі 3 300 грн. (двома платежами 1500 грн. та 1800 грн.) в якості оплати за послуги зберігання згідно з рахунком №0000420 від 01.06.2012р. (№ОУ-0000462 від 29.06.2012р. на суму 4653,70 грн.).

Разом з цим, матеріали справи не містять доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» решти заборгованості в розмірі 76 700,07 грн.

При цьому, з огляду на здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Нормаль» часткового погашення спірної заборгованості господарським судом прийнято до уваги, що такі дії відповідача свідчать про визнання ним факту укладення договору №7к/10 від 01.05.2010р., виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків, а також наявності у відповідача заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №7к/10 від 01.05.2010р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати наданих послуг у повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» на користь позивача заборгованості в сумі 76 700,07 грн.

Одночасно, судом було встановлено, що акт №ОУ-0000932 від 30.11.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 27,36 грн. та акт №ОУ-0000847 від 31.10.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 13,68 грн. не було підписано з боку відповідача.

За змістом вказаних актів оплаті відповідачем підлягають витрати по електричній енергії та експлуатаційні витрати, проте позивачем не було доведено суду правильності визначеної в даних актах вартості послуг. З огляду на відсутність на зазначених актах підпису відповідача вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Нормаль» не погоджувалось з їх обсягом та вартістю.

Крім того, як зазначалось, згідно з п.3.1 договору від 01.05.2010р. рахунки за інші послуги оплачуються відповідачем на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку підприємства.

Враховуючи, що відповідач акти №ОУ-0000932 від 30.11.2012р. та №ОУ-0000847 від 31.10.2012р. не підписував, а доказів виставлення відповідних рахунків матеріали справи не містять, за висновками суду, відсутні підстави вважати, що строк оплати послуг за вказаними актами настав.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності заборгованості в сумі 41,04 грн. за актами №ОУ-0000932 від 30.11.2012р. та №ОУ-0000847 від 31.10.2012р., у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З приводу позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2361,01 грн. господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом , зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ст.3 вказаного вище Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.4.4 договору №7к/10 від 01.05.2010р. при відсутності від відповідача оплати за зберігання більше як 15 днів після одержання рахунку позивач має право на одержання пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України із розрахунку простроченої суми з врахуванням індексу інфляції за кожний день прострочення.

Тобто, умовами договору №7к/10 від 01.05.2010р. було передбачено право позивача на стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання виключно з оплати послуг зберігання.

Проте, як вказувалось вище, відповідно до п.1 спірного договору окрім надання послуг зі зберігання до предмету правочину також віднесено здійснення позивачем послуг по прийманню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, які належать відповідачу.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що пеню за прострочення оплати акту №ОУ-0000605 від 31.07.2012р. на суму 10,01 грн. було нараховано позивачем безпідставно, оскільки за вказаним актом були надані послуги виїзду та в'їзду, проте не зберігання.

Пеня за актом №ОУ-0000847 від 31.10.2012р. на суму 13,68 грн. також не підлягає стягненню, враховуючи висновки суду про недоведеність існування заборгованості за вказаним актом.

При цьому, позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення пені за актами №ОУ-0000558 від 31.07.2012р., №ОУ-0000646 від 31.08.2012р., №ОУ-0000728 від 28.09.2012р., №ОУ-0000817 від 31.10.2012р., проте допущено помилки при розрахунках та не враховано наступне.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно з п.3.1 договору відповідач зобов'язаний щомісячно оплачувати позивачу рахунки за надані послуги по зберіганню на протязі 5 банківських днів з моменту одержання рахунку, але не пізніше 10 числа поточного місяця , за який проводиться оплата.

Тобто, враховуючи відсутність доказів вручення рахунків, зобов'язання з оплати послуг зберігання мало бути щомісячно виконано відповідачем 10 числа поточного місяця відповідно до вимоги п.3.1 договору. Як наслідок, пеня підлягає нарахуванню після спливу 15 днів, передбачених п.4.4 договору, починаючи з 16 дня прострочення, на протязі 6 місяців після 10 числа відповідного місяця.

Позивачем, свою чергу, нараховано пеню з 01 числа наступного місяця за розрахунковим за період, що перевищує 6 місяців всупереч вимогам ст.232 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене вище, враховуючи межі позовних вимог, за розрахунками суду розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1244,70 грн., з яких:

- 312,85 грн. за період з 01.08.2012р. по 11.01.2013р. за актом №ОУ-0000558 від 31.07.2012р. на суму 4653,70 грн.;

- 313,01 грн. за період з 01.09.2012р. по 11.02.2013р. за актом №ОУ-0000646 від 31.08.2012р. на суму 4653,70 грн.;

- 309,34 грн. за період з 01.10.2012р. по 11.03.2013р. за актом №ОУ-0000728 від 28.09.2012р. на суму 4653,70 грн.;

- 309,50 грн. за період з по 01.11.2012р. по 11.04.2013р. за актом №ОУ-0000817 від 31.10.2012р. на суму 4653,70 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення трьох відсотків річних в сумі 3420,86 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на приписи вказаної статті Державним господарським об'єднанням «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних в сумі 3420,86 грн. за прострочення оплати послуг за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000461 від 31.07.2011р., №ОУ-0000530 від 31.08.2011р., №ОУ-0000584 від 30.09.2011р., №ОУ-0000709 від 31.10.2011р., №ОУ-0000795 від 30.11.2011р., №ОУ-0000891 від 31.12.2011р., №ОУ-0000020 від 31.01.2012р., №ОУ-0000284 від 30.04.2012р., №ОУ-0000328 від 30.04.2012р., №ОУ-0000380 від 31.05.2012р., №ОУ-0000462 від 29.06.2012р., №ОУ-0000558 від 31.07.2012р., №ОУ-0000605 від 31.07.2012р., №ОУ-0000646 від 31.08.2012р., №ОУ-0000728 від 28.09.2012р., №ОУ-0000817 від 31.10.2012р. та №ОУ-0000932 від 30.11.2012р.

При перевірці проведеного позивачем розрахунку трьох процентів річних, судом встановлено, що позивач при нарахуванні заявленої до стягнення суми не звернув уваги, що у 2012 році було 366 днів.

При цьому, господарським судом враховано часткову відмову в позові про стягнення боргу за актом №ОУ-0000932 від 30.11.2012р. на суму 27,36 грн., а також факт погашення відповідачем боргу на суму 3 300 грн. за актом №ОУ-0000462 від 29.06.2012р. на суму 4653,70 грн.

В результаті проведення господарським судом власного розрахунку розміру заявленої на підставі ст.625 Цивільного кодексу України вимоги, встановлено, що сума трьох відсотків річних від суми простроченого відповідачем зобов'язання за період, який визначений позивачем, складає 3309,98 грн., з яких:

- 401,37 грн. за період з 01.08.2011р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000461 від 31.07.2011р. на суму 6754,32 грн.;

- 384,16 грн. за період з 01.09.2011р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000530 від 31.08.2011р. на суму 6754,32 грн.;

- 367,51 грн. за період з 01.10.2011р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000584 від 30.09.2011р. на суму 6754,32 грн.;

- 350,30 грн. за період 01.11.2011р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000709 від 31.10.2011р. на суму 6754,32 грн.;

- 333,64 грн. за період з 01.12.2011р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000795 від 30.11.2011р. на суму 6754,32 грн.;

- 316,44 грн. за період з 01.01.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000891 від 31.12.2011р. на суму 6754,32 грн.

- 299,27 грн. за період з 01.02.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000020 від 31.01.2012р. на суму 6754,32 грн.;

- 171,87 грн. за період з 01.05.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000284 від 30.04.2012р. на суму 4653,70 грн.;

- 4,95 грн. за період з 01.05.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000328 від 30.04.2012р. на суму 133,92 грн.;

- 160,04 грн. за період з 01.06.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000380 від 31.05.2012р. на суму 4653,70 грн.;

- 43,23 грн. за період з 01.07.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000462 від 29.06.2012р. на неоплачену суму 1353,70 грн.;

- 136,77 грн. за період з 01.08.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000558 від 31.07.2012р. на суму 4653,70 грн.;

- 0,29 грн. за період з 01.08.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000605 від 31.07.2012р. на суму 10,01 грн.;

- 124,95 грн. за період з 01.09.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000646 від 31.08.2012р. на суму 4653,70 грн.;

- 113,51 грн. за період з 01.10.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000728 від 28.09.2012р. на суму 4653,70 грн.;

- 101,68 грн. за період з 01.11.2012р. по 24.07.2013р. за актом №ОУ-0000817 від 31.10.2012р. на суму 4653,70 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладене вище, позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних належить задовольнити частково на суму 3309,98 грн.

Одночасно, господарський суд враховує, що виходячи з положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 12.12.11р. по справі №07/238-10.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 1720,50 грн. підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Крім того, судовий збір в сумі 1079,50 грн. належить повернути Державному господарському об'єднанню «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», м.Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль», м.Київ про стягнення 85 812,97 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль» (04112, м.Київ, Шевченківський район, вул.Ризька, буд.8-А, ЄДРПОУ 24101473) на користь Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» (03168, м.Київ, Солом'янський район, просп.Повітрофлотський, буд.6; ЄДРПОУ 33629043) суму основного боргу 76 700,07 грн., пеню в розмірі 1244,70 грн., 3% річних в сумі 3309,98 грн., а також судовий збір в розмірі 1 629,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повернути Державному господарському об'єднанню «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» (03168, м.Київ, Солом'янський район, просп.Повітрофлотський, буд.6; ЄДРПОУ 33629043) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1079,50 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №255 від 19.04.2013р.

У судовому засіданні 25.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 30.09.2013р.

Суддя М.О. Любченко