Постанова

від 26.09.2013 по справі 811/2788/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2013 року Справа № 811/2788/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дегтярьової С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства «ДВФ»

до відповідача: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

секретаря судового засідання - Ярошук Т.О.,

представників:

позивача - Ципарської Л.І., Поповкіної Л.В.,.

відповідача - не з'явився,

Приватне підприємство «ДВФ» звернулось з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162207 від 15.08.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 667,00 грн. основного платежу та 2 417,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, а тому вважає податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевіркою встановлено відсутність у контрагента позивача реальної можливості поставки товару з огляду на відсутність майна, трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів транспортування та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що на думку податкового органу, свідчить про взаємовідносини позивача з вищевказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується судовою розпискою та супровідним листом (а.с.54, 56).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 26.09.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 02.10.2013 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши на попередніх судових засіданнях пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2013 року посадовою особою Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «ДВФ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Т&V» за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої складено акт №9/11-23-22-07/31704029 від 02.08.2013 року, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку відповідача, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 9 667,00 грн. за березень 2013 року (а.с.9-23).

15.08.2013 р. Кіровоградською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на підставі акту перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с.7).

В ході судового розгляду встановлено, що 16 квітня 2013 року до Кіровоградської ОДПІ позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за березень 2013 року, в якій задекларовано податковий кредит в розмірі 18 221,00 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 9 666,67 грн. за податковою накладною виданою ТОВ «Т&V» по придбанню запасних частин, на підставі договору (а.с.25-26, 60-63).

Даний товар позивачем оприбутковано відповідно до видаткової накладної (а.с.27). Транспортування здійснено самостійно, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною (а.с.64-66). Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжним дорученням та не заперечувалось відповідачем в акті (а.с.71-72).

Кіровоградська ОДПІ вважає, що податкова накладна видана ТОВ «Т&V» за господарською операцією, яка не носила реального характеру та не відбулася в об'єктивній дійсності.

Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до ч.1 ст.3 Господарського кодексу під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається зі змісту акту одним із видів діяльності Приватного підприємства «ДВФ» є, зокрема, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (а.с.13).

В підтвердження транспортування реалізованого товару позивачем надано копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (Vivaro 2.5D вантажопасажирський-В), який належить директору позивача (а.с.64-65). З метою здійснення господарської діяльності ним і придбавались запасні частини, які оприбутковані та використані в ремонтах техніки та агрегатів, що підтверджується відповідними доказами (а.с.84-204).

Судом встановлено, що згідно договору оренди ПП «ДВФ» має у користуванні приміщення, яке слугує для зберігання придбаного товару (а.с.67-70).

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної, виданою йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ТОВ «Т&V» на момент її виписки був зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п. 201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мали обов'язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

Суд вважає, що зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину, податковий орган не врахував наступного.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладеного позивачем правочину.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочинів, які укладено між позивачем та ТОВ «ТsV», суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Акт перевірки свідчить про те, що нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені. Тобто, перевіряючими в акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст.234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Але доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Натомість встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем здійснене реальне придбання товарів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Кіровоградська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з п.п.3 п.9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

На підставі викладеного, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 120,85 грн. підлягає присудженню з Державного бюджету України шляхом його безспірного списання Державною казначейською службою у Кіровоградській області із рахунка Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162207 від 15 серпня 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким Приватному підприємству «ДВФ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 9 667,00 грн. основного платежу та 2 417,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Зобов'язати Державну казначейську службу у Кіровоградській області стягнути на користь Приватного підприємства «ДВФ», код ЄДРПОУ 31704029, судові витрати в сумі 120,85 грн. (сто двадцять грн. 85 коп.) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 38758683.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Дегтярьова