Постанова

від 02.10.2013 по справі 5019/1371/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 5019/1371/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Бугай Н.С.

за участю представників сторін:

позивача - Марков С.М. (довіреність №10200/344 від 07.08.2013 року)

відповідача 2 - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2012 року

у справі № 5019/1371/12 (суддя Кочергіна В.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича фірма "Саламандер" (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (відповідач 2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи - підприємця Яцути Ю.Я.

про звернення стягнення на предмет іпотеки - ресторан "Ліон", загальною площею 297,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.Соборна, 11б, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною 4444000,00 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 26.11.2012 року у справі №5019/1371/12 позов Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (м.Київ, вул.Пушкінська, 42/4, ЄДРПОУ 14361575) (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича фірма "Саламандер" (м.Рівне, вул.Соборна, 11б, ЄДРПОУ 30681671) (надалі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (м.Рівне, вул.Соборна, 11б, ЄДРПОУ 23305216) (надалі - відповідач 2) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи - підприємця Яцути Ю.Я. (м.Рівне, вул.Гагаріна, 14, кв.24, ідентифікаційний код 3063118358) про звернення стягнення 448237,12 доларів США (з яких: 406659,85 доларів США - по простроченому кредиту, 41577,27 доларів США - по простроченим відсоткам) та 16529,76 грн. - пені (з якої: 6518,37 грн. - пені по простроченому тілу кредиту, 11011,39 грн. - пені по простроченим відсоткам) на предмет іпотеки-ресторан "Ліон", загальною площею 297,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.Соборна,11б, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною 4444000,00 грн. задоволено частково /а.с. 239-246 т.3/.

В рахунок погашення заборгованості фізичної особи - підприємця Яцути Юрія Яковича перед Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" за кредитним договором №42 від 12.02.2008 року (із змінами і доповненнями), яка станом на 23.11.2012 року складає 448237,12 доларів США (з яких: 406659,85 доларів США - по простроченому кредиту, 41577,27 доларів США - по простроченим відсоткам) та 16529,76 грн. пені (з якої: 6518,37 грн. - пені по простроченому тілу кредиту, 11011,39 грн. - пені по простроченим відсоткам) звернено стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №42/1 від 12.02.2008 року, укладеним між Акціонерним товариством "Індустріально-Експортний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича фірма "Саламандер" та посвідченим нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковським А.І. (реєстровий №1059), а саме: будівлю ресторану "Ліон" загальною площею 297,8 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 11б та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (м.Рівне, вул.Соборна, 11б, код ЄДРПОУ 23305216) на праві власності (свідоцтво про право власності САЕ №597227).

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки - будівлі ресторану "Ліон" загальною площею 297,8 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 11-б шляхом проведення прилюдних торгів. Визначено початкову ціну предмета іпотеки - будівлі ресторану "Ліон" загальною площею 297,8 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 11-б для її подальшої реалізації в сумі 4444000,00 грн., яка погоджена позивачем та ТОВ ТВФ "Саламандер" при укладенні договору іпотеки №42/1 від 12.02.2008 року.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" на користь Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" 65989,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

Провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича фірма "Саламандер" припинено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 2 - ТОВ "Ліоніс" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити /а.с.1-3 т.4/.

Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Рівненської області норм матеріального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що в порушення ч.1 ст.35 Закону України "Про іпотеку", позивачем не було надіслано відповідачу - ТОВ "Ліоніс" (яке на даний час є власником предмету іпотеки - ресторану "Ліон"), вимоги про усунення порушень по забезпеченому кредитному договору. Крім того, скаржник не погоджується з початковою ціною предмета іпотеки, зазначаючи при цьому на те, що протягом чотирьох з половиною років, що минули з моменту укладення договору іпотеки в даному приміщенні були проведені ремонтні роботи, внаслідок чого його ринкова вартість значно зросла.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та безпосередньо в судовому засіданні вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення /а.с. 14-15, 19-24 т.4/.

Зокрема, позивач зазначає, що не може бути підставою для відмови у позові відсутність направлення вимоги в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку". Щодо заперечень скаржника ТОВ "Ліоніс" про встановлення початкової ціни на предмет іпотеки в сумі 4444000,00 грн., позивач ПАТ "Креді Агріколь Банк" зазначає, що в силу положень ч.2 ст.43 Закону України «Про іпотеку» початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. Згідно положень договору іпотеки (п.2.3. договору іпотеки та додаткової угоди №1 від 25.12.2008 року) сторони погодили вартість іпотечного майна в розмірі 4 444 000,00 грн..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2012 року апеляційну скаргу відповідача 2 було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М. /а.с. 8 т.4/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2013 року провадження у справі №5019/1371/12 було зупинено до отримання висновку будівельно-технічної судової експертизи, проведення якої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79008, м.Львів, вул.Соборна7). Витрати на проведення експертизи було покладено на заявника клопотання - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліоніс"/а.с. 47-49 т.4/.

04 липня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду було повернуто матеріали справи №5019/1371/12 з повідомленням Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз про неможливість дачі висновку судової будівельно-технічної експертизи. Вказане повідомлення обгрунтоване тим, що експерту не був наданий об'єкт дослідження для проведення огляду, внаслідок чого експерт не мав можливості провести необхідні дослідження та дати відповіді на поставлені питання.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 липня 2013 року, у складі колегії суддів: головуючий суддя Коломис В.В., суддя Огороднік К.М., суддя Тимошенко О.М. поновлено провадження у справі №5019/1371/12 та призначено дату судового засідання на 30 липня 2013 року. Ухвалою від 30 липня 2013 року розгляд справи було відкладено на 08 серпня 2013 року.

На підставі розпорядження №89 від 07 серпня 2013 року "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ", у зв'язку з перебування у відпустці головуючого судді (судді-доповідача) по справі № 5019/1371/12 - Коломис В.В., призначено колегію суддів по справі №5019/1371/12 у такому складі: головуючий суддя - Мамченко Ю.А., судді - Тимошенко О.М., Огороднік К.М.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2013 року справу №5019/1371/12 було прийнято до свого провадження. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 01 жовтня 2013 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М..

17 вересня 2013 року представником відповідача 2, через канцелярію суду, було подано клопотання про призначення будівельно-технічної судової експертизи. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз жодним чином не відреагував на лист-прохання ТОВ "Ліоніс", в якому було зазначено, про необхідність вказати рахунок, на який необхідно перерахувати кошти за проведення експертизи, а тому у заявника була відсутня можливість оплатити експертизу.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне: оплату витрат по проведенню судової експертизи, як це було передбачено п.5 резолютивної частини ухвали від 05 лютого 2013 року, здійснено позивачем ПАТ "Креді Агріколь банк" згідно платіжного доручення №322262 від 09 квітня 2013 року /а.с.77 т.4/, а не відповідачем 2 ТОВ "Ліоніс". Експертиза, в свою чергу, не була проведена у зв'язку з незабезпеченням доступу відповідачем 2 ТОВ "Ліоніс" до приміщення ресторану.

Відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", cудова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ст.43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Сторонами в п.2.3 договору іпотеки №42/1 від 12.02.2008 року визначена вартість предмета іпотеки в сумі 4444000 грн., яка є більшою ніж 90% вартості визначеної згідно висновку про вартість майна від 21.01.2008 року фірми ТОВ " Нікос. Оціночна компанія " (сертифікат оціночної діяльності №5847/07 від 02.07.2007 року).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду відмовила в задоволенні клопотання ТОВ "Ліоніс" про призначення будівельно-технічної судової експертизи. Крім того, відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання, апеляційний господарський суд приймає до уваги положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку та вважає за неможливе створення будь-якому учаснику спору умов для зловживання своїми процесуальними правами.

Представником позивача ПАТ "Креді Агріколь банк", через канцелярію суду, було подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 вчиняти будь-які дії щодо ліквідації юридичної особи. Клопотання обгрунтовано тим, що на веб-сайті Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр розміщено інформацію про перебування ТзОВ "Ліоніс" в стані припинення з строком для заявлення вимог кредиторів до 19.09.2013 року.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. (п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").

При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду відмовила в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

В судове засідання 02 жовтня 2013 року представники відповідача 2 та третьої особи не з'явилися. Про дату і час судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку /т.4, а.с. 151-155/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 лютого 2008 року між Акціонерним товариством "Індустріально-Експортний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк" (банк/позивач) та фізичною особою-підприємцем Яцутою Ю.Я. (позичальник/третя особа) був укладений кредитний договір №42 (далі - кредитний договір, т.1, а.с.17-22), відповідно до п.1.1 якого, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, у валюті обумовленій у договорі, у розмірі 440000 доларів США (ліміт кредитування), а позичальник в свою чергу зобов'язувався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором. Строк функціонування кредитної лінії з 12 лютого 2008 року по 11 лютого 2018 року.

Згідно п.4.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку відповідну плату в порядку і на умовах обумовлених нижче, а саме проценти за користування кредитом (п.4.2), які нараховуються за ставкою 12% річних (із розрахунку 360 днів на рік) (п.4.2.1); сума процентів, що підлягають сплаті нараховується щомісячно на наступний робочий день після закінчення періоду нарахування процентів, в день повного погашення кредиту та в останній робочий день грудня відповідного року на фактичну суму заборгованості Позичальника за кредитом станом на кожен день період нарахування процентів і за фактичну календарну кількість днів користування кредитом з дня надання кредиту (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день) (п.4.2.2.).

Пунктом 4.2.3 кредитного договору встановлено, що нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту щомісячно протягом 5 календарних днів після закінчення періоду нарахування процентів в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору, позичальник зобов'язувався повернути кредит частинами відповідно до графіку погашення, що є додатком №1 до договору (т.1, а.с.23).

Платежі по основній сумі кредиту та процентах за користування кредитом повинні бути здійснені у тій валюті, в якій надано кредит (якщо інше не передбачено договором), з дати валютування не пізніше дати виконання відповідного боргового зобов'язання, встановленого договором (п.6.4 кредитного договору).

За умовами п.6.10 кредитного договору (підстава визначення розміру боргових зобов'язань), банк веде облік, що підтверджує суми, які в той чи інший час були надані ним у кредит та мають бути повернені йому згідно з цим договором. Для визначення розміру боргових зобов'язань Позичальника за цим договором, остаточною підставою будуть бухгалтерські облікові дані і рахунки банку. У випадку будь-якої юридичної дії або спору, що виникають у зв'язку з цим договором, довідка банку стосовно записів такого обліку щодо суми, яка має бути сплачена банку за цим договором, суми, на яку має збільшитися сума, належна до сплати банку за цим договором, або суми, яка у відповідний момент повинна бути відшкодована банку згідно з даним договором є достатнім підтвердженням існування та розміру відповідних зобов'язань позичальника.

Згідно п.7.1 кредитного договору до негативних обставин серед іншого віднесено: невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором та/або угодами про забезпечення та/або будь-якими іншими договорами між банком позичальником вказані у цьому договорі, та/або будь-якими іншими договорами між позичальником та третіми особами, та/або будь-яка третя особа реалізує свої права за будь-яким видом забезпечення стосовно будь-яких активів позичальника або особи з якою укладено угоду про забезпечення (п.1); невиконання або неналежне виконання особою з якою укладено угоду про забезпечення будь-яких зобов'язань за такою угодою (п.2); прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію, припинення підприємницької діяльності позичальника та/або його поручителів/майнових поручителів, які є сторонами угод про забезпечення; порушення провадження у справі про банкрутство позичальника та/або його поручителів/майнових поручителів, які є сторонами угод про забезпечення (п.11).

Пунктом 7.2. договору передбачено наслідки виникнення негативних обставин, а саме право банку на дострокове повернення кредиту (п.7.2.2) та дострокове виконання інших зобов'язань перед банком (п.7.2.3).

Пунктом 7.3 договору визначено наслідки невиконання вимоги банку про дострокове повернення кредиту, до яких серед іншого віднесено звернення стягнення на майно, надане банку в забезпечення виконання зобов'язань перед банком.

У разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням боргового зобов'язання за весь час прострочення. Пеня, передбачена цим договором, нараховується банком у валюті зобов'язання та сплачується позичальником у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення відповідного платежу (п.10.1.1. кредитного договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє до моменту належного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором в повному обсязі; при цьому боргові зобов'язання позичальника перед банком, а також права банка стосовно цих боргових зобов'язань (в тому числі право на договірне списання коштів позичальника) за цим договором, а також угоди про забезпечення залишаються чинними до моменту повного виконання боргових зобов'язань за цим договором (п.15.1. кредитного договору).

12 лютого 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з кредитного договору, між Акціонерним товариством "Індустріально-Експортний Банк", правоноаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк", (позивач/іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича фірма "Саламандер" (відповідач-1/іпотекодавець) був укладений договір іпотеки №42/1 (далі - договір іпотеки, т.1, а.с.45-49), відповідно до п.1.2. якого, іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань фізичною особою - підприємцем Яцутою Ю.Я. за кредитним договором №42 від 12.02.2008 року, передав в іпотеку, а іпотекодержатель в свою чергу прийняв в іпотеку на умовах, визначених у цьому договорі, нерухоме майно - предмет іпотеки.

Відповідно до п.1.5 договору іпотеки, за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги та відшкодувати витрати в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, а саме: (п.1.5.1) вимоги за кредитним договором включаючи сплату процентів, комісій, неустойки, суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, передбаченого кредитним договором.

Предметом іпотеки за цим договором є наступне нерухоме майно: належна іпотекодателю на праві власності нежила будівля (ресторан "Ліон") по вул. Соборна, 11б м. Рівне, загальною площею 297,8 м.кв. Право власності на нежилу будівлю (ресторан "Ліон") підтверджується рішенням господарського суду Рівненської області від 14.12.2007 року по справі №15/344 та витягом з прав власності на нерухоме майно за номером 17419579, виданого Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" 18.01.2008 року (п.2.1 та п.2.1.1 договору іпотеки).

Відповідно до п.2.3 договору сторони погоджуються, що станом на дату укладення цього договору заставна вартість предмету іпотеки становить 4447910 грн., що за курсом НБУ на день видачі кредиту становить 880774,26 доларів США. При цьому для розрахунку заставної вартості використовують ринкову вартість об'єктів нерухомості згідно даних висновку про вартість майна від 21.01.2008 року, фірма ТзОВ "Нікос. Оціночна компанія" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №5847/07 від 02.07.2007 року).

Пунктом 3.2 договору іпотеки передбачено, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору, нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України, заборону відчуження предмету іпотеки. Така заборона відчуження зберігає чинність протягом всього строку цього договору і знімається лише після надання Іпотекодержателем нотаріусу та/або іпотекодавцеві письмового підтвердження про повне задоволення всіх забезпечених вимог та/або про припинення кредитного договору чи цього договору.

Згідно п.5.3 договору іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати задоволення забезпечених вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо сплати кредитних коштів, нарахованих відсотків, можливої пені за даним договором іпотеки повністю та,або у тій чи іншій його частині. У випадку припинення діяльності юридичної особи іпотекодавця (реорганізація або ліквідація), іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від того, настав строк виконання зобов'язання чи ні. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду (1); виконавчого напису нотаріуса (2); сторони беззаперечно та безвідклично погодились, що цей договір вважається дорученням на продаж від імені іпотекодержателя предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, та/або договором про задоволення вимог іпотекодержателя згідно із ст. 36, 37, 38, 39 Закону України "Про іпотеку" (3). Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах передбачених ст.5.3 цього договору.

В подальшому до договору іпотеки між сторонами були укладені додаткова угода №1 від 25.12.2008 року, додаткова угоду №2 від 14.08.2009 року, договір про внесення змін та доповнень №2 від 07.06.2010 року та №3 від 07.06.2010 року (т.1, а.с.50-54).

Додатковою угодою №1 до договору іпотеки п.2.3 договору іпотеки викладено в новій редакції: "не обмежуючи будь-яких прав іпотекодержателя за цим договором, сторони погоджуються, що станом на дату укладення цього договору заставна вартість предмета іпотеки становить 4444000 грн. 00 коп.".

Договором про внесення змін та доповнень №3 від 07.06.2010 року, серед інших змін до умов договору, п.4.2.1 кредитного договору сторони виклали в наступній редакції: "За користування кредитом позичальник сплачує щомісячно процентну винагороду за користування кредитом, а саме: 4.2.1.1 за період з 07.06.2010 року до 06.06.2011 року включно за ставкою 10% річних; 4.2.1.2 починаючи з 07.06.2011 року проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 13% річних".

Крім того, 15 липня 2011 року між ПАТ "Креді Агріколь Банк" (позивач/банк) та фізичною особою-підприємцем Яцутою Ю.Я. (третя особа/позичальник) був укладений договір про внесення змін та доповнень №4 до кредитного договору №42 від 12.02.2008 року /а.с.24-32 т.1/, відповідно до якого, серед інших змін до умов договору, п.4.2.1 кредитного договору сторони виклали в наступній редакції: "За користування кредитом позичальник сплачує щомісячно процентну винагороду за користування кредитом, а саме: 4.2.1.1 за період з 15.07.2011 року до 14.07.2012 року включно за ставкою 10% річних; 4.2.1.2 починаючи з 15.07.2012 року проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 13% річних".

Як встановлено місцевим господарським судом, позивач належним чином виконав взяті на себе за кредитним договором зобов'язання та надав позичальнику кредитні кошти в сумі 440000 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи валютним меморіальним ордером №42 від 12.02.2008 року на суму 300000 доларів США (призначення платежу надання кредиту згідно договору №42 від 12.02.2008 року Яцута Ю.Я.) та валютним меморіальним ордером №42 від 15.02.2008 року на суму 140000 доларів США (призначення платежу надання кредиту згідно договору №42 від 12.02.2008 року) /т.1, а.с.74-75/.

ФОП Яцута Ю.Я. в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань кредитні кошти в зазначені строки не повернув, відсотки за їх користування не сплатив, що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позичальника за період з 12.02.2008 року по 05.11.2012 року /т.3, а.с.77-187/.

Внаслідок вказаних неправильних дій третьої особи (ФОП Яцута Ю.Я.), останньою створена заборгованість по кредитному договору, яка станом на 23.11.2012 року становить 448237,12 доларів США (з яких: 406659,85 доларів США - по простроченому кредиту, 41577,27 доларів США - по прострочених відсотках). Зазначена сума заборгованості підтверджується також наявною в матеріалах справи довідкою банку №1515 від 26.11.2012 року, яка відповідно до п.6.10 кредитного договору є достатнім підтвердженням існування та розміру відповідних зобов'язань позичальника /т.3, а.с.198/.

Згідно п.5.3 договору іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати задоволення забезпечених вимог за рахунок предмету іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором щодо сплати кредитних коштів, нарахованих відсотків, можливої пені за даним договором іпотеки повністю та, або у тій чи іншій його частині. У випадку припинення діяльності юридичної особи іпотекодавця (реорганізація або ліквідація), іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від того, настав строк виконання зобов'язання чи ні.

Як вбачається, в зв'язку з неналежним виконанням ФОП Яцута Ю.Я. зобов'язань за кредитним договором, банк 16 травня 2012 року на адресу позичальника та іпотекодавця надіслав вимоги №22100/1-431 та №22100/1-433 про погашення боргу за кредитним договором в розмірі 417145,85 грн. доларів США в еквівалентні 3332453,00грн. (станом на 08.05.2012 року) з пропозицією погасити його протягом трьох робочих днів з моменту отримання даної вимоги. При цьому, попередив останніх, що у випадку непогашення боргу буде розпочата процедура звернення стягнення на предмет іпотеки /т.1, а.с.76-80/.

Вказана вимога банку, як вбачається, була отримана іпотекодавцем (відповідачем-1) 18.05.2012 року, що в свою чергу підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення /т.1, а.с.78/, однак залишена останнім без відповіді та задоволення. Від позичальника (третьої особи) дана вимога повернулась на адресу позивача з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (т.3, а.с.209).

Зазначена бездіяльність позичальника та іпотекодавця стала підставою для звернення ПАТ "Креді Агріколь Банк" до господарського суду Рівненської області з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах та за рахунок коштів виручених від їх реалізації задоволити грошові вимоги ПАТ "Креді Агріколь Банк".

Як встановлено місцевим господарським судом, станом на 23.11.2012 року заборгованість за кредитним договором становить 448237,12 доларів США (з яких: 406659,85 доларів США - по простроченому кредиту, 41577,27 доларів США - по прострочених відсотках) (т.3, а.с.188).

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.230, 231, 343 ГК України, п.10.1.1. кредитного договору передбачена майнова відповідальність, позивачем правомірно нараховано 16529,76 грн. пені (з якої 6518,37 грн. - пені, нарахованої за період з 16.01.2012 року по 19.07.2012 року по простроченому тілу кредиту, 11011,39 грн. - пені, нарахованої за період з 16.02.2012 року по 19.07.2012 року по простроченим відсоткам), яка в свою чергу, підтверджуються наявними в матеріалах справи розрахунками банку (т.1, а.с.70-71, т.3, а.с.188). При цьому, заявлена до стягнення пеня, відповідно до п.10.1.1 кредитного договору, визначена у національній валюті України.

Слід зазначити, що позичальник та іпотекодавець доказів погашення вищевказаної заборгованості (на момент прийняття судом першої інстанції рішення), так само як і заперечень щодо її розміру ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надали, а відтак, місцевий господарський суд, на думку апеляційного суду, правомірно погодився із здійсненим Банком розрахунком заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо виникнення у ПАТ "Креді Агріколь Банк" права на погашення заборгованості в сумі 448237,12 доларів США заборгованості по кредиту та відсотках та 16529,76 грн. пені за рахунок предмету іпотеки.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що право ПАТ "Креді Агріколь Банк" задоволити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено відповідними нормами Закону України "Про іпотеку", положеннями договору іпотеки та ст.ст.589, 590 ЦК України.

Так, згідно п.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, одним з яких передбачено стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду.

Відповідно до п.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції, 17 серпня 2012 року припинено державну реєстрацію юридичної особи - ТзОВ ТВФ "Саламандер" (м. Рівне, вул. Соборна, 11б, код ЄДРПОУ 30681671) в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.110-13).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, власники предмету іпотеки - будівлі ресторану "Ліон" загальною площею 297,8кв.м., що знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 11-б, у період з 11.01.2008 року по 12.06.2012 року неодноразово змінювались /т.2, а.с.2-10/.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що на момент розгляду справи судом першої інстанції власником нерухомого майна - ресторану "Ліон" загальною площею 297,8 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Соборна, 11-б, є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (м.Рівне, вул.Соборна, 11б, код ЄДРПОУ 23305216) /т.2, а.с.9-10/.

За змістом ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Доказів письмового повідомлення іпотекодавцем іпотекодержателя про відчуження предмету іпотеки, доказів письмового погодження іпотекодержателем зазначених дій іпотекодавця матеріали справи не містять; доказів в спростування зазначених обставин відповідачем також не надано.

Правовий режим майна, що знаходиться в іпотеці не змінюється незалежно від кількості правочинів, за якими право власності переходило до інших набувачів такого права. З огляду на те, що до нового власника предмета іпотеки переходять всі права і обов'язки іпотекодавця за іпотечним договором у томі обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Отже, захист права власності на предмет іпотеки новим власником, який набув таке право в період дії заборони на відчуження майна, обмежується спеціальним правовим режимом набутого ним у власність предмета іпотеки, що полягає у одночасному набутті новим власником з правом на таке майно й усієї сукупності прав та обов'язків іпотекодавця.

Враховуючи викладені обставини щодо зміни власника предмета іпотеки, ухвалою від 22.10.2012 року судом першої інстанції правомірно залучено до участі у справі в якості іншого відповідача нового власника ресторану "Ліон" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" /т.2, а.с.18-19/.

Посилання скаржника на порушення позивачем (банком) вимог ст.35 Закону України "Про іпотеку", а саме, ненаправлення позивачем вимоги про усунення порушення на адресу ТОВ "Ліоніс", колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, по-перше, вимога направлялась першому іпотекодавцю; по-друге, останнього власника встановлено в процесі розгляду справи; по-третє, враховуючи неодноразові зміни власників майна, з огляду на положення ч.3 ст.35 вказаного закону, направлення вимоги не є обов'язковою умовою, якщо це може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Крім того, колегією суддів береться до уваги те, що іпотекодавець - ТОВ "ВКФ "Саламандер" вимогу іпотекодержателя не виконало, про відчуження іпотечного майна для ТзОВ "Ліоніс" (кінцевому іпотекодавцю) позивача не повідомило, в свою чергу, ТОВ "ВКФ "Саламандер" відчужило іпотечне майно СПД Шевчик І.В., а останній - передав майно для ТОВ "Ліоніс".

Зазначене, в свою чергу суперечить вимогам пункту 4.2 договору іпотеки, яким встановлено обов'язок іпотекодавця без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати та іншим чином не передавати будь-якій третій особі у власність, оренду чи будь-яке інше використання предмет іпотеки (чи будь-яку його частину).

Частиною 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Тобто, якщо іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Положеннями ст. 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 26.01.2010 року у справі № 38/126-09 та від 22.12.2009 року у справі № 14/215, постановах Вищого господарського суду України №22/472 від 01.11.2012р., №19/148 від 08.10.2012р.

За таких обставин суд вважає, що іпотекодержатель, в порядку ст.35 Закону України "Про іпотеку", не позбавлений права звернення до суду за захистом свого права без позасудового врегулювання спору.

Що стосується тверджень скаржника щодо початкової вартості предмета іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.6 ст.5 Закону "Про іпотеку", вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Як вбачається, в договорі іпотеки (п.2.3. договору іпотеки та додаткової угоди №1 від 25.12.2008 року) сторони погодили вартість іпотечного майна в розмірі 4444000,00 грн. /т.1, а.с.50/.

При цьому апеляційний суд зважає на те, що для розрахунку оцінки предмета іпотеки, сторонами використано ринкову вартість об'єктів нерухомості згідно даних висновку про вартість майна від 21.01.2008 року, фірма ТОВ "Нікос. Оціночна компанія", сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №5847/07 від 02.07.2007 року /т.3, а.с.42-47/.

Крім того, судом враховується, що відповідно до ст.43 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Визначена сторонами в п.2.3 договору іпотеки вартість предмета іпотеки в сумі 4444000 грн. є більшою ніж 90% вартості визначеної згідно даних висновку про вартість майна від 21.01.2008 року.

Згідно частини 5 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича фірма "Саламандер", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 26.11.2012 року, т.3, а.с.229-230) є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробнича фірма "Саламандер" на підставі п.6 ст.80 ГПК України, в зв'язку з припиненням діяльності суб'єкта господарювання.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до п.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліоніс" залишити без задоволення, рішення господарського суду Рівненської області від 26.11.2012 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 5019/1371/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.