Рішення

від 01.10.2013 по справі 927/1078/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 01 жовтня 2013 року по справі №927/1078/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу № 927/1078/13

за позовом: в.о. прокурора міста Чернігова, в інтересах держави

в особі позивача: регіонального відділення Фонду державного майна України по

Чернігівській області, просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000

до відповідача: приватного підприємства «Оздоровчий центр для дітей та молоді

«Авангард», вул. Щорса, 18, м. Чернігів, 14017

про стягнення 36021грн.30 коп. неустойки

за участю представників сторін :

від позивача: Теслюченко Т.Л. - начальник відділу правового забезпечення та персоналу, довіреність №10-6-01431 від 17.04.2013р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні прийняла участь Лазоренко М.М. - старший прокурор відділу прокуратури м. Чернігова

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Виконуючим обов'язки прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі позивача - регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області подано позов про стягнення з відповідача 36021грн.30коп. неустойки, нарахованої за період з 24.11.2012р. по 31.05.2013р., за прострочення повернення нерухомого майна, переданого в строкове платне користування на підставі договору від 28.07.2011р. №88-11 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності.

В ході розгляду справи позивачем підтримано позов прокурора в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 01.10.2013р., прийняли участь прокурор та повноважний представник позивача.

Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи копія ухвали суду від 17.09.2013р. про відкладення розгляду справи на 01.10.2013р., яка направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, та яка співпадає з адресою місцезнаходження, котра значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.09.2013р. (витяг з Єдиного державного реєстру, а.с.63-65), а саме: вул.Щорса, 18, м.Чернігів, повернута до суду неврученою адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як зазначено в абз.3 підп.3.9.1. підп.3.9. п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, а тому з метою уникнення затягування вирішення спору суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у ній матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотань прокурора та позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи прокурора та представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.06.2012р. по справі №5028/13/24/2012 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до приватного підприємства «Оздоровчий центр для дітей та молоді «Авангард», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту про розірвання договору оренди та зобов'язання звільнити приміщення встановлено факт укладення 28.07.2011р. між сторонами строком до 26.07.2014р. договору №88-11 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого для розміщення оздоровчого закладу для дітей та молоді регіональне відділення ФДМУ по Чернігівській області (орендодавець за договором) передає, а ПП «Оздоровчий центр для дітей та молоді «Авангард» (орендар за договором) приймає в строкове платне користування без права передачі у суборенду, приватизації та переходу права власності третім особам державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - плавальний басейн з допоміжними приміщеннями площею 461,2кв.м, розташоване за адресою м. Чернігів, вул. Щорса, 18, що перебуває на балансі 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту.

Вищевказаним рішенням також встановлено, що 28.07.2011р. між сторонами та балансоутримувачем підписано акт приймання-передавання майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. вищевказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Інших судових рішень, які б приймались в межах розгляду спору про розірвання договору №88-11 від 28.07.2011р. оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, сторонами в ході розгляду даної справи не надано.

Відповідно до ч.5 ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

За змістом ч.3 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, в силу приписів Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Чернігівської області від 05.06.2012р. по справі №5028/13/24/2012 набрало законної сили 20 листопада 2012 року.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники судового процесу звільняються від обов'язку доказування. Зокрема, відповідно до частини 2 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що у справі №5028/13/24/2012 та у даній справі суб'єктний склад спору тотожний, факти, які встановлені рішенням господарського суду у справі №5028/13/24/2012 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знов в межах даної справи.

Таким чином, факт укладення між сторонами договору №88-11 від 28.07.2011р. оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, та факт передачі орендодавцем та прийняття орендарем об'єкта оренди не підлягають доведенню в межах даної справи.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 05.06.2012р. по справі №5028/13/24/2012 позовні вимоги задоволенні повністю та розірвано договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна), що належить до державної власності №88-11 від 28.07.2011р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та приватним підприємством «Оздоровчий центр для дітей та молоді «Авангард».

Відповідно до ч.5 ст.188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Аналогічні приписи містяться в ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Оскільки, як встановлено судом вище, рішення господарського суду Чернігівської області від 05.06.2012р. по справі №5028/13/24/2012 набрало законної сили 20.11.2012р., договір №88-11 від 28.07.2011р. оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, є розірваним з 21.11.2012р.

Частиною 2 статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

За змістом ч.4 ст.291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, враховуючи, що передане в оренду за договором №88-11 від 28.07.2011р. нерухоме майно є об'єктом державної власності, правовідносини, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, регулюються також нормами спеціального Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно із ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається із п.п.10.9., 10.10 договору оренди №88-11 від 28.07.2011р. у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що об'єкт оренди мав бути повернутий орендарем орендодавцю до 23.11.2012р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передавання майна (а.с.24) з орендного користування, який підписаний балансоутримувачем та орендарем, датований 31.05.2013р. Тобто, суд приходить до висновку, що відповідачем допущено порушення зобов'язання в частині своєчасного повернення майна з орендного користування.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності.

Згідно із ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідна норма закону відображена і в п.10.11. договору оренди №88-11 від 28.07.2011р., згідно з якою якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.

З посиланням на вказані умову договору та норми чинного законодавства прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України 36021грн.30коп. неустойки, нарахованої за період з 24.11.2012р. по 31.05.2013р.

Як вбачається із розрахунку неустойки, нарахування здійсненні виходячи з розміру орендної плати, встановленої на момент укладення договору оренди, а також з урахуванням платежів, здійснених відповідачем після припинення договору оренди, у розмірі 4684грн.24коп.

Здійснивши перевірку правильності обчислення неустойки, судом встановлено, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи та арифметично здійснений вірно.

Факт прострочення повернення майна з орендного користування підтверджується матеріалами справи. На час винесення рішення відповідач доказів сплати неустойки в добровільному порядку суду не представив.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що відповідно до п.10.11. договору оренди №88-11 від 28.07.2011р. право вимагати від орендаря сплати неустойки за час користування майном понад установлений строк належить позивачу, та зважаючи, на те, що орендна плата за оренду державного майна має бути перерахована позивачем до держбюджету, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно із ст.44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, яким є Закон України «Про судовий збір».

Згідно із ч.1 ст.4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З огляду на предмет позову, дана позовна заява носить майновий характер, оскільки стосується стягнення грошових коштів.

В силу ст.3, п.2 ч.2 ст.4 даного Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розмірів мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» установлено на 2013 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1147 гривні.

Враховуючи, що сума в 2% від ціни позову є меншою, аніж мінімальний розмір судового збору, за даним позовом сплаті підлягав мінімальний розмір судового збору, який становить 1720грн.50коп. (1147грн. (мінімальний розмір заробітної плати станом на 01.01.2013р.) х 1,5)).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач не належить до категорії суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору, з відповідача також підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 1720грн.50коп. судового збору.

Керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», Законом України «Про судовий збір», ст.ст.188, 193, 202, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 610, 611, 612, 653, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 35, 44, 49, 64, 75, 82-85, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Оздоровчий центр для дітей та молоді «Авангард», вул. Щорса, 18, м. Чернігів (ідентифікаційний код 37557905, р/р 26005027605 в Полікомбанку, МФО 353100) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, просп. Миру, 43, м. Чернігів (ідентифікаційний код 14243893, р/р 3718500900002 в УДКСУ у м. Чернігові, МФО 853592) з подальшим перерахуванням до Державного бюджету України (отримувач - Держбюджет м. Чернігова, р/р 31113093700002, ідентифікаційний код 38054398, код бюджетної класифікації 22080100, МФО 853592) 36021грн.30коп. неустойки.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з приватного підприємства «Оздоровчий центр для дітей та молоді «Авангард», вул. Щорса, 18, м. Чернігів (ідентифікаційний код 37557905, р/р 26005027605 в Полікомбанку, МФО 353100) в доход Державного бюджету України (отримувач: УК у м.Чернігові/м.Чернігів/22030001, рахунок 31217206783002 в ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592, ідентифікаційний код 38054398, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу: «судовий збір, код 03500068 (код ГСЧО) пункт 2») 1720грн.50коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 02 жовтня 2013 року

Суддя Т.Г.Оленич