Постанова

від 26.09.2013 по справі 808/1939/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року 11 год. 00 хв.Справа № 808/1939/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенка,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 ;

від відповідача: не прибув;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до: Бердянської державної об'єднаної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про: визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001801720 від 21.09.2012.

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Бердянської державної об'єднаної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби, в якій позивач просить суд:

- визнати дії відповідача по складанню висновків акту № 388/1720/НОМЕР_1 від 13.08.2012 не правомірними;

- скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001801720 від 21.09.2012.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Суду пояснив, що вважає податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за №0001801720 від 21.09.2012 таким, що не відповідає діючому законодавству з наступних підстав.

Актом про результати перевірки від 13.08.2012 № 388/1720/НОМЕР_1 було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 неправомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Аркада-Т» (ЄДРПОУ 33676769)у розмірі ПДВ за вересень 2011 на суму 4019,00грн, за жовтень 2011 - 4255,00грн. Згідно акту послуги придбавались для власного споживання, та згідно з п. 1.4.2 наказу ДПА України від 18.04.2008 №266 ФОП ОСОБА_1 визнаний «вигодонабувачем», однак позивач не погоджується з цим висновком, так як у 2011 ФОП ОСОБА_1 здійснював різні види діяльності і послуги були придбані винятково для ефективної реалізації цих видів діяльності. А саме: консультаційні послуги - організаційно-навчальні заходи для ефективного налаштування роботи пральні, консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку, податкової звітності, інформаційні послуги - обслуговування та підтримка електронного сайту, який був створений з метою реклами та більш ефективної реалізації підприємницької діяльності, послуги по обслуговуванню обладнання - ревізії, ремонту, консервації на зимовий період обладнання, яке використовується на пральні, транспортні послуги - для доставки нового обладнання, запчастин, та перевезення обладнання на ремонт та ревізію.

За твердженням податкової інспекції послуги по обслуговуванню обладнання не могли надаватися, так як не надано відомостей про наявність будь-якого обладнання, яке б вимагало обслуговування. Однак позивач пояснив, що 15.08.2012 було надане повідомлення до Бердянської ОДПІ Запорізької області про наявність обладнання.

За висновками акту від 22.05.2012 № 261/221/33676769 Західної МДПІ у м. Харкові у ТОВ «Аркада-Т» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за вересень-грудень 2011 р.. З цим висновком позивач не погоджується, так як договори з ТОВ «Аркада-Т» були дійсно укладені у 2011 р., завірені підписами та печатками сторін, послуги з обслуговування обладнання, транспортно-експедиційні, інформаційно-консультаційні дійсно здійснювались фірмою, про що свідчать документи, а перевірка пройшла лише 22.05.2012. Крім того позивач пояснив суду, що на момент провадження господарських операцій (вересень-жовтень 2011р.) та по теперішній час, станом на 03.12.2012, ТОВ «Аркада-Т» значиться в ЄДРПОУ як діюче підприємство, що не перебуває в процесі припинення. Платник податків ТОВ «Аркада-Т» також перебуває на обліку в Органі ДПС і не має податкового боргу. Тому, якщо ТОВ «Аркада-Т» досі не знаходиться у процесі припинення, його діяльність можна вважати правомірною. При укладенні договорів, при отриманні послуг у жовтні-вересні 2011 року позивач співпрацював з діючим підприємством, договори з боку ТОВ «Аркада-Т» та усі документи були підписані уповноваженою на те особою, зареєстрованою в ЄДР ЮО та ФО-П як керівник, підпис керівника був скріплений печаткою підприємства. в Рішеннях податкової інспекції не доведено фіктивність здійснення ТОВ «Аркада-Т» господарських операцій у вересні-жовтні 2011 року. До того ж у акті №388/1720/НОМЕР_1 від 13.08.2012 вказано, що на даному підприємстві у перевіряємий період працювали наймані особи, які отримували заробітну плату, що підтверджує діяльність підприємства.

У акті Бердянської об'єднаної ДПІ доказом фіктивності господарських операцій вважається акт Західної ДПІ у м Харкові від 06.06.2012 №143/22-104/33676769. Позивач спростовує доводи відповідача, так як посадові особи були відсутні за місцезнаходженням 22.05.2012, але не надано доказів, що вони були відсутні за місцезнаходженням у вересні -жовтні 2011 року, тобто під час здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 Відсутність активів у ТОВ «Аркада-Т» не може свідчити про те, що воно не могло здійснити транспортні послуги, так як ці послуги могли надаватися орендованими транспортними засобами, або згідно з договорами про надання транспортних послуг, укладених з іншими контрагентами. Відсутність працівників у ТОВ «Аркада-Т» не може свідчити про те, що воно не могло надавати консультаційні послуги та послуги з ремонту обладнання, так як ці послуги міг надавати особисто керівник підприємства чи інші особи, згідно цивільно-правових договорів. Послуги з ремонту обладнання могли надаватися орендованим інструментом. У акті Західної ДПІ у м Харкові від 06.06.2012 №143/22-104/33676769 зазначені тільки основні види діяльності ТОВ «Аркада-Т» за статутом. Але згідно з діючим законодавством України товариство з обмеженою відповідальністю може здійснювати будь-які види діяльності, що вказані у Статуті. Тому для аналізу правомірності здійснення ТОВ «Аркада-Т» інформаційно-консультаційних послуг, транспортних послуг, послуг з ремонту обладнання повинні братися до уваги усі види діяльності, перелічені в Статуті, а не тільки основні.

Також позивач не погоджується з правомірністю застосування стосовно нього штрафних санкцій у розмірі 2068,50 грн. Він зазначає, що самостійно перейшов з 01.01.2011 зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування. Особи, які перейшли зі спрощеної на загальну систему оподаткування, на підставі пункту 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України звільняються від фінансових санкцій за порушення податкового законодавства за наслідками діяльності у другому - четвертому кварталі 2011 року, незалежно від видів податків, норми щодо справляння яких порушені. Це питання було відображено у скаргах, з якими позивач звертався до ДПС України в Запорізькій області 02.10.2012 та згодом до Державної податкової служби України м. Київ 10.12.2012. У рішеннях про результати розгляду цих скарг, не вказано на підставі чого до позивача не був застосований пункт 6 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Крім того, позивач не погоджується з тим, що ФОП ОСОБА_1 вигодотранспортуючий суб'єкт (транзитер), оскільки товар дійсно був придбаний у ТОВ «АКПД Плюс» (код ЄДРПОУ 34756876) та реалізований ПАТ «Мотор Січ» (код ЄДРПОУ 25741909), а також різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом складає більше ніж 5%, а не 0,5%, про що свідчать документи.

Позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду повідомлено не було.

За приписами ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У попередньому судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що при проведенні позапланової документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлено, що підприємцем в порушення п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, безпідставно віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Аркада-Т», в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 8274,00 грн.

Відповідно до баз АІС «ОР» види діяльності, які мало право здійснювати ТОВ «Аркада-Т» це будівництво будівель, монтаж та встановлення збірних конструкцій, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту. Статутом позивача не передбачено можливість надання інформаційно-консультаційних послуг, надання послуг по обслуговуванню обладнання, надання транспортно-експедиційних послуг. Таким чином ТОВ «Аркада-Т» не мала законодавчих підстав для здійснення видів діяльності - як надання послуг які нібито було надано ФОП ОСОБА_1

За відпрацювання підприємства - контрагента, на підставі даних акту Західної МДПІ у м. Харкові від 06.06.2012 № 143/22-104/33676769 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аркада-Т» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень-грудень 2011 року було встановлено відсутність у контрагента позивача основних засобів, в тому числі транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, а також рух активів, зобов'язання чи капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, фізичні, технічні та технологічні можливості для задекларованих господарських операцій, кваліфікованого персоналу, тощо. Вказане свідчить про відсутність у ТОВ «Аркада-Т» адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань щодо реального настання правових наслідків та формування податкових зобов'язань і податкового кредиту по відносинам з контрагентами, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди іншим СПД.

Щодо придбання ФОП ОСОБА_1 послуг з обслуговуванню обладнання - підприємцем до перевірки не надано відомості, первинні документи про наявність будь-якого обладнання, яке б вимагало обслуговування. Тобто придбання вказаних послуг не могло мати місце взагалі, тому акти виконаних робіт по обслуговуванню обладнання не можуть вважатися документом, що підтверджує факт здійснення операції.

До перевірки у підтвердження отримання вказаних вище послуг - надання інформаційно-консультаційних послуг, надання послуг по обслуговуванню обладнання, надання транспортно-експедиційних послуг ФОП ОСОБА_1 було надано акти виконаних робот. Згідно вказаних актів місце складання акту виконаних робот м. Харків.

В підтвердження здійснення самої господарської операції на перевірку ФОП ОСОБА_1 надано лише акт виконаних робіт без зазначення суті господарської операції з транспортно-експедиційної послуги (не зазначено маршрут, кілометраж). В підтвердження факту здійснення господарської операції підприємцем не надано товарно-транспортні накладні як обов'язковий первинний документ бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність надання транспортних послуг.

Отже, відповідач вважає, що Бердянська ОДПІ цілком правомірно податковим повідомленням-рішення №0001801720 від 21.09.2012 здійснила визначення позивачу податкових зобов'язань. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 26.09.2013 судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали та заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 17.07.2012 по 30.07.2012 Бердянською об'єднаною державною податковою інспекцією Запорізької області проводилася планова документальна перевірка за період з 01.04.2009 по 31.12.2011. Термін перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 31.07.2012 по 06.08.2012. Перевірка була розпочата 17.07.2012 завершена з урахуванням продовження 06.08.2012.

13.08.2012 за результатами перевірки складено Акт №388/1720/НОМЕР_1, який надіслано фактично позивачу 08.09.2012.

На підставі акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 21.09.2012 № 0001801720. Цим рішенням на підставі п.198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України позивачу нараховано 8274,00 грн. податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2068,50 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наданими до матеріалів справи документами, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Аркада-Т» (ЄДРПОУ 33676769) полягали в наступному. У 2011 році ФОП ОСОБА_1 здійснював різні види діяльності. ТОВ «Аркада-Т» надавало позивачу консультаційні послуги - організаційно-навчальні заходи для ефективного налаштування роботи пральні, консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку, податкової звітності, інформаційні послуги - обслуговування та підтримка електронного сайту, який був створений з метою реклами та більш ефективної реалізації підприємницької діяльності, послуги по обслуговуванню обладнання: ревізії, ремонту, консервації на зимовий період обладнання, яке використовується на пральні, транспортні послуги для доставки нового обладнання, запчастин, та перевезення обладнання на ремонт та ревізію.

Договори з ТОВ «Аркада-Т» були завірені підписами та печатками сторін, послуги з обслуговування обладнання, транспортно-експедиційні, інформаційно-консультаційні дійсно здійснювались фірмою, про що свідчать надані позивачем документи.

У матеріалах справи містяться копії договорів, рахунків, актів виконаних робіт, податкових накладних та договорів, пов'язаних з господарськими операціями за вересень-жовтень 2011 року з ТОВ «Аркада-Т», а саме: Договір №4 від 01.09.2011, Рахунок №Б/Н від 14.09.2011, Акт виконаних робіт від 28.09.2011, Податкова накладна №49 від 14.09.2011, Договір №5 від 01.10.2011, Рахунок №Б/Н від 11.10.2011, Акт виконаних робіт від 28.10.2011, Податкова накладна №86 від 11.10.2011, Договір №6 від 01.10.2011, Рахунок №Б/Н від 14.10.2011, Акт виконаних робіт від 28.10.201, Податкова накладна №108 від 14.10.2011, Договір №7 від 01.10.2011, Рахунок №Б/Н від 14.10.2011, Акт виконаних робіт від 28.10.2011, Податкова накладна №109 від 14.10.2011, Договір №8 від 01.10.2011, Рахунок №Б/Н від 28.10.2011, Акт виконаних робіт від 31.10.2011, Податкова накладна №177 від 28.10.2011. А також позивачем надано копії документів, пов'язаних з господарськими операціями за грудень 2011р.; з ТОВ «АКПД-Плюс», а саме: Договір №3 від 01.08.2011, Накладна №161202 від 12.12.2011, Накладна №281201 від 28.12.2011, та копії документів пов'язаних з господарськими операціями за грудень 2011р.; з ПАТ «Мотор Січ»: Накладна №12/16 від 16.12.2011, Накладна №12/28 від 28.12.2011.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 ПК України.

Згідно з п. 22.1 статті 22, п. 185.1 ст. 185 та п. 186.1 ст. 186 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні - капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ.

Згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених пунктом 184.1 статті 184 ПК України.

Таким чином, виходячи із приписів вказаних норм ПК України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Товаро-транспортна накладна, типова форма № 1-ТН, затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України, не відображує суму податку на додану вартість, відповідно не може бути достовірним і обов'язковим підтвердженням податкової накладної. У свою чергу такі первинні документи, як акт виконаних робіт і платіжне доручення відображають суму ПДВ і свідчать про проведення господарчої та фінансової операцій. Ці документи підтверджують податкову накладну та суму ПДВ зазначену в ній, а податкова накладна у свою чергу, відповідно підпункту 7.2.6, пункту 7.2, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає право на формування податкового кредиту.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій ТОВ «Аркада-Т» у встановленому порядку було зареєстровано уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, взятий податковим органом на облік як платник - податків, а ФОП ОСОБА_1 мав належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємством та підприємцем.

Відповідно до п.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до положень ПК України, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Згідно зі ст. 180 цього ж Кодексу, платники податку, визначені у п. 180.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З урахуванням вимог ст. 198 ПК України покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може у подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету. Відповідно до абзацу першого підпункту 201.8 п. 201 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету в Податковому кодексі України не передбачено.

Окрім того, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Пунктом 14.1.36 ПК України, передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пункту 138.8 ст. 138 ПК України до складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються витрати операційної діяльності та інші витрати.

Витрати операційної діяльності включають собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, що формують собівартість виготовленої продукції (робіт, послуг), складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат.

Згідно з пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, які створюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому відбувся перехід права власності на товар покупцеві.

При цьому, п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Реальність надання послуг підтверджується первинними документами з прийняття робіт - договорами, податковими накладними, рахунками, актами виконаних робіт.

При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди - замовника робіт, як платника податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма виконавцями робіт/постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Враховуючи, що господарські операції ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Аркада-Т» щодо надання послуг, мали реальний зміст, що підтверджується сукупністю наданими позивачем доказами, суд вважає що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України .

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати дії Бердянської державної об'єднаної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби по складанню висновків акту № 388/1720/НОМЕР_1 від 13.08.2012 не правомірними.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001801720 від 21.09.2012 прийняте Бердянською державною об'єднаною податковою інспекцією Запорізької області Державної податкової служби.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький