Рішення

від 25.09.2013 по справі 910/13548/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13548/13 25.09.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лавіком" ДоЗакритого акціонерного товариства "Побут - сервіс" Простягнення 255586,20 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача - Євін А.К. за до. № 18-1 від 18.12.2012 року до 31.12.2013 року.

Від відповідача - не з'явився .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лавіком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Побут - сервіс" про стягнення 255586,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року, порушено провадження у справі № 910/13548/13, розгляд справи призначено на 05.08.2013 року.

01.08.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

05.08.2013 року представник позивача у судове засідання з'явився.

05.08.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

Суд оголошує перерву для дослідження матеріалів справи. Після перерви суд продовжує розгляд справи.

Представник позивача надав суду усні пояснення по справі.

В зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2013 року розгляд справи відкладено на 16.09.2013 року.

16.09.2013 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі.

Представник позивача у судове засідання з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

16.09.2013 року представник позивача у судовому засідання надав для огляду оригінали документів по справі.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

Представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи.

Клопотання про продовження строку розгляду справи судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року розгляд справи відкладено на 25.09.2013 року.

У судове засідання 25.09.2013 року представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

25.09.2013 року представник позивача у судовому засідання надав заяву про уточнення позовних вимог.

25.09.2013 року у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

Судом заяву про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.09.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України .

В судовому засіданні суд повідомив про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України .

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

27.04.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 14-КП, згідно якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію, а саме товар, згідно специфікаціям, приєднаних до договору, які є невід'ємною частиною договору.

20.06.2006 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 відповідно якого, сплата товару прийнятого згідно специфікації (додаток №№ 1-6 від 27.04.2004) від TOB «Лавіком» може відбуватися як у грошовому еквіваленті так і простим векселем ЗАТ «Побут-Сервіс».

На виконання договору № 14-КП від 27.04.2004р. ЗАТ «Побут-Сервіс» передав, а TOB «Лавіком» прийняв простий вексель № 321712 2844 від 20 червня 2006р.

За Векселем № 321712 ЗАТ «Побут-Сервіс» повинно сплатити TOB «Лавіком» у визначений день, 31.12.2012р., безготівковий платіж в сумі рівній 246541,83 грн.

Факт передачі-приймання векселя підтверджується Актом прийому-передачі векселя від 20.06.2006р.

02 січня 2013р. TOB «Лавіком» було пред'явлено вексель до платежу, але в зв'язку з відсутністю ЗАТ «Побут-Сервіс» в місці пред'явлення векселю до платежу (м. Київ, пр-т Червонозоряний, буд. 190) , останньому цінним листом було направлено Вимогу про сплату платежу по простому векселю і Акт №1 пред'явлення векселя до платежу від 02.01.2013р

Зазначену вимогу ЗАТ «Побут-Сервіс» було отримано 17.01.2013р.

Відповідно позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 246541, 83 грн., 9044, 37 грн. відсотків на вексельну суму.

Позивачем до матеріалів долучено бухгалтерську довідку, що станом на 25.09.2013 року відсутня оплата боргу.

Оцінюючи подані сторонами суду докази є повними та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930 року), а також законами України від 05.04.2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 року № 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 06.07.1999 року № 826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 827-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 року № 828-X1V "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про цінні напери та фондовий ринок"вексель -цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (Векселедержателю).

Відповідно до ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі - Уніфікований закон), до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно зі ст. 38 Уніфікованого закону про переказні і прості векселі держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» векселем є цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя векселедержател ю).

Грошове зобов'язання, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України має виконуватися належним чином.

За Простим Векселем № 321712 ЗАТ «Побут-Сервіс» повинно сплатити TOB «Лавіком» у визначений день, 31.12.2012р., безготівковий платіж в сумі рівній 246541,83 грн.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Пунктом 5 ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», на підставі п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред'явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму. Нарахування здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред'явив позов, чи від іншої зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум. Аналогічно слід вирішувати такі спори за вимогами особи, яка прийняла переказний вексель та здійснила платіж за ним (п. 2 ст. 49 Уніфікованого закону), за винятком того, що в цьому разі нараховування відсотків починається з дня здійснення платежу.

Відповідно позовної заяви та з урахуванням уточнень до позовної заяви, позивач просить стягнути суму відсотків нарахованих на суму боргу за векселем в розмірі облікової ставки Національного банку України за період з 03.01.2013р. по 01.07.2013р. в сумі 9044, 37 грн.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином суд приходить до висновку задовольнити повністю позовні вимоги в частині стягнення 246541,83 грн. за простим векселем № 321712, 9044, 37 грн. суми відсотків нарахованих на суму боргу за векселем.

Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Побут-Сервіс" (03039, м. Київ, Голосіївський район, проспект Червонозоряний, будинок 190, ідентифікаційний код 19248398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лавіком" (09200, Київська область, Кагарлицький район, місто Кагарлик, вул. Фрунзе, будинок 95, ідентифікаційний код 31265056) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 246541, 83 грн. (двісті сорок шість тисяч п'ятсот сорок одну грн. 83 коп.) заборгованість за векселем, 9044, 37 грн. (дев'ять тисяч сорок чотири грн. 37 коп.) відсотки на вексельну суму, 5111, 73 грн. (п'ять тисяч сто одинадцять грн. 73 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 30.09.2013 року.

Суддя О.Є. Блажівська