Рішення від 19.09.2013 по справі 761/15500/13-ц

Справа № 761/15500/13-ц

Провадження №2/761/6123/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Вітріщаку Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

В червні заступник прокурора міста Києва (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Київської міської ради (надалі - відповідач1), ОСОБА_1 (надалі - відповідач2), у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року №461/3295 «Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування на АДРЕСА_1», визнати недійсним укладений між Київською міською радою та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0, 0587 га /кадастровий номер 8000000000:88:173:0020/, вартістю 3 177 792, 03 грн., зареєстрований 13 травня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00776 та зобов"язати ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 0587 га, вартістю 3 177 792, 03 грн., кадастровий номер 8000000000:88:173:0020, яка розташована на АДРЕСА_1. Свій позов обґрунтовує тим, що зазначене рішення Київради №461/3295 від 01 жовтня 2007 року прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 52, ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 7 рішення Київської міської ради від 19.07.05 №806/3381, п. 10.4 ДБН360-92 **.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

В судове засідання з`явився представник відповідача2, проти задоволення позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, з огляду на те, що договір оренди земельної ділянки між Київською міською радою та ОСОБА_1 було укладено з урахуванням вимог закону.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи наданими доказами, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що рішенням Київської міської ради №461/3295 від 01 жовтня 2007 року «Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування на АДРЕСА_1» передано ОСОБА_1 (згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 03 січня 2009 року, прізвище змінено на «ОСОБА_1») у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,06 га.

На підставі зазначеного рішення між Київською міською радою та ОСОБА_1 13 травня 2008 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0587 га, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00776.

Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління земельних ресурсів нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 777 792,03 грн.

Однак, судом встановлено, що вказане рішення та договір оренди земельної ділянки укладено з порушенням вимог законодавства, з огляду на наступне.

Згідно ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до матеріалів проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки, остання розташована на території скверу.

Згідно з «Програмою розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затвердженої рішенням Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, сквер у пров. Чеховському у Шевченківському районі м. Києва віднесено до озеленених територій загального користування.

Статтею 51 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст належать до земель рекреаційного призначення.

Пунктом 5 рішення Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» встановлено, що землі зелених насаджень загального користування, також як і землі природно-заповідного, іншого природоохоронного призначення та лісового фонду, підлягають комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Земельного кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Відповідно до п. 10.4 ДБН 360-92** на землях зелених зон міст не допускається розміщення будівель, споруд та комунікацій, що не передбачені для відпочинку, занять спортом та обслуговування лісового господарства.

Пунктом 7 вищезазначеного рішення Київської міської ради від 19 липня 2005 року №806/3381 встановлено, що використання територій зелених насаджень загального користування, проекти землеустрою яких розроблені та погоджені, здійснюється виключно для рекреаційних та суспільних потреб відповідно до законодавства.

Висновком Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 30 травня 2007 року № 05-8/3401 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування на АДРЕСА_1 погоджено за умови віднесення до зелених насаджень загального користування інших територій у Шевченківському районі м. Києва, загальною площею не менше, ніж та, яка відводиться.

Оспорюваним рішенням Київради № 461/3295 від 01 жовтня 2007 року внесено зміни до «Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста», затвердженої рішенням КМР від 19 липня 2005 року № 806/3381, та виключено з переліку озеленених територій загального користування м. Києва земельну ділянку площею 0,06 га у пров. Чеховському у Шевченківському районі м. Києва. Однак, будь-яку іншу територію такої ж площі до зелених насаджень загального користування у Шевченківському районі не віднесено, що свідчить про невиконання вимог висновку природоохоронного органу.

У зв'язку з невиконанням зазначених вимог висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 30 травня 2007 року № 05-8/3401 втратив чинність (про що прямо передбачено у висновку), а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 вважається непогодженим природоохоронним органом, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України.

Програма комплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепція формування зелених насаджень в центральній частині міста розроблена відповідно до завдання Київського комунального об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд», затвердженого заступником голови Київської міської держадміністрації 20 серпня 2002 року, у зв'язку з чим питання щодо внесення змін до цієї Програми та щодо виключення з переліку озеленених територій загального користування спірної земельної ділянки потребує обов'язкового погодження ККО «Київзеленбуд».

Листом від 02 липня 2007 року № 148-1329 ККО «Київзеленбуд» погодив проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки за умови збереження цільового рекреаційного призначення території та статусу зелених насаджень загального користування.

Однак, оспорюваним рішенням Київрада виключила територію земельної ділянки із зони рекреаційного призначення.

Таким чином, рішення Київради № 461/3295 від 01 жовтня 2007 року прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 52, ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 7 рішення Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381, п. 10.4 ДБН 360-92**.

Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема, урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установі і організацій.

Відповідно до ч. 2 Закону України «Про планування і забудову територій» основним завданням планування і забудови територій є, зокрема, урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій.

Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА (висновок № 19-5832 від 14 червня 2007 року) проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 погоджено за умови урахування законних інтересів власників або користувачів земельних ділянок, що оточують місце будівництва, а також врахування громадської думки.

Крім того, враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в центральному історичному ареалі міста, в зоні регулювання забудови другої категорії, а також постійну незгоду мешканців з будівництвом у центрі міста Києва та у межах зеленої зони міста, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація (лист №10/38-4048 від 18 червня 2007 року) вважала за можливе здійснювати таке будівництво тільки після обов'язкового обговорення містобудівної документації з громадськістю із залученням засобів масової інформації.

Однак, в матеріалах проекту землеустрою відсутні жодні докази інформування громадськості щодо вказаних питань, що свідчить про неврахування громадських інтересів Київською міською радою при прийнятті оспорюваного рішення.

Отже, у зв'язку з невиконанням вимог, викладених у висновку Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, вказаний висновок втратив чинність, а тому проект землеустрою в порушення вимог ст. 123 Земельного кодексу України вважається не погодженим органом архітектури.

З матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету народних депутатів Київської міської ради № 920 від 16 липня 1979 року «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» та розпорядження Київської міської державної адміністрації № 979 від 17 травня 2002 року «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.79 року № 920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві» спірна земельна ділянка розташована в зоні регулювання забудови першої категорії.

Згідно з пунктом 12 додатку № 2 до розпорядження КМДА № 979 від 17 травня 2002 року в межах зон регулювання забудови повинен бути врахований композиційний характер традиційного історичного середовища, збереження планувально-просторової композиції, візуальних зв'язків, співмасштабне нове будівництво. В зонах регулювання забудови допускається нове будівництво зі збереженням основних прийомів, характерних для історичної забудови традиційного історичного середовища пам`яток: регламентація висоти, розміру, будівельних матеріалів і оздоблення фасадів будинків чи споруд, їх пластика, кольорове вирішення, характер покрівель та інше архітектурно-художнє вирішення; благоустрій та озеленення території.

Статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) передбачено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватись зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Постановою Кабінету Міністрів України № 318 від 13 березня 2002 року затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, відповідно до п. 7 якого збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об'єктів культурної спадщини, збереження її містоформуючої ролі є пріоритетним напрямом містобудівної діяльності в межах історичних ареалів.

Цим же Порядком передбачено, що опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.

У зв'язку з цим Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України (висновок № 22-1470/9 від 14 червня 2007 року) зазначено про необхідність розроблення історико-містобудівного обґрунтування та погодження його в установленому законом порядку, в тому числі з органом охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.

Водночас, Київська міська рада розпорядилась земельною ділянкою для будівництва закладу громадського харчування на АДРЕСА_1 усупереч вимогам щодо необхідності розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.

За ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Статтею 17 Закону України «Про основи містобудування» передбачено, що містобудівна документація є основою для вирішення питань раціонального використання територій, підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про планування і забудову територій» планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про планування і забудову території» детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури відповідно до детального плану території подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо: визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об'єктів містобудування та іншого використання; вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок тощо.

Таким чином, вибір земель для містобудівних потреб та надання висновків щодо передачі у власність або користування (оренду) земельних ділянок здійснюється на підставі затвердженої містобудівної документації. Містобудівна документація включає розроблення детального плану території.

Однак, детальний план території на спірну земельну ділянку, де був розташований сквер та яка використовувалась для відпочинку населення, в порушення вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 17, 19 Закону України «Про основи містобудування» та ст. 13 Закону України «Про планування та забудову територій» не розроблено та не затверджено.

З огляду на викладене, оспорюване рішення Київської місткої ради № 461/3295 від 01 жовтня 2007 року прийнято з порушенням вимог законодавства.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно з вимогами ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статті 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначають, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю, від імені та в інтересах яких права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У зв'язку з тим, що на підставі незаконного рішення Київської міської ради № 461/3295 від 01 жовтня 2007 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки, який є чинним, він також підлягає визнанню недійсним.

Згідно зі ст. 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією а законами України, а також моральним засадам суспільства.

За ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 1 жовтня 2007 року № 461/3295 "Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування на АДРЕСА_1.

Визнати недійсним укладений між Київською міською радою та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 0, 0587 га / кадастровий номер 8000000000:88:173:0020/, вартістю 3 177 792, 03 грн., зареєстрований 13 травня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00776.

ЗобовВ»язати ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0, 0587 га, вартістю 3 177 792, 03 грн., кадастровий номер 8000000000:88:173:0020, яка розташована на АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: