Рішення

від 23.09.2013 по справі 910/12652/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/12652/13 23.09.13

За позовом Фізико-Технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбуддеталь"

про стягнення 28 461,45 грн. та розірвання договору.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Юрченко О.П. (дов. від 27.05.2013)

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 23 версеня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Фізико-Технологічний інститут металів та сплавів Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбуддеталь" про стягнення 28 461,45 грн. та розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/12652/13. Розгляд справи призначено на 22.07.2013.

В судове засідання, призначене на 22.07.2013 представник позивача з'явився, вимоги ухвали виконав частково.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 розгляд справи відкладено на 12.08.2013.

В судове засідання, призначене на 12.08.2013, представник позивача з'явився та надав документи для долучення їх до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 розгляд справи відкладено на 21.08.2013.

У зв`язку із перебуванням судді Цюкала Ю.В. у відпустці, з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 21.08.2013, справу №910/12652/13 було передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2013 на підставі ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, прийнято справу до провадження суддею - Підченко Ю.О. та призначено розгляд справи на 23.09.2013.

21.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява б/н від 19.08.2013 про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Цюкала Ю.В., з метою уникнення затягування розгляду справи, розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 справу було передано судді Цюкалу Ю.В. для подальшого розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2013 суддею Цюкало Ю.В. прийнято справу до свого провадження.

В судове засідання, призначене на 23.09.2013, з'явився представник позивача та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 між Фізико-Технологічним інститутом металів та сплавів Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромбуддеталь" було укладено договір оренди нежилих приміщень №181/11 від 01.09.2011 (далі за текстом -договір) .

Пунктом 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно кімнату 700 - площею 16,0 на 7 поверсі головного корпусу, що розміщено за адресою: м. Київ, бул. акад. Вернадського, 34/1, що перебуває на балансі Фізико-Технологічного інституту металів та сплавів (далі за текстом - балансоутримувач) вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна 31.05.2011 і становить 72 220,00 грн. станом на 31.05.2011.

Відповідно до Акту прийому-передачі приміщення в оренду від 01.09.2011, Фізико-технологічний інститут металів та сплавів здав, а ТОВ "Агропромбуддеталь" прийняв нежитлові приміщення: к. 700 площею 16,0 м 2 , що знаходиться за адресою: б. Акад. Вернадського, 34/1, експертна оцінка яких складає 72 220 грн.

Відповідно до п. 5.1.3 та п.3.1. договору за користування приміщенням відповідач сплачує на користь позивача орендну плату, відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати.

Відповідно до п.3.1. орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяця, за який є інформація про індекс інфляції) - липень 2011, 55,91 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу 894,58 грн. та ПДВ 149,10 грн., а всього 1 043,68 грн.

01.09.2011 між сторонами було укладено акт прийому-передачі приміщення.

Згідно з п.3.3. орендна плата та інші платежі перераховуються відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата та інші платежі перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації і стягуються на користь позивача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.7 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати та інших платежів заборгованість за ними становить загалом не менше ніж 3 місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19 970,08 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 27.06.2012 було надіслано відповідачу претензію вих.№87/266-2, на загальну суму: 7 658,11 грн. та претензію вих.№87/363-2 від 21.09.2012, однак дані вимоги відповідач не виконав.

Пунктом 10.6 договору сторони передбачили, що чинність договору оренди припиняється достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, а також у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором у тому числі несплати орендних платежів протягом трьох місяців.

21.08.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про збільшення розміру позовних вимог.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, розірвати договір, стягнути з відповідача 30 044,27 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 901,32 грн., пеню у сумі 2 387,2 грн., штраф у розмірі 600,88 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 04.07.2013, 22.07.2013, 12.08.2013 суд зобов'язав відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правове обгрунтування своїх заперечень.

Однак, всупереч вказаних вимог, відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе обов'язки за договором, що підтверджується рахунками-фактурою №СФ-1213 від 14.12.2011, №СФ-75 від 16.01.2012, №СФ-174 від 14.02.2012, №СФ-482 від 11.05.2012, №СФ-629 від 12.07.2012, №728 від 13.08.2012, №СФ-729 від 13.08.2012, №СФ-833 від 13.09.2012, №СФ-834 від 13.09.2012, №СФ-954 від 12.10.2012, №СФ-955 від 12.10.2012, №СФ-1065 від 12.11.2012, №СФ-1066 від 12.11.2012, №СФ-1168 від 10.12.2012, №СФ-1169 від 10.12.2012, №СФ-1063 від 12.11.2012, №СФ-56 від 14.01.2013, №СФ-57 від 14.01.2013, №СФ-170 від 15.02.2013, №СФ-171 від 15.02.2013, №СФ-265 від 13.03.2013, №СФ-266 від 13.03.2013, №СФ-367 від 15.04.2013, №СФ-368 від 15.04.2013.

Згідно з п.3.3. орендна плата та інші платежі перераховуються відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Однак, відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором не виконувались належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість.

Станом на час розгляду справи доказів сплати Орендарем Орендодавцю суми заборгованості до суду не представлено.

Наявна заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2013 та рахунками-фактури: №СФ-662 від 12.07.2013, №СФ-663 від 12.07.2013, №СФ-749 від 16.07.2013, №СФ-750 від 16.07.2013.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми, відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 9.4. договору передбачено, що у разі прострочення сплати орендної плати більше ніж на 14 днів, Орендар додатково сплачує на користь Орендодавця штраф у розмірі 10% місячної орендної плати.

Відповідно до п. 3.7 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

На підставі вищезазначеного, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 2% від суми заборгованості у сумі 600,88 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 35 Господарсько-процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором оренди та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги щодо стягнення коштів підлягають задоволенню, а саме: стягнення основного боргу - 114 961,54 грн.; заборгованість по оплаті за надані комунальні послуги - 2 799,78 грн.; 2 710,29 грн. - 3% річних; 13 604,42 грн. - пені; 28 755,02 грн. - штрафу.

Крім того, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить суд розірвати договір оренди, посилаючись на систематичне невиконання відповідачем умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України може бути істотне порушення договору другою стороною та інші випадки, встановлені договором або законом. Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена у вигляді як реальних збитків та (або) упущеної вигоди, так і моральної (неманової) шкоди.

Відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Приписами ст. 783 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому позивачем взагалі не обгрунтовнао позовну вимогу про розірвання договору оренди. Матеріали справи також не містять доказів існування обставин, передбачених ст.ст. 651, 783 Цивільного кодексу України.

Слід також зазначити, що невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою для його розірвання в судовому порядку, оскільки ч. 3 ст. 651 Цивільного України, так само, як і ч. 1 ст. 782 цього Кодексу встановлює для таких випадків (не внесення плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд) право на односторонню відмову від договору.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку про необгрунтованість позовних вимог в частині розірвання договору оренди.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" складає 1 720,50 грн. за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізико-Технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромбуддеталь" (02088, м. Київ, вул. Леніна, 31, оф. 7, код ЄДРПОУ 37258018, р/р 26007311198, банк: АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Фізико-Технологічного інституту металів та сплавів Національної академії наук України (03680, м. Київ, б. Акад. Вернадського, 34/1, код ЄДРПОУ 05417153 р/р 35226004000379 ГУДКУ у м. Києві, МФО 820019) грошові кошти: основного боргу - 30 044,27 грн. (тридцять тисяч сорок чотири гривні 27 копійок); 3% річних у сумі 901,32 грн. (дев'ятсот одна гривня 32 копійки); пеню у сумі 2 387,20 грн. (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень 20 копійок); штраф у розмірі 600,88 грн. (шістсот гривень 88 копійок); та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.09.2013.

Суддя Ю.В. Цюкало