Постанова

від 19.12.2006 по справі 17/365  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/365  

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "19" грудня 2006 р.                                                  Справа № 17/365

м. Чернігів                                                                                                     «19 »грудня 2006 року                                                       

Суддя Кушнір І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні за участю:

Секретаря судового засідання: Чепурна О.В.

Представника позивача: Таран Л.М. –заступник начальника відділу, довіреність №1025 від 18.12.2006р.;

Представника відповідача: не з'явився;

В судовому  засіданні присутня прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Козакова І.М., посвідчення №93 від 20.12.2004р.

матеріали справи №17/365

За ПОЗОВОМ: Прокурора Срібнянського району в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представницький орган –Срібнянський районний центр зайнятості

  17300, Чернігівська область, смт. Срібне, вул. Леніна, 75

До ВІДПОВІДАЧА: Приватного сільськогосподарського підприємства  “Сокиринське”

   17312, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Сокиринці  

Про стягнення 1897,89 грн.

СУТЬ СПОРУ :

Прокурором Срібнянського району в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (представницький орган - Срібнянський районний центр зайнятості) заявлено позов про стягнення з ПСП „Сокиринське” 1897,89 грн. страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Від представника Відповідача надійшли заперечення на позовну заяву з наступних підстав.

Прокурор не мав права заявляти позов в інтересах Фонду. Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” не визначено, що фонд і центри зайнятості можуть бути позивачами та органами стягнення. Згідно вимог чинного законодавства фонд не виставив вимогу про оплату заборгованості. Не зроблено акту звірки розрахунків. Представник Відповідача не погоджується з наданою розрахунковою відомістю, оскільки вона належним чином не завірена. Заявлено клопотання залишити позовну заяву без розгляду на підставі ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Заслухавши Прокурора, представника Позивача та дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.00р. №1533-ІІІ (далі Закон №1533) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Відповідно до ст.12 Закону №1533 виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду організовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотримання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та порядку, передбачених статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема:

·          ведуть реєстр платників страхових внесків;

     ·          провадять збір страхових внесків;

     ·          контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття;

     ·          представляють інтереси Фонду в судових та інших органах.

З урахуванням викладеного, судом не приймаються доводи Відповідача, що фонд і центри зайнятості не можуть бути позивачами та органами стягнення.

Згідно ч.2 ст.60  Кодексу адміністративного судочинства України:

«Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку,  встановленому цим Кодексом  та іншими  законами,  і  може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.»

В позові Прокурором наведене обґрунтування захисту в даному випадку інтересів держави, а саме  зазначено, що несвоєчасна сплата страхових внесків до Фонду негативно впливає на його наповнюваність та стабільність діяльності, що суперечить інтересам держави в соціально-економічній сфері.

З урахуванням наведеного, суд вважає необґрунтованими доводи Відповідача, що Прокурор не мав права заявляти позов в інтересах Фонду.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №1533 джерелом формування коштів Фонду є, зокрема страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

Згідно довідки Позивача Відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття за №256000151 з 15.04.00р.

           Згідно ч.3 ст.17 Закону №1533 роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

          Відповідно до п.2 ч.2 ст.35 Закону №1533 роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Згідно копії розрахункової відомості за 9 місяців 2006 року про нарахування, і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, яка складена Відповідачем та на якій містяться відбиток печатки підприємства і маються підписи керівника та головного бухгалтера, за підприємством рахується заборгованість в розмірі 22017,37грн. Дана копія завірена печаткою райцентру зайнятості та підписом посадової особи Фонду.  

Враховуючи викладене, суд не приймає доводи представника Відповідача, що надана розрахункова відомість не може бути належним доказом, оскільки вона належним чином не завірена.

Крім того, суд враховує, що дана відомість складається та передається до райцентру зайнятості Відповідачем, проте ніяких інших розрахункових відомостей за 9 місяців 2006 року, ні доказів їх надання Позивачу, які б спростовували дані вищенаведеної розрахункової відомості, до заперечень не додано.  

Згідно наказу господарського суду Чернігівської області №16/265 від 15.11.05р. з Відповідача підлягає стягненню 16607,74 грн. Постановою господарського суду Чернігівської області №16/274 від 12.10.06р. з Відповідача стягнуто 3511,74 грн.

Таким чином, станом на момент подання позову залишок по сплаті страхових внесків не сплачений та не стягнутий за рішеннями судів становить 1897,89 грн.

Доказів погашення заборгованості Відповідач не надав.

Доводи представника Відповідача, що згідно вимог чинного законодавства фонд не виставив вимогу про оплату заборгованості та не зроблено акту звірки розрахунків не приймаються судом з наступних підстав.

По-перше, в запереченнях не наведено конкретних статей та законів, які б зобов`язували райцентри зайнятості  виставляти вимоги про оплату заборгованості та складати акти звірки розрахунків.

По-друге, вищенаведені частина 3 ст.17 та пункт 2 ч.2 ст.35 Закону №1533 не пов'язують обов'язок роботодавця сплачувати страхові внески з вимогами про оплату заборгованості та актами звірки розрахунків.

По-третє, в запереченнях на позов не наведено жодних належних та достатніх доказів, які б спростовували розрахунок суми заборгованості, викладений у позові.

Згідно п.2 ст.34 Закону №1533:

Фонд зобов'язаний забезпечувати збір страхових внесків, контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю.

          Відповідно до п.п.1,2 ст.38 Закону №1533:

“Роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність реєстрації як платник страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців.

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.”

Згідно ст.39 Закону №1533:

“Спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.”

Клопотання представника Відповідача залишити позовну заяву без розгляду на підставі ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає задоволенню, оскільки в запереченнях не вказано ні відповідний пункт, що передбачає підстави залишення позову без розгляду, яких в даній статті вісім, не надано доказів, що підтверджують наявність такої підстави.   

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України:        

“У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.”

Покладення на Відповідача держмита у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, даною статтею взагалі не передбачено.

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для покладення на Відповідача обов'язку сплачувати держмито за розгляд даної справи.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства „Сокиринське” (17312, Чернігівська область, Срібнянський район, с. Сокиринці, код ЄДРПОУ 30147867, р/р 260043011936 Талалаївське відділення ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 343109) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, представницький орган –Срібнянський районний центр зайнятості (17600, Чернігівська область, смт.Срібне, вул. Леніна, 75, р/р37176971900493 в УДК м.Чернігів,  МФО 853592, код 14250172) 1897 грн. 89 коп. недоїмки зі сплати страхових внесків.

Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі. Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Дана Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку. У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Дана Постанова після набрання законної сили,  є обов'язковою для осіб,  які беруть  участь  у  справі,  для  їхніх правонаступників,  а також для всіх органів,  підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини,  які  були  встановлені постановою,  що набрала законної  сили,  в  одній  адміністративній   справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Суддя                                                                                                              І.В. Кушнір