Постанова

від 30.09.2013 по справі 910/10579/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 910/10579/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Скрипки І.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Залерцов М.О. (довіреність №134 від 01.07.2013 р.)

від відповідача - Дроботько О.В. (довіреність №01 від 12.02.2013 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013 року

у справі №910/10579/13 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-21»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-21» про стягнення 111149,00 грн. основного боргу, 5703,28 грн. інфляційних втрат, 5681,20 грн. 3% річних та 354,44 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.08.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 62533,92 грн. боргу, 3859,73 грн. інфляційних втрат, 3613,22 грн. 3% річних, 354,44 грн. пені та 1407,23 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині відмови в стягненні боргу в розмірі 52526,61 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясовано всі обставини справи, не надано правової оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам, що мають істотне значення для вирішення спору, не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати в частині відмови в стягненні боргу в розмірі 52526,61 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.10.1999 р. між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал» та Житлово-будівельним кооперативом «Академічний-21» укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 7238/4-14 від 27.10.1999 р.

На підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна України в м. Києві від 20.07.2001 р. №359 Державне комунальне об'єднання «Київводоканал» було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

20.12.2010 р. рішенням позачергових загальних зборів Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Умовами вказаного вище договору передбачено, що позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов'язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65, які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 р. № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, позивач забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82, приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, здійснює заміну, ремонт несправних водолічнильників, їх держперевірку за письмовою заявкою відповідача, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Пунктом 2.2. договору визначено обов'язок відповідача сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг відповідачем здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно п. 3.1. договору, кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та ін. джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 правил.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у 5 денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

Відповідно до п. 3.7. договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня поставлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акта в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Згідно п. 5.1. договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як стверджує позивач, за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р. відповідачеві було надано послуг на загальну суму 467490,12 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач за надані послуги розрахувався частково, на суму 387859,00 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 79631,12 грн. за вказаний вище період. Крім того, станом на 01.12.2009 р. за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 31517,88 грн.

В обґрунтовання своїх позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р. у розмірі 111149,00 грн.

За своєю правовою природою, договір, укладений між сторонами, є договором про надання послуг.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачеві було надано послуг на загальну суму 467490,12 грн., що підтверджується маршрутними картами, актами про зняття показників водолічильників та платіжними вимогами дорученнями, які вважаються у належний спосіб пред'явлені до банківської установи (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи, а саме довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію, підтверджується, що відповідач з позивачем розрахувався частково, в сумі 387859,00 грн., в результаті чого заборгував позивачу 79631,12 грн. Крім того, станом на 01.12.2009 р. за відповідачем існувала заборгованість у розмірі 31517,88 грн.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

02.08.2013 р. відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Щодо посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості з відповідача, яка виникла за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р. та заборгованість, яка існувала станом на 01.12.2009 р. При цьому, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення вказаної заборгованості лише 04.06.2013 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності позивачем пропущений за період нарахування заборгованості до 04.06.2010 р. в частині стягнення 48615,08 грн.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 62533,92 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 354,44 грн., за період з 01.06.2012 р. по 30.11.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, встановила, що нарахування пені проведено з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання на суму заборгованості, яка є більшою ніж визнано обґрунтованою судом, проте заявлена до стягнення сума пені відповідає сумі, яка встановлена судом за власним розрахунком, тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 354,44 грн., за період з 01.06.2012 р. по 30.11.2012 р.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5703,28 грн. та 3% річних у розмірі 5681,20 грн. за період з 01.12.2009 р. по 30.11.2012 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткове задоволення судом суми основного боргу, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 3859,73 грн. - інфляційних втрат та 3613,22 грн. - 3% річних за період з 01.06.2012 р. по 30.11.2012 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2013 р. у справі №910/10579/13 залишити без змін.

Справу №910/10579/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Скрипка І.М.