Рішення

від 24.09.2013 по справі 919/995/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2013 року справа № 919/995/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Сатера",

ідентифікаційний код 35150476

(99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_1

(99029, м. Севастополь, військова частина А-0235)

про стягнення 11 016,52 грн,

Представники сторін:

позивач - Биков О.С. - представник, довіреність від 19.09.2013;

відповідач - не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

20.08.2013 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю „ВК Сатера" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 10 622,79 грн, з яких: 7 441,56 грн - основна заборгованість; 7,37 грн - інфляційні втрати; 377,17 грн - 10% річних; 564,22 грн - пеня; 2 232,47 грн - штраф.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 193 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 115С12 від 25.07.2012 в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за поставлений товар.

У судовому засіданні 24.09.2013 представник позивача надав суду заяву № 564 від 20.09.2013 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 11 016,52 грн, з яких: 7 441,56 грн - основна заборгованість; 777,98 грн - 10% річних; 564,51 грн - пеня; 2 232,47 грн - штраф.

Зважаючи на положення частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог, суд прийняв збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову та інші витребувані судом документи не надав, у судове засідання 24.09.2013 явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення /арк. с. 26/, за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 19/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явились у засідання.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується відповідною відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення про отримання ухвали суду про порушення провадження у справі /арк. с. 26/.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що явка відповідача обов'язковою не визнавалась, а подальше відкладення розгляду справи суперечить принципу вирішення спору протягом розумного строку та порушує відповідне право позивача, суд вирішив розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав збільшені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.07.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВК Сатера" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір поставки № 115С12 (далі - Договір) /том 1, арк. с. 14-15/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти від Продавця та оплатити згідно з рахунком або видатковою накладною наступний товар: алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування (надалі - Товар).

Пунктом 3.1 Договору на Покупця покладено обов'язок повністю оплатити поставлені Продавцем товари шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або внесення до каси Продавця протягом 7 (семи) календарних днів з дати прийняття товару.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що датою прийняття товару Стороною вважається дата, зазначена у первинній документації (підписаній Сторонами видатковій накладній). З прийняттям товару Стороною, переходить й право власності на товар.

Датою оплати товару є дата надходження грошових коштів від Покупця на розрахунковий рахунок Продавця або в касу Продавця (п. 3.2 Договору).

Сторони дійшли згоди, що строк Договору починається з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх печатками і закінчується 31.12.2013, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за Договором та взаєморозрахунків між Сторонами (п.п. 7.1, 7.2 Договору).

Судом установлено, що Продавець (позивач) виконував свої зобов'язання за Договором належним чином, зокрема поставив відповідачеві товар на загальну суму 7 441,56 грн, що підтверджується видатковою накладною № Т-00035618 від 27.07.2012, підписаною обома сторонами /арк. с. 16/.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 7 441,56 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачеві претензію за вих. № 412 від 17.07.2013 з вимогою про сплату боргу за Договором /арк. с. 20/. Відповідач отримав претензію 22.07.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /арк. с. 21/. Утім, умови Договору та вимогу позивача не виконав, існуючу заборгованість не погасив, що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін є зобов'язальними, що виникли з господарського договору (господарські правовідносини), тому підпадають під правове регулювання норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 174 Господарського кодексу України та статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як установлено судом, 25.07.2012 між сторонами укладено Договір № 115С12, який за своєю правовою природою та ознаками є договором поставки.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується частина перша статті 265 Господарського кодексу України, згідно із якою, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, саме Договір поставки № 115С12 від 25.07.2012 є підставою виникнення у відповідача перед позивачем обов'язку оплатити отриманий товар.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено вище, пунктом 3.1 Договору встановлений строк виконання Покупцем (відповідачем) зобов'язання щодо повної оплати товару протягом 7 (сімох) календарних днів з дати прийняття товару.

Отже, поставлений позивачем за видатковою накладною № Т-00035618 від 27.07.2012 Товар на суму 7 441,56 грн підлягав оплаті відповідачем не пізніше 03.08.2012.

Натомість, як убачається з матеріалів справи, на час вирішення спору у суді відповідач отриманий від позивача Товар на суму 7 441,56 грн не оплатив.

Доказів зворотного в порушення вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не надано.

Враховуючи те, що оплата Постачальнику отриманого товару є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором поставки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 7 441,56 грн та наявності підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається зі змісту Договору (пункт 4.5), сторони дійшли згоди про зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, та встановили її на рівні 10% річних.

Таким чином, сторони відступили від положень цивільного законодавства та передбачили в Договорі збільшений розмір процентів річних порівняно із тим, який встановлено статтею 625 Цивільного кодексу України, що є їх правом та проявом принципу свободи договору (статті 3, 6, 627-628 Цивільного кодексу України).

Виходячи з фактичних обставин справи суд дійшов висновку про те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а тому зобов'язаний сплатити позивачеві 10% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 10% річних в сумі 777,98 грн, виходячи з такого розрахунку /арк. с. 28 - зворотний бік/:

7 441,56 * 10 / 100/ 366 * 150 = 304,98 грн, де:

7 441,56 грн - сума заборгованості;

10% - ставка процентів річних, встановлена пунктом 4.5 Договору;

366 днів - кількість календарних днів у 2012 році;

150 днів - кількість днів прострочення у періоді з 04.08.2012 по 31.12.2012.

7 441,56 * 10 / 100/ 365 * 232 = 473,00 грн, де:

7 441,56 грн - сума заборгованості;

10% - ставка процентів річних, встановлена пунктом 4.5 Договору;

365 днів - кількість календарних днів у 2013 році;

232 днів - кількість днів прострочення у періоді з 01.01.2013 по 20.08.2013.

304,98 + 473,00 = 777,98 грн.

Перевіривши наведений розрахунок, суд визнає його вірним.

За викладених обставин позовні вимоги в частині стягнення 10% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 777,98 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 564,51 грн та штрафу у сумі 2 232,47 грн за прострочення виконання зобов'язань суд зазначає наступне.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Визначення понять „штраф" та „пеня" надано у Цивільному кодексі України.

Так, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

За умовами Договору (пункт 4.2), у разі несплати поставленого товару в строк, зазначений у пункті 3.1 Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

При визначенні розміру пені позивач здійснив такі розрахунки:

7 441,56 * 2 * 7,5 / 100 / 366 * 150 = 457,47 грн, де:

7 441,56 грн - сума заборгованості;

7,5% - облікова ставка НБУ;

366 днів - кількість календарних днів у 2012 році;

150 днів - кількість днів прострочення у періоді з 04.08.2012 по 31.12.2012;

7 441,56 * 2 * 7,5 / 100 / 365 * 35 = 107,04 грн, де:

7 441,56 грн - сума заборгованості;

7,5% - облікова ставка НБУ;

365 днів - кількість календарних днів у 2013 році;

150 днів - кількість днів прострочення у періоді з 01.01.2013 по 04.02.2013;

457,47 + 107,04 = 564,51 грн.

Перевіривши наведений розрахунок пені, суд визнає його вірним.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 564,51 грн підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до пункту 4.3 Договору сторони встановили, що у разі порушення виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 3.1 Договору, Покупець додатково виплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від суми поставленого, але не оплаченого товару.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взято вартість поставленого, але не оплаченого товару (7 441,56 грн); загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 2 232,47 грн (7 441,56 грн * 30%).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд зазначає, що він є вірним.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 232,47 грн підлягає задоволенню повністю.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі - в сумі 11 016,52 грн, з яких: 7 441,56 грн - заборгованість за товар, поставлений за Договором поставки № 115С12 від 25.07.2012; 777,98 грн - 10% річних; 564,51 грн - пеня; 2 232,47 грн - штраф.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн покладаються на відповідача і підлягають стягненню з нього на користь позивача.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_1, відомості про поточні рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВК Сатера" (ідентифікаційний код 35150476; 99046, м. Севастополь, пр. Перемоги, 45-А; п/р 26003962502905 у ПАТ „ПУМБ", м. Донецьк, МФО 334851) 11 016,52 грн (одинадцять тисяч шістнадцять грн 52 коп.), з яких: 7 441,56 грн - основний борг; 777,98 грн - 10% річних; 564,51 грн - пеня; 2 232,47 грн - штраф, а також судовий збір у розмірі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.09.2013.

Суддя підпис В.О. Головко