Рішення

від 25.09.2013 по справі 910/13870/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13870/13 25.09.13

За позовомФонду державного майна України доМалого виробничо-комерційного підприємства «МАРЛІН-2» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за участюПрокурора міста Києва пророзірвання договору та стягнення 6 922 317,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Шрамко А.В., Костенко В.М. від відповідача:не з'явився прокурор:Завадська Т.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фонд державного майна України (надалі - «Фонд») звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Малого виробничо-комерційного підприємства «МАРЛІН-2» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - «Підприємство») про розірвання договору та стягнення 6 922 317,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Підприємство неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання з оплати нерухомого майна за договором купівлі-продажу №92 від 28.02.2013 р., у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати вказаний договір. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 33 201,60 грн. та неустойки у розмірі 6 889 115,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.09.2013 р. розгляд справи відкладено до 18.09.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.09.2013 р. розгляд справи відкладено до 25.09.2013 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, надали пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 20, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 17123757 від 05.09.2013 р., матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2013 р. між Фондом (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» на аукціоні №92, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ігнатовою Г.О. та зареєстрований в реєстрі за №31 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю єдиний майновий комплекс державного підприємства «Керченський судноремонтний завод», який розташований за адресою: 98300, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 22, на двох земельних ділянках загальною площею 7,578 га та 0,0016 га, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що покупець зобов'язаний внести 34 445 577,00 грн. у повному обсязі за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

Згідно з п. 2.2 Договору грошові кошти в розмірі 10% початкової ціни об'єкта приватизації в сумі 3 131 416,08 грн. зараховуються покупцю в рахунок ціни продажу об'єкта приватизації. Протягом 10 днів з моменту нотаріального посвідчення договору на сплачену суму грошових коштів у розмірі 10% початкової ціни об'єкта приватизації покупець зобов'язаний перерахувати ПДВ у розмірі 626 283,22 грн. на рахунок продавця; відповідно до п. 2.3 Договору грошові кошти в розмірі 30 687 877,70 грн. за придбаний об'єкт приватизації вносяться покупцем шляхом безготівкового перерахування з рахунка покупця на рахунок продавця.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, підстав для розірвання Договору.

Договір є договором купівлі-продажу державного майна в процесі приватизації, а тому спірні правовідносини регулюються в т.ч. законодавством про приватизацію державного майна.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч. 8 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі несплати коштів згідно з Договором протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20% ціни продажу об'єкта приватизації. У разі несплати коштів згідно з договором разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Підприємством належними та допустимими доказами не доведено факту перерахування на рахунок Фонду грошових коштів у розмірі 34 445 577,00 грн. у визначений п. 7.2 Договору строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідач не надав суду доказів наявності незалежних від нього обставин, які перешкоджали належному виконанню умов Договору з внесення на рахунок позивача вартості об'єкту купівлі-продажу у розмірі 34 445 577,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги Фонду про розірвання Договору є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 33 201,60 грн. та штрафу у розмірі 6 889 115,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону України «Про приватизацію державного майна» у разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення договору покупець сплачує на користь державного органу приватизації неустойку в розмірі 20 відсотків ціни продажу об'єкта. У разі несплати коштів згідно з договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі порушення покупцем строку перерахування податку на додану вартість, встановленого п. 2.2 Договору, він сплачує продавцю пеню з суми недоїмки, яка нараховується в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі несплати коштів згідно з Договором протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору покупець сплачує на користь продавця неустойку в розмірі 20% ціни продажу об'єкта приватизації. У разі несплати коштів згідно з договором разом з неустойкою протягом наступних 30 днів договір підлягає розірванню.

Таким чином, умовами Договору, Закону України «Про приватизацію державного майна» та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та неустойки.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання з оплати нерухомого майна більше ніж на 30 календарних днів, то правомірним є стягнення з відповідача неустойки у розмірі 6 889 115,40 грн. (34 445 577,00 грн.*20%).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача та стягнути з відповідача пеню у розмірі 33 201,60 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог про розірвання Договору та стягнення з Підприємства на користь Фонду неустойки у розмірі 6 889 115,40 грн. та пені у розмірі 33 201,60 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фонду державного майна України задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу державного підприємства «Керченський судноремонтний завод» на аукціоні №92 від 28.02.2013 р., укладений між Фондом державного майна України та Малим виробничо-комерційним підприємством «МАРЛІН-2» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

3. Стягнути з Малого виробничо-комерційного підприємства «МАРЛІН-2» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 20; ідентифікаційний код 21613304) на користь Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9; ідентифікаційний код 00032945) неустойку у розмірі 6 889 115 (шість мільйонів вісімсот вісімдесят дев'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 40 коп., пеню у розмірі 33 201 (тридцять три тисячі двісті одна) грн. 60 коп. та судовий збір у розмірі 68 820 (шістдесят тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. Видати наказ

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2013 р.

Суддя В.П. Босий