Рішення

від 26.09.2013 по справі 914/3036/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2013 р. Справа № 914/3036/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко», м. Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Самбірський РАД», м. Самбір

про стягнення 13 942, 27 грн.

Суддя Н. Мороз

При секретарі Н. Кривці

Представники:

Від позивача: Бобанич Т. М.

Від відповідача : Рісний М. Б.

Суть спору:

Позов подано товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко», м. Львів до відповідача Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Самбірський РАД», м. Самбір про стягнення 13 942, 27 грн.

Ухвалою суду від 06.08.2013р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.08.2013р.

29.08.2013р. розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.

24.09.2013р. в судовому засіданні оголошено перерву, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

В судове засідання 26.09.2013р. представник позивача з'явився, дав пояснення по суті спору, позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з"явився, проти позову заперечив, просить суд відмовити в частині стягнення пені у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Крім того, просить розстрочити виконання рішення на 2 роки (24 місяці), у зв'язку з важким фінансовим становищем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України , зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

22.06.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Еко» (позивач - по справі) та філією «Самбірської РАД» ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» (відповідач - по справі) укладено договір про виконання робіт №10/06/22.

Відповідно до п.1.1. договору, виконавець зобов'язується виконати роботи (надати послуги), санітарно-гігієнічні дослідження з метою атестації робочих місць за адресою: філія «Самбірської РАД», 81400, Львівська обл., м. Самбір, вул. Перемишльська, 36, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги і провести оплату.

У відповідності до вимог договору, позивач виконав, а відповідач прийняв надані роботи, що підтверджується приймально-здавальним актом від 03.08.2010р., підписаним сторонами.

Вартість робіт згідно п. 2.1 договору та погодження ціни виконаних робіт передбаченого додатком №1 до договору становить 10 990, 22 грн.

Пунктом 2.2. договору передбачено оплату робіт відповідачем шляхом перерахування коштів на рахунок позивача протягом 3 робочих днів з дня підписання акту здавання-приймання виконаних робіт.

Приймально-здавальний акт був підписаний 03.08.2010р., відтак останній день виконання відповідачем зобов'язання є 05.08.2010р.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання по договору відповідач не виконав, суму боргу не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 10 990, 22 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування саме до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених законами та договором.

Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 1120,99 грн. та 3% річних на загальну суму 984, 60 грн., за весь період прострочення, відповідно до поданого розрахунку.

Крім того, п. 6.3. договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник (відповідач - по справі) сплачує пеню в розмірі 2% від загальної вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно поданого розрахунку, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 10.08.2010р. по 05.02.2011р. в розмірі 846, 46 грн.

В судових засіданнях відповідач заперечив нарахування пені внаслідок спливу строку позовної давності.

Як закріплено у ч. 1 пп. 1 ст. 258 ЦК України, позовна давність строком у 1 рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позивач наводить розрахунок пені за період із 06.08.2010 року по 05.02.2011 року, проте до суду із зазначеною вимогою звернувся 02.08.2013р. Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦКУ, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Ч.4 ст. 267 ЦК України предбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові в частині стягнення пені.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача від 28.08.2013р. про застосування строків позовної давності, наведений розрахунок пені та умови договору, суд дійшов висновку в частині стягнення пені відмовити.

Крім того, 24.09.2013р. відповідачем подано клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 2 роки, при цьому останній посилається на важке фінансове становище.

Відповідно до п.6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Розстрочка означає виконання рішення суду частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Як вбачається з долучених відповідачем документів, підприємством знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що підтверджено, зокрема, консолідованим фінансовим звітом підприємства за перше півріччя 2013р. Окрім того як вбачається з статуту дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК» «Автомобільні дороги України, підприємство засноване з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення в удосконалення і розвитку автомобільних доріг загального користування.

Таким чином, суд всебічно, повно і об'єктивно розглянувши обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши докази в обґрунтування поданого клопотання, з метою надання змоги відповідачу активізувати діяльність по стягненню дебіторської заборгованості боржників та реального отримання боргу позивачем, дійшов висновку клопотання відповідача задоволити частково, розстрочивши виконання рішення на 3 (три) місяці рівними частинами.

Стаття 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України вказує, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з розстрочкою виконання рішення на 3 місяці рівними частинами.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 258, 267, 526, 625 ЦК України, ст. ст.193, 218 ГК України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82- 85, 116 ГПК України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Самбірський райавтодор», Львівська область, м. Самбір, вул. Перемишльська, 36 (код ЄДРПОУ 26231398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт - Еко», м. Львів, вул. Угорська, 14 (код ЄДРПОУ 32639930) - 10 990, 22 грн. основного боргу, 984, 60 грн. - 3 % річних, 1120, 99 грн., - інфляційних втрат. Розстрочити виконання рішення на 3 місяці рівними частинами.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Самбірський райавтодор», Львівська область, м. Самбір, вул. Перемишльська, 36 (код ЄДРПОУ 26231398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт - Еко», м. Львів, вул. Угорська, 14 (код ЄДРПОУ 32639930)- 1617,27 - судового збору.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.

Рішення складено 30.09.2013р.