Рішення

від 23.09.2013 по справі 916/2041/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" вересня 2013 р.Справа № 916/2041/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Зайцева Ю.О.

при секретарі судового засідання Буза К.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Пономаренко Ю.П. (довіреність №1 від 14.06.2013 року);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ковбасна фабрика» до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору, виселення стягнення заборгованості, штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська ковбасна фабрика» 01.08.2013 р. звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, згідно якого просило стягнути з відповідача вартість неотриманої орендної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 31324 грн. 89 коп., пеню в розмірі 2327 грн. 21 коп., суму трьох процентів річних у розмірі 466 грн. 72 коп., розірвати договір оренди та виселити ФОП ОСОБА_2 з займаного приміщення, а також стягнення судових витрат, втому числі витрат на послуги адвоката.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 серпня 2013 року порушено провадження у справі № 916/2041/13 з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.

16.08.2013 р. представником позивача подано до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2 від 16.08.2013 р. щодо реєстрації відповідача ФОП ОСОБА_2

В судовому засіданні 16.08.2013 р. представником позивача подано заяву, відповідно до якої ТОВ «Одеська ковбасна фабрика» збільшило позовні вимоги в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 46 828 грн. 60 коп. заборгованості з врахуванням індексу інфляції, 2237 грн. 20 коп. пені, 474 грн. 17 коп. трьох процентів річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.08.2013 року у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 30.08.2013 року.

В судовому засіданні 30.08.2013 р. представником позивача подано заяву, відповідно до якої ТОВ «Одеська ковбасна фабрика» зменшило позовні вимоги в частині розірвання з ФОП ОСОБА_2 договору оренди №011012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2013 року у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 23.08.2013 року.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_2 від 16.08.2013 р., проте правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача визначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців НОМЕР_2 від 16.08.2013 р. суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

23.09.2013 року після повернення з нарадчої кімнаті, відповідно до ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі № 916/2041/13.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

ТОВ „ОДЕСЬКА КОВБАСНА ФАБРИКА" з однієї сторони, а ФОП ОСОБА_2 (Орендар) з другої сторони 01 жовтня 2012 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення під розміщення магазину.

Відповідно до умов п. 1.1. вказаного договору Орендодавець передав за актом, а Орендар прийняв у термінове платне користування нежитлове приміщення площею 92,2 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 1.4. договору термін оренди до одного календарного року з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.

Відповідно до ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Статтею 215 ЦК України передбачено визнання недійсним правочину у разі його оспорювання заінтересованою стороною за погашенням суду.

Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки у разі недійсності правочину шляхом повернення стороні того, що інша сторона отримала виконання цього правочину, а в разі неможливості такого поверне зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, відшкодує вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванню.

Позивач вказує, що ФОП ОСОБА_2, починаючи з жовтня 2012 року не сплачує орендну плату за користування нежитловим приміщенням.

Позивачем здійснено розрахунок орендної плати, яку повинна була сплачувати ФОП ОСОБА_2, разом з витратами на комунальні послуги та охорону будинку за місяць становила 4400,00 гривень з жовтня по грудень 2012 року, а з січня по червень 2013 року 3000,00 гривень згідно додаткової угоди № 1 до договору №011012 від 01.10.2012 р.

Оскільки заборгованість відповідача станом на 31.05.2013 р. становить 31200,00 грн., прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті за отриманні послуги, які полягають у безоплатному користуванні нерухомим майном становить в пріод з 01.10.2012 р. по 31.05.2013 р. - 210 днів,

Відповідальність, визначена на підставі чинного законодавтва та встановлена умовами договору (п. 5.2), відповідно до вказаного становить подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості, яка повинна була сплачена Орендодавцю.

Враховуючи викладене, позивачем здійснено нарахування штрафних санкції відповідачу з врахуванням скороченого строку позовної давності (180 днів) в розмірі 2327,21 грн. пені та 124,89 грн. інфляційних збитків, трьох процентів річних в розмірі 466,72 грн.

З наведених підстав позивач ТОВ «Одеська ковбасна фабрика» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виселення, стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як зазначено у частині 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належать суб'єктам господарювання.

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму. Приписами частини першої статті 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 2 цієї ж норми визначено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі умов договору оренди №011012 від 01.10.2012 року позивачем було передано ФОП ОСОБА_2 у платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 92,2 кв.м.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.3.2 договору оренди №011012 від 01.10.2012 року за оренду приміщення перераховується орендатором на розрахунковий рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 05 числа передплата за поточний місяць.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконував з порушенням, а саме на момент звернення з позовом заборгував позивачу 46828,60 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з ФОП ОСОБА_2 суми заборгованості з врахуванням інфляційних втрат за період з жовтня 2012 р. по серпень 2013 р. в розмірі 46828 грн. 60 коп. є обґрунтованими та такими, зо підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 5.1, 5.2 договору оренди, у разі невиконання або неналежного виконання однією з сторін зобов'язань за чинним договором, вона несе відповідальність у порядку, передбаченому дійсним законодавством, у випадку несвоєчасного внесення орендної плати або внесення її не в повному обсязі орендатор сплачує орендодавцю пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості.

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання: зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 2237 грн. 20 коп., відповідний розрахунок судом приймається до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок суми, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних, суд приймає його до уваги.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Щодо вимог позивача про виселення ФОП ОСОБА_2 з займаного за договором оренди №01012 приміщення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була держана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Позивач під час розгляду справи зменшив позовні вимоги та просив не розглядати вимоги щодо розірвання договору оренди.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як вбачається з п. 7.1 договору оренди №011012 від 01.10.2012 р., строк дії договору, що укладений з ФОП ОСОБА_2, становить один рік до 30.09.2013 р.

Таким чином, станом на час розгляду справи, строк дії договору не закінчився, в судовому порядку не розірваний та не припинив своєї дії, з огляду на що позовні вимоги в частині виселення відповідача з займаного приміщення не підлягають задоволенню.

Що стосується витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, суд задовольняє вимоги про стягнення 6000 грн., виходячи з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката тощо.

Підпунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року, визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"),

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р. адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна плата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

14.06.2013 року між ТОВ «Одеська ковбасна фабрика» та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно рахунку №05 від 12.08.2013 р., акту про надання правових послуг від 16.08.2013 р. позивачем сплачено за надання правової допомоги адвокатові 6000 грн. (за складання позовної заяви, аналіз договору оренди, підготовку документів до судового розгляду та за участь в судових засіданнях).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Одеська ковбасна фабрика» з стягненням з відповідача ФОП ОСОБА_2 заборгованості та штрафних санкцій, судових витрат та витрат на послуги адвоката.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ковбасна фабрика» до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про виселення, стягнення заборгованості, штрафних санкцій - задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська ковбасна фабрика» (65028, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарева. буд. 73, код 05384809) заборгованості по орендній платі з рахуванням індексу інфляції в розмірі 46828 (сорок шість тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 60 коп., пені в розмірі 2237 (дві тисячі триста сім) грн. 20 коп., трьох процентів річних в розмірі 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 17 коп., в загальній сумі - , судові витрати в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 30.09.2013 року.

Суддя Зайцев Ю.О.