Рішення

від 09.09.2013 по справі 905/4949/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 09.09.2013                                                                                                      Справа № 905/4949/13                                Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М., при секретарі судового засідання Табачніковому В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина», м.Макіївка, Донецької області, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Палеса», м.Донецьк, про стягнення 8072,11 грн., за участю уповноважених представників: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився; ВСТАНОВИВ:            Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина», м.Макіївка, Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Палеса», м.Донецьк про стягнення 8072,11 грн., в тому числі 8010 грн. заборгованості, 46,09 грн. 3% річних, 16,02 грн. інфляційних нарахувань. В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань, що полягають у сплаті за поставлений товар згідно видаткової накладної №ВЗ – 0001811 від 25.04.2013р. На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: Видаткової накладної №ВЗ-0001811від 25.04.2013р., акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 29.04.2013р., Перетнзій №87/06-13 від 26.06.2013р., №80/06-13 від 12.06.2013р. з доказами направлення, Рахунку-фактури №ВЗ-0001498 від 24.04.2013р. Нормативно свої вимоги Позивач обгрунтовує ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 625, 692 Цивільного кодексу України.            31.07.2013р.. представником Позивача із супровідним листом №б/н від 31.07.2013р. долучено до матеріалів справи копії Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 30.07.2013р., підписаного з боку Позивача, Податкової накладної №1041/0 від 25.04.2013р., витягу з ЄДР ТОВ «Палеса». Згідно письмових пояснень представника Позивача, між сторонами не укладались інші договори поставки, окрім як на підставі видаткової накладної №ВЗ – 0001811 від 25.04.2013р. 09.09.2013р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надано заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач відзиву на позов не надав, в судові засідання не являвся. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення ухвал суду за юридичною адресою Відповідача згідно Витягу з ЄДР. Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного. Предметом даного позову є стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений Позивачем товар згідно Видаткової накладної №ВЗ-0001811 від 25.04.2013р. За умовами ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення. В інформаційному листі Вищого Господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено що поставка може проводитись не по договору, а згідно видаткових накладних, як спрощеної форми договору. Згідно  ч.2 ст.205 та ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір або інший правочин може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а поведінка    сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. За приписами Господарського процесуального кодексу України, судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У підтвердження поставки Позивачу товару Позивачем надана копія видаткової накладної №ВЗ-0001811 від 25.04.2013р., за якою вбачається, що Позивачем поставлено Відповідачу товар, а саме: - АКБ «+лево» стандарт «Са/Са» (3) В00 артикул 6СТ-225 Аз Е VEGA номер сертифікату UA1.085.0127382-11 у кількості 2шт. вартістю 1551 грн. (з ПДВ) кожен; - АКБ «+право» економ Light (4) В00 артикул 6СТ-190 Аз Unipower Light у кількості 2шт вартістю 1180 грн. (з ПДВ) кожен; - АКБ «+лево» економ (3) В03 артикул 6СТ-190 Аз VEGA номер сертифікату UA1.085.0127382-11 у кількості 2шт. вартістю 1274 грн. (з ПДВ) кожен. Позивачем Відповідачу поставлено товар на загальну суму 8010 грн. з ПДВ. Вказана накладна не містить обов'язкових реквізитів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Зокрема, у ній не зазначено посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з поставки переліченого товару. Разом з цим, господарський суд виходить з наступного Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 2 ст. 203 ЦК передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст. 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що підпис сторони на видаткових накладних підтверджує лише її письмову форму, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Наявність печаток сторін на спірній видатковій накладній є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа. Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено. Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу обумовленого товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину. Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані. Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару Відповідачу на суму 8010 грн. Здійснивши комплексний аналіз норм законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було. Тобто, накладна, за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Отже, позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 8010 грн. є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення  три проценти річних в сумі 46,09 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 16,02 грн. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.). Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що інфляційні та 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Стосовно здійснення розрахунку інфляційних втрат, господарський суд вказує наступне. Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Як вбачається з Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», Постанови Вищого господарського суд України від 05.04.2011р. N23/466, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. З врахуванням даного, перевіривши наданий розрахунок Позивача за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», зважаючи на межі позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що 3% річних підлягають задоволенню частково а саме в сумі 46,08 грн., а вимога щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає, оскільки остаточна сума інфляційних нарахувань за період, визначений Позивачем, є мінусовою. Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,- ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Схід-Запчастина», м.Макіївка, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Палеса», м.Донецьк про стягнення 8072,11 грн., в тому числі 8010 грн. заборгованості, 46,09 грн. 3% річних, 16,02 грн. інфляційних нарахувань задовольнити частково. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЛЕСА» (83005, Донецька область, м.Донецьк, вул. Зубкова, 1А, п/р 26004064721502 «УкрСиббанк» АКИБ МФО 351005 код ЄДРПОУ 34798298 ПІН 34798290505662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Будинок «Схід-Запчастина» (86115, Донецька область, м.Макіївка, вул. Магістральна, буд. 204, прим. 1, п/р 26003035822001 Донбаська філія «Південкомбанк» м.Донецьк МФО 335946 код ЄДРПОУ 36652101 ІПН 366521005950) 8056,08 грн., в тому числі 8010 грн. суми основного боргу та 46,08 грн. 3 % річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1717,08 грн.   3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4.          В задоволенні в іншій частині позову відмовити. 5.          У судовому засіданні 09.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. 6.          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.   7.   Повний текст рішення складено 16.09.2013р.            Суддя                                                                                                                    С.М. Соболєва