Рішення

від 24.09.2013 по справі 927/1038/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру , 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

24 вересня 2013 року Справа № 927/1038/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна",

пр. Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Деснянська правда",

пр-т. Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000

про стягнення 161483,76 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Юрченко Л.А. - представник, дов. № 1 від 30.01.13 р.

Від відповідача: Мілова Л.Л. - директор, протокол № 13/09 -11 від 13.09.11 р.(присутня в судовому засіданні 28.08.13 р.)

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 28.08.13 р. по 24.09.13 р. на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Господарським судом Чернігівської області ухвалою від 14.08.13 р. порушено провадження у справі № 927/1038/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Деснянська правда" про стягнення 161483,76 грн. боргу, а саме 152164,55 грн. заборгованості за договором № 13 на друкування газети від 02.01.13 р., 7011,91 грн. пені та 2307,30 грн. відсотків річних.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 541/02-02 від 08.08.13 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 13 на друкування газети від 02.01.13 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості виконаних позивачем за договором робіт: друкування газети „Деснянская неделя", внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 152164,55 грн.

В судове засідання 28.08.13 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 28.08.13 р. на виконання вимог ухвали суду від 14.08.13 р. представником позивача подане письмове клопотання № 563/02-02 від 23.08.13 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

В судовому засіданні 28.08.13 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.08.13 р. визнав факт існування заборгованості в сумі, заявленій до стягнення позивачем.

В судове засідання 24.09.13 р. уповноважений представник відповідача не з'явився.

Про дату та час проведення судового засідання 24.09.13 р. відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача від 28.08.13 р..

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Письмового мотивованого відзиву на позов та документів, витребуваних ухвалою суду від 14.08.13 р., відповідач суду не надав.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті 28.08.13 р. представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судовому засіданні 28.08.13 р. повідомили суд, що права та обов"язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Подані представниками сторін письмові клопотання від 28.08.13 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

02 січня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна" (позивач у справі, Виконавець за договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Деснянська правда" (відповідач у справі, Замовник за договором) був укладений договір № 13 на друкування газети (далі - Договір).

Згідно п.п.1.1., 1.2. Договору Виконавець зобов'язується виконати таку роботу: друкування газети „Деснянская неделя", а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Обсяг газети - 16, 20 полос (и), формат А3, папір газетний, кількість фарб 4+1, періодичність один раз на тиждень, тираж згідно заявки.

У відповідності до п.п. 3.1-3.3 Договору друк газети здійснюється на папері Виконавця. Макет газети Замовник здає Виконавцю у відповідності з погодженим графіком. Виконавець зобов'язується випускати газету з чітким друком, виразним відтворенням знімків і правильною фальцовкою аркуша. У разі випуску неякісного тиражу газети з вини Виконавця останній зобов'язується передрукувати браковану частину після повернення браку Виконавцю з віднесенням витрат на рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 3.5 Договору право власності на виготовлену продукцію переходить в момент прийому - передачі продукції.

Згідно п.7.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.13 р.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 2.4 Договору вартість робіт включає в себе відшкодування витрат Виконавця на матеріали, а також плату за виконану роботу. Вартість робіт може підлягати зміні Виконавцем протягом строку дії цього Договору у випадку підвищення вартості матеріалів, тарифів на друкарські роботи.

У відповідності до п.2.5 Договору при порушенні Замовником графіка подачі макета газети, подачі неякісного макету або з наявністю технічних помилок, що призвело до додаткових витрат виконавця, вартість тиражу газети збільшується на суму додаткових витрат.

За приписами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Замовник отримує виконану роботу шляхом передачі її уповноваженому представнику Замовника. Передача виконаної роботи оформлюється актом прийому - передачі, якій підписується уповноваженими на це представниками Сторін (п.3.4 Договору).

Згідно наданих позивачем матеріалів, на виконання умов Договору позивачем виконані роботи на загальну суму 152164,55 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін (штампами) видатковими накладними: № 367 від 14.02.13 р., № 448 від 21.02.13 р., № 539 від 27.02.13 р., № 589 від 07.03.13 р., № 632 від 14.03.13 р., № 719 від 21.03.13 р., № 786 від 28.03.13 р., № 846 від 04.04.13 р., № 895 від 11.04.13 р., № 949 від 18.04.13 р., № 1216 від 30.04.13 р., № 1128 від 07.05.13 р., № 1150 від 08.05.13 р., № 1245 від 20.05.13 р., № 1308 від 23.05.13 р., № 1340 від 30.05.13 р, № 1418 від 06.06.13 р., а також актами виконаних робіт: № 367 від 14.02.13 р., № 448 від 21.02.13 р., № 539 від 27.02.13 р., № 589 від 07.03.13 р., № 632 від 14.03.13 р., № 719 від 21.03.13 р., № 786 від 28.03.13 р., № 846 від 04.04.13 р., № 895 від 11.04.13 р., № 949 від 18.04.13 р., № 1216 від 30.04.13 р., № 1128 від 07.05.13 р., № 1150 від 08.05.13 р., № 1245 від 20.05.13 р., № 1308 від 23.05.13 р., № 1340 від 30.05.13 р, № 1418 від 06.06.13 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п. 2.1 Договору Замовник здійснює оплату вартості робіт, за цінами згідно виставлених рахунків протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання тиражу. При оплаті коштів Замовник зазначає у платіжному дорученні номер та дату виставленого Виконавцем рахунку.

За умовами п.2.2. Договору відмова Замовника від виконання пункту 2.1 цього Договору або порушення вказаного строку звільняє Виконавця від виконання обов'язків щодо друку наступного тиражу газети.

На виконання умов п.2.1 Договору позивачем виставлялись рахунки на оплату виконаних робіт на загальну суму 152164,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків: № 357 від 14.02.13 р., № 437 від 21.02.13 р., № 533 від 27.02.13 р., № 582 від 07.03.13 р., № 621 від 14.03.13 р., № 703 від 21.03.13 р., № 774 від 28.03.13 р., № 830 від 04.04.13 р., № 875 від 11.04.13 р., № 928 від 18.04.13 р., № 1195 від 30.04.13 р., № 1105 від 07.05.13 р., № 1128 від 08.05.13 р., № 1221 від 20.05.13 р., № 1281 від 23.05.13 р., № 1308 від 30.05.13 р., № 1393 від 06.06.13 р.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення вищезазначених норм цивільного законодавства та положень Договору відповідач розрахунок за виконані роботи своєчасно не здійснив, у зв'язку з чим, станом на момент подання позовної заяви до суду утворилась заборгованість за Договором в сумі 152164,55 грн.

Як вбачається із наданих позивачем актів приймання виконаних робіт та підтверджено представником позивача в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не скористався належним йому згідно п. 2.2 Договору правом відмови від виконання робіт в зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору та виконав прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт, обумовлених Договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь - яких зауважень.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 152164.55 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача станом на 08.08.13 р. утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у заявленому вище розмірі, яку позивач просить стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору № 13 на друкування газети від 02.01.13 р., а також доказів пред'явлення претензій щодо допущених у роботі відступів від умов Договору або інших недоліків суду не надано.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором № 13 на друкування газети від 02.01.13 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 152164,55 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати, визначеного п.2.1 Договору Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р. передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.4.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати Замовник зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 (п'ять) процентів річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за виконані роботи у терміни, визначені умовами Договору, позивачем на підставі п. 4.2 Договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 7011,91 грн. за період з 21.02.13 р. по 09.08.13 р. включно, а також на підставі п.4.3 Договору - 5% річних у розмірі 2307,30 грн. за період з 21.02.13 р. по 09.08.13 р. включно, які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Згідно ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 року № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та відсотків річних, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що при обчисленні розміру пені та відсотків річних позивачем не враховано положення ст. 253, ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України щодо визначення періодів прострочення, а також здійснено розрахунки наперед станом на 09.08.13 р., тоді як датою складання позовної заяви № 541/02-02 є 08 серпня 2013 р..

Розмір пені за несвоєчасну оплату виконаних за Договором робіт, перерахований судом у відповідності до вимог цивільного законодавства та умов Договору за період з 22.02.13 р. по 08.08.13 р. включно, становить 6675,91 грн., а отже є меншим ніж нараховано та пред'явлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 6675,91 грн. Розмір відсотків річних, перерахованих судом за період з 22.02.13 р. по 08.08.13 р. включно, становить 2308,32 грн. і є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог в частині нарахування пені, тому позовні вимоги в частині стягнення відсотків річних за несвоєчасну оплату виконаних за Договором робіт підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем - 2307,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості виконаних позивачем робіт підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 161147,76 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 253, 254, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Деснянська правда" (пр-т Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000, п/р 26001136841 в ПАТ «РайффайзенБанк «Аваль» м. Київ, МФО 380805, код 36339389) на користь Публічного акціонерного товариства "Поліграфічно-видавничий комплекс "Десна" (пр. Перемоги, 62, м. Чернігів, 14000, код 14242681) 152164,55 грн. боргу, 6675,91 грн. пені, 2307,30 грн. відсотків річних та 3222,96 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 30 вересня 2013 року.

Суддя А.М.Селівон