Рішення

від 25.09.2013 по справі 916/1955/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2013 р.Справа № 916/1955/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології";

до відповідача: Підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.П.С.";

про стягнення заборгованості у розмірі 14 637,84 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Марашлець М.І. - довіреність від 08.07.2013 року;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.П.С.", в якій просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 10 707,28 грн., пеню у сумі 1 199,54 грн., штраф у сумі 2 170,72 грн., 3% річних у сумі 560,30 грн., поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем умов укладеного між Підприємством у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.П.С." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чистий світ-К" договору купівлі-продажу № 85/1101 від 09.11.2011р. в частині повної та своєчасної сплати грошових коштів за поставлений товар.

При цьому представник позивача зазначає, що 23.10.2012р. ТОВ "Чистий світ-К" було реорганізовано шляхом поділу та його правонаступником в частині діяльності з неспеціалізованої оптової торгівлі, роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, інших видів оптової торгівлі та інших видів діяльності, які були передбачені Статутом ТОВ "Чистий Світ-К", є ТОВ "Чистий Світ Технології".

Так, відповідно до розподільчого балансу та акту приймання-передачі дебіторської заборгованості ТОВ "Чистий Світ Технології" було передано, зокрема, дебіторську заборгованість ТОВ "Л.П.С." перед ТОВ "Чистий світ-К" на суму 10 707,28 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2013р. було порушено провадження у справі №916/1955/13 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні 25.09.2013р. на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не з'явився, незважаючи на належне завчасне повідомлення про час та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленнями про вручення судових ухвал (а.с.35), про причини нез'явлення суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що ухвала про порушення провадження у справі відповідачем була отримана, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.35), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2011р. між ТОВ "Чистий світ-К" (правонаступником якого, відповідно до статуту, є ТОВ "Чистий Світ Технології")(Продавець) та Підприємством у вигляді ТОВ "Л.П.С." (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 85/1101, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю обладнання (Товар) згідно специфікації та виставлених рахунків, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного договору (а.с.11-13). Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1. договору).

Так, відповідно до специфікації обладнання предметом закупівлі є генератор туману PulsFOG K-10/0 у кількості двох штук (а.с.14).

Відповідно до п. 3.2. договору строк поставки товару на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання Продавцем передплати згідно п. 5.2. договору.

Загальна вартість договору становить 31 010,40 грн. (п. 4.2. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця.

Відповідно до п. 5.2. договору передплата в розмірі 30%, що становить 9 303,12 грн. перераховується на розрахунковий рахунок Продавця на протязі 5-ти робочих днів з моменту підписання договору.

Остаточний платіж в розмірі 70 %, що становить 21 707,28 грн., перераховується на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 15 грудня 2011р.

Згідно п. 5.4. договору моментом відвантаження Товару вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначає позивач, 10.11.2011р. Підприємство у вигляді ТОВ "Л.П.С." сплатило ТОВ "Чистий світ-К" передплату за поставку Товару у розмірі 9 303,12 грн., що становить 30 % від загальної вартості договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ "Чистий світ-К" було поставлено відповідачу товар на загальну суму 31 010,40 грн., що підтверджується видатковою накладною (а.с.16).

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, Підприємство у вигляді ТОВ "Л.П.С." розрахувалось лише частково за поставлений товар, останній платіж у розмірі 70% , що становить 21 707,28 грн., оплатило у сумі 11 000 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 10 707,28 грн.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Підприємства у вигляді ТОВ "Л.П.С." суми основного боргу у розмірі 10 707,28 грн. цілком обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 199,54 грн. та 3 % річних в розмірі 560,30 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невідповідної оплати Продавець має право нарахувати Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми вартості товару за кожний прострочений день.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наведений позивачем у позовній заяві, вважає розрахунок позивача вірним та вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги про стягнення штрафу у сумі 2 170,72 грн., суд вказує наступне.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 9.04.2012р. у справі №20/246-08, які є обов'язковими для суду при прийнятті рішення, відповідно до ст. 82 та ст. 111-28 ГПК України, у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невідповідної оплати Продавець має право нарахувати Покупцю, зокрема, штраф у розмірі 10 % від суми невиконаного платежу при його затримці більш ніж на 30 днів. Вказана умова включена до договору за погодженням обох сторін.

Перевіривши розрахунок штрафу, наведений позивачем у позовній заяві, з урахуванням наявності факту прострочення оплати, суд вважає розрахунок позивача вірним та вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити.

2. Стягнути з Підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.П.С." (65029, м. Одеса, вул. Садова, 14, код ЄДРПОУ 23859392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технології" (04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 21, код ЄДРПОУ 38443865) основний борг у сумі 10 707 /десять тисяч сімсот сім/ грн. 28 коп., пеню у сумі 1 199 /одна тисяча сто дев'яносто дев'ять/ грн. 54 коп., штраф у сумі 2 170 /дві тисячі сто сімдесят/ грн. 72 коп., 3% річних у сумі 560 /п'ятсот шістдесят/ грн. 30 коп., 1 720 /одна тисяча сімсот двадцять/ грн. 50 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2013 р.

Суддя Щавинська Ю.М.