Рішення

від 01.10.2013 по справі 906/1184/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" жовтня 2013 р. Справа № 906/1184/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.,

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Коцюбенко Г.В. - представник за довіреністю №4795

від 11.09.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Первомайський молочноконсервний комбінат" (м.Первомайськ, Миколаївська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Партнер" (м.Житомир)

про стягнення 27114,20грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог від 01.10.2013р.).

Публічне акціонерне товариство "Первомайський молочноконсервний комбінат" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Партнер" про стягнення 32681,22грн., з яких: 24357,80грн. основного боргу та 8323,42грн. пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 22.08.2013р. позовну заяву ПАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 12.09.2013р.

У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 12.09.2013р. господарський суд з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відклав на 01.10.2013р.

В судовому засіданні 01.10.2013р. представником позивача подано заяву від 01.10.2013р. про уточнення (зменшення) позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 24357,80грн. основного боргу та 2756,40грн. пені, нарахованої згідно п.7.1 договору дистриб'юції №325/12-М від 14.01.2012р. (а.с.68).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, подана представником позивача заява, не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється в межах зменшених позовних вимог викладених в заяві від 01.10.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві від 01.10.2013р. Також надав письмові пояснення щодо зарахування сплачених відповідачем коштів, довідку про стан заборгованості, акт звірки взаємних розрахунків станом за вересень 2013р., підписаний представниками сторін, розрахунок заборгованості.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду Житомирської області від 03.09.2013р. про порушення провадження у справі, яку було направлено на адресу ТОВ Торговий дім "Партнер" (10025, м.Житомир, вул.Промислова, буд.11/5), повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

До господарського суду також, із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання", повернулась копія ухвали від 12.09.2013р. про відкладення розгляду справи на 01.10.2013р., яка направлялась відповідачу за адресою: 10025, м.Житомир, вул.Промислова, буд.11/5.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Партнер" є: 10008, 10025, м.Житомир, вул.Промислова, буд.11/5 (а.с.44).

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною 1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка представника відповідача в судове засідання та неподання письмового відзиву на позовну заяву не перешкоджають вирішенню спору по суті, за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Первомайський молочноконсервний комбінат" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Партнер" (дистриб'ютор/відповідач) укладено договір дистриб'юції №325/12-М (далі - договір, а.с.48-51), відповідно до якого постачальник передає, а дистриб'ютор приймає і оплачує на умовах і в порядку, визначеному даним договором, товар, в асортименті та за цінами зазначеними у накладних, що свідчать про прийом-передачу товару від постачальника до дистриб'ютора, і які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що поставка товару дистриб'ютору здійснюється постачальником окремими партіями на підставі письмової заявки дистриб'ютора, узгодженої з постачальником, в якій зазначається перелік товару, його кількість та строк поставки. Заявки на товар приймаються щочетверга з 8.00 год. до 17.00 год. по тел. 050 341 08 41, факсу (05161) 5-07-67 або направляються електронною поштою e-mail: mkk-real@rambler.ru, з можливістю їх корегування в п'ятницю (протягом робочого дня) за умови, що ці зміни не перевищують 10% як у бік збільшення замовлення, так і у бік зменшення. Постачальник починає відвантаження продукції по заявкам дистриб'ютора з понеділка наступного тижня.

Відповідно до п.2.5 договору, право власності на товар, а з ним і ризик випадкової загибелі, переходить від постачальника до дистриб'ютора у момент прийняття - передачі товару.

Підтвердженням факту отримання товару є підпис матеріально-відповідальної особи дистриб'ютора на товарно-транспортній і видатковій накладних, завірених печаткою або штампом дистриб'ютора. Дистриб'ютор надає постачальникові належним чином оформлене доручення на отримання товару. Дистриб'ютор надає постачальникові зразки (відтиски) своєї печатки (штампів) листом. Печатка (штамп) може бути застосована після підтвердження постачальником факту отримання зразка. В разі ненадання дистриб'ютором вказаних зразків печатки або штампу, наявність на товарно-транспортній і видатковій накладних печатки покупця, яка збігається з печаткою на договорі, є підтвердженням факту отримання товару і зобов'язання дистриб'ютора по оплаті товару (п.2.6 договору).

Згідно з п.4.2 договору, дистриб'ютор здійснює оплату за поставлений товар на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

В пункті 7.1 договору зазначено, що за прострочення оплати товару дистриб'ютор сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченого товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не попередить про намір розірвати договір, термін дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, що оформляється відповідною додатковою угодою (п.10.1 договору).

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного 14.01.2012р. між сторонами договору дистриб'юції №325/12-М, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 37370,16грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №НФ-0023007 від 05.09.2012р. на суму 9798,48грн., №НФ-0025517 від 28.09.2012р. на суму 27571,68грн. (а.с.53,54).

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до узгоджених сторонами в п.4.2 договору дистриб'юції №325/12-М від 14.01.2012р. строків оплати товару на умовах відстрочки платежу - 21 календарний день, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №НФ-0023007 від 05.09.2012р. - у строк до 26.09.2012р.,

- за отриманий товар відповідно до видаткової накладної №НФ-0025517 від 28.09.2012р. - у строк до 19.10.2012р.

Проте, відповідач розрахунки за отриманий від позивача товар належним чином та у повному обсязі не провів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, перерахувавши позивачу грошові кошти 02.11.2012р. в сумі 10000,00грн. з призначенням платежу: "за товар накладна №0025517 від 28.09.2012р., що підтверджується банківською випискою за 02.11.2012р. (а.с. 55). Вказані кошти, згідно з поясненнями представника позивача, ПАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" зарахував в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною №НФ-0025517 від 28.09.2012р.

Крім цього, відповідачем було здійснено часткове повернення товару (масла) на суму 2995,20грн., про що свідчить видаткова накладна (повернення) №ТОВ-00000014 від 20.02.2013р. (а.с.56). Відповідно до пояснень представника позивача, вказаний товар було повернуто відповідачем за накладною №НФ-0025517 від 28.09.2012р.

Також, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що починаючи з 14.01.2012 року сторони перебували у договірних відносинах, у зв'язку з чим станом на 05.09.2012р. у відповідача існувала переплата у розмірі 17,16грн., яка була зарахована позивачем в рахунок часткової оплати товару за видатковою накладною №НФ-0023007 від 05.09.2012р. Залишок боргу за вказаною видатковою накладною складає 9781,32грн. Залишок боргу за видатковою накладною №НФ-0025517 від 28.09.2012р. складає 14576,48грн.

Отже, враховуючи здійснені відповідачем проплати, повернення товару та проведені позивачем зарахування, неоплаченим відповідачем станом на час звернення позивача з позовом залишився товар на суму 9781,32грн. за видатковою накладною №НФ-0023007 від 05.09.2012р. (9798,48 - 17,16 = 9781,32) та на суму 14576,48грн. за видатковою накладною №НФ-0025517 від 28.09.2012р. (27571,68 -10000,00 - 2995,20 = 14576,48). Загальна сума боргу становить 24357,80грн. (37370,16 - 17,16 - 10000,00 - 2995,20).

Наявність заборгованості в сумі 24357,80грн. відповідачем визнається, про що свідчить підписаний представниками сторін та скріпленим печатками підприємств акт звірки взаєморозрахунків за вересень 2013 року (а.с.66).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до довідки позивача, станом на 27.09.2013р. сума боргу ТОВ Торговий дім "Партнер" перед ПАТ "Первомайський молочноконсервний комбінат" складає 24357,80грн. (а.с.65).

Станом на час прийняття рішення у даній справі, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар на суму 24357,80грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24357,80грн. заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім стягнення суми бору, позивач згідно із заявою про зменшення позовних вимог від 01.10.2013р., просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2756,40грн. нараховану на підставі п.7.1 договору дистриб'юції №325/12-М від 14.01.2012р.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як уже зазначалось, договором (п.7.1) встановлено, що за прострочення оплати товару дистриб'ютор сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченого товару.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, умовами договору дистриб'юції №325/12-М від 14.01.2012р. сторони не обумовили інший, ніж передбачено законом (ч.6 ст.232 ГК України) період нарахування пені.

Як вбачається з розрахунку позивача пеня в сумі 2756,40грн. нарахована наступним чином:

- в сумі 1073,26грн., за період з 26.09.2012р. по 19.06.2013р. на суму заборгованості 9781,32грн.,

- в сумі 169,96грн., за період з 18.10.2012р. по 01.11.2012р. на суму заборгованості 27571,68грн.,

- в сумі 794,34грн., за період з 02.11.2012р. по 19.02.2013р. на суму заборгованості 17571,68грн.,

- в сумі 718,84грн., за період з 20.02.2013р. по 20.06.2013р. на суму заборгованості 14576,48грн. (розрахунок а.с.67).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов договору стосовно строків проведення розрахунків (21 календарний день) та вимог ч.6 ст. 232 ГК України, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування пені в сумі 2030,00грн., нарахованої:

- в сумі 730,53грн., за період з 27.09.2012р. по 27.03.2013р. на суму заборгованості 9781,32грн.,

- в сумі 146,90грн., за період з 20.10.2012р. по 01.11.2012р. на суму заборгованості 27571,68грн.,

- в сумі 793,15грн., за період з 02.11.2012р. по 19.02.2013р. на суму заборгованості 17571,68грн.,

- в сумі 359,42грн., за період з 20.02.2013р. по 20.04.2013р. на суму заборгованості 14576,48грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2030,00грн. У задоволенні вимог про стягнення пені в сумі 726,40грн. суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Таким чином, аналіз наведених норм права та встановлених обставин справи свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача 24357,80грн. основного боргу та 2030,00грн. пені, позов в цій частині підлягає задоволенню; в іншій частині позовних вимог слід відмовити. Отже, позов задовольняється частково.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 232 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Партнер" (10025, м.Житомир, вул.Промислова, 11/5, ідентифікаційний код 37019991) на користь Публічного акціонерного товариства "Первомайський Молочноконсервний комбінат" (55204, Миколаївська область, м.Первомайськ, проспект Труда, 12, ідентифікаційний код 00418107)

- 24357,80грн. основного боргу,

- 2030,00грн. пені;

- 1674,41грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.10.13

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - в справу,

2 - позивачу (рек.з пов.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)