Ухвала

від 18.09.2013 по справі 2а-7598/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 6000/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Пліша М.А., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2011 року у справі за позовом колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, і з урахуванням ухвали суду від 01.11.2011 року про об'єднання позовних вимог, а також останнього письмового уточнення позовних вимог від 29.12.2011 року, просить суд скасувати:

- податкові повідомлення-рішення від 01.12.2010 року № 0000772340/0/30082/23-4 та № 0000762340/0/30083/23-4;

- податкові повідомлення-рішення від 04.01.2011 року № 0000772340/1/25/23-4 та № 0000762340/1/26/23-4;

- податкове повідомлення-рішення № 000010240/0/7276 від 30.03.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що при формуванні податкового кредиту по операціях з ПП «НТТ Технології розвитку» та з ПП «МОК Спарта» товариством було дотримано вимоги пп.74.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та включено податкові накладні, отримані від вказаних контрагентів до складу податкового кредиту того податкового періоду, в якому вони були отримані, що підтверджено реєстром отриманих і виданих податкових накладних. Несплата продавцями податків до бюджету не може впливати на формування податкового кредиту покупця ( позивача).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2009 року вирішено задовольнити позовні вимоги Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж».

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити. Зокрема в апеляційній сказі зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту. У разі отримання податкових накладних,в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником податку в поточному звітному періоді ( податкові накладні які були виписано у попередніх періодах ),але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Перевіркою податкового кредиту, задекларованого за червень 2010 року (р.10-17 декларації з ПДВ за червень 2010 року) встановлено, що на формування цих показників вплинуло здійснення операцій з придбання акумуляторних батарей, будівельних матеріалів, котлів. У р.16 «Коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди» декларації КВП «Енергомонтаж» відображено коригування податкового кредиту за рахунок отриманих із запізненням податкових накладних , а саме: до складу податкового кредиту за червень2010 року включено ПДВ у сумі 181 877,04 грн. по податковій накладній від 17.02.2009 року №1701.091, отриманій з запізненням від ПП «НТТ Технології розвитку» по господарській операції з придбання котлів на загальну суму 1 091 262,23грн.,згідно з договором від 05.02.2009 року № 05-02/1.

Щодо формування податкового кредиту серпня 2010 року, орган ДПС в акті перевірки від 17.11.2010 року зазначає, що до його складу включено суму на підставі виписаної ПП «Мок-Спарта» податкової накладної від 15.12.2008 року № 151210. Встановлено, що КВП «Енергомонтаж» придбало проектну документацію, Робочий проект будівництва спортивної споруди із штучним льодом в м. Мукачево Закарпатської обл., на загальну суму 1 578 767,01 грн., в т. ч. ПДВ 263 127,83 грн.. До перевірки представлено акт № 251217 від 15 грудня 2008 року приймання-передачі проектно-кошторисної документації, згідно якого проектна документація відповідає завданню і задовольняє умови договору. Відповідно до наданої картки рахунку 3772 по контрагенту ПП «Мок-Спарта» за період з 17.09.2009 року по 01.06.2009 року КВП «Енергомонтаж» перераховано ПП «МОК-Спарта» кошти у розмірі 2 020 913,59 грн.. Однак, органом ДПС отримано від Ленінської МДПІ м. Луганська акт невиїзної документальної перевірки ПП «Мок-Спарта» (код 35773887) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2008 по 31.07.2009 року від 23.04.2010 року №300/23-35773887, відповідно до якого визнано нікчемність укладених КВП «Енергомонтаж» на отримання ТМЦ та послуг в ПП «Мок-Спарта» (код ЄДРПОУ 35773887) угод. З огляду на викладене, орган ДПС вважає, що КВП «Енергомонтаж» безпідставно включено до податкового кредиту серпня 2010 року 263 127,83 грн. на підставі податкової накладної ПП «Мок-Спарта» від 15.12.2008 р., оскільки таку виписано на вартість послуг, витрати по виконанню яких не підтверджено відповідними первинними документами, які б засвідчували зв'язок понесених витрат по таких операціях із господарською діяльністю підприємства.

В акті перевірки вчинено записи, що до перевірки не надано документів, які підтверджують виконання договору: актів прийому-передачі товару, рахунки фактури, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та документів, що підтверджують транспортування (перевезення) товарів: договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання (товарно-транспортні накладні), договори зберігання товари, довіреності.

З врахуванням відсутності вказаних документів, як доказів виконання господарських операцій, а тому безпідставності формування розміру податкового кредиту, податковий орган зазначає про порушення позивачем п.п.7.2.1, п.7.2.3, 7.2.6, п.7.2, п.п.7.3.1 п.п.7.3, п.п.7.4.1 п.п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та помилкове віднесення до складу податкового кредиту за червень 2010 року розміру ПДВ у сумі 181 877,04 грн. по податковій накладній від 17.02.2009 року №1701.091, завищення податкового кредиту за серпень 2010 року на 263 127,83 грн.. Зазначені порушення призвели до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань за серпень 2010 року на 10 014,00 грн. та до заниження суми, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2010 року на 263 253,00 грн..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності формування розміру податкового кредиту позивача, що є результатом господарських угод з рядом контрагентів: ПП «Мок-Спарта» та ПП «НТТ Технології розвитку». Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи за допомогою представлених сторонами доказів, та здійснив перевірку їх відповідності вимогам законодавства.

Зокрема, при оцінці характеру взаємовідносин позивача з ПП «Мок-Спарта» та ПП «НТТ Технології розвитку», суд першої інстанції встановив, що позивач включив до складу податкового кредиту червня 2010 року та серпня 2010 року податкові накладні попередніх звітних періодів (датовані лютим 2009 року - на суму 181 877,04 грн. та груднем 2008 року - на суму 263 127,83 грн. відповідно) з дотриманням строку давності в 1095 днів. Згадані в акті перевірки від 17.11.2010 року податкові накладні зафіксовані в реєстрах отриманих податкових накладних за червень 2010 року та серпень 2010 року, та не використовувалися при формуванні податкового кредиту лютого 2009 року та грудня 2008 року. На підтвердження правомірності заявленого податкового кредиту позивачем до суду надано копії згаданих в акті перевірки податкових накладних від 17.02.2009 року та від 15.12.2008 року, а також реєстри виданих та отриманих податкових накладних за червень 2009 року та серпень 2010 року.

Колегія суддів вважає, що право платника на формування податкового кредиту не обмежено у часі податковим періодом, в якому сталася «перша подія» згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених положень Закону випливає, що законодавчо установлений порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої події у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону. Така перша подія лише визначає виникнення об'єктивного права платника на формування податкового кредиту, реалізація якого є можливою у разі виконання певних умов. Відповідно ж до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. А відтак слід погодитися з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Крім того, саме по собі недекларування постачальником податкового зобов'язання є порушенням податкової дисципліни, допущеним саме цим постачальником, а не порушенням платника (позивача у справі), та не може слугувати перешкодою для реалізації платником права на податковий кредит.

Водночас, слід зазначити, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податкову вигоду (податковий кредит), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). За відсутності факту придання товарів чи послуг витрати на сплату ПДВ не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що між КВП «Енергомонтаж» та ПП «НТТ Технології розвитку» 05 лютого 2009 року укладено договір поставки № 05-02/01 (а.с. 202-203), згідно з якого ПП «НТТ Технології розвитку» (за договором - постачальник) зобов'язується постачати та передавати у власність КВП «Енергомонтаж» (за договором - покупець) товар, а покупець зобов'язується приймати товар на умовах даного договору. Згідно з п. 5.4. договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника на склад покупця, за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269а. Передачу товару та видачу відповідних документів на вантаж постачальник здійснює на підставі пред'явленого покупцем доручення на отримання товару. Право власності від постачальника до покупця переходить в момент передачі товару з підписанням накладних на відпуск товару, виписаних постачальником.

Доказом виконання договору є долучені до матеріалів справи податкова накладна(а.с.155), накладною на внутрішнє переміщення № СК-0000105/1 від 17 лютого 2009 року (а.с. 229) накладною на внутрішнє переміщення № СК-0000298 (а.с. 229) від 16 вересня 2010 року. Підтвердженням використання котлів Vitoplex 100 РV1 620kW у господарській діяльності є: довідка про вартість виконаних на замовлення Пустомитівської міської ради будівельних робіт за грудень 2010 року типової форми № КБ-3, підписаної 23 грудня 2010 року (а.с. 209-210), актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року типової форми № КБ-2 від 23.12.2010 року (а.с. 211-213) та підсумкова відомість ресурсів до акту приймання виконаних підрядних робіт, Розрахунок загальновиробничих витрат до акту приймання виконаних підрядних робіт № 1 (а.с. 214-215). Котли іншої моделі - «Vitoplex 100 РV1 1120kW знаходяться на складі КВП «Енергомонтаж», що підтверджується довідкою за підписом керівника КВП «Енергомонтаж» вих. № 698 від 30.11.2011 року про їх місце знаходження (а.с. 208). Підтвердженням розрахунку з ПП «НТТ Технології розвитку» є Акт заліку взаємних заборгованостей від 30 червня 2009 року (а.с. 206-207). Згідно з реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року (типової форми, затвердженої наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244) податкова накладна від ПП «НТТ Технології розвитку» від 17.02.2009 року отримана КВП «Енергомонтаж» 01.06.2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності формування податкового кредиту за серпень 2010 року, оскільки КВП «Енергомонтаж» сформувало його на підставі податкової накладної від 15.12.2008 року, виписаної за наслідками виконання зобов'язань за договором субпідряду, укладеного з ПП «Мок-Спарта». Останній був зареєстрований як суб'єкт господарювання та платник податку, мав право на виконання робіт з підвищеної небезпеки на підставі дозволу Держгірпромнагляду від 10.04.2008 року, згідно Ліцензії Державної архітектурно- будівельної інспекції № 407309 від 10.06.2008 року ПП «Мок-Спарта» отримало право здійснювати господарську діяльність, пов'язану зі створенням об'єктів архітектури, в т.ч. архітектурне та будівельне проектування (а.с. 268-270). Станом на червень 2009 року позивач повністю розрахувався зі своїм контрагентом за виконану роботу. Надалі отриману від ПП «Мок-Спарта» проектну документацію позивач передав ДП «Центральна дирекція з управління та реконструкції спортивних споруд» - замовнику за договором підряду від 15.09.2008 року. Твердження відповідача про нікчемність правочину з ПП «Мок-Спарта» грунтуються на акті Ленінської МДПІ м. Луганська про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Мок-Спарта» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2008 по 31.07.2009 року від 23.04.2010 №300/23-35773887 (а.с. 68-74), які спростовуються долученими до справи письмовими доказами, а саме договором субпідряду № 10/11-08 (а.с. 116-121), актом прийняття-передачі проектно-кошторисної документації № 251217 від 15.09.2008 року на загальну суму 1578767,01 грн., у т.ч. ПДВ в сумі 263127,83 грн. (а.с. 124), банківськими виписками про проведення зарахувань на вказану суму.

Вказані обставини повністю заперечують твердження податкового органу щодо відсутності документів на підтвердження реального характеру виконаної господарської операції, та заперечують висновок про штучне формування складу валових витрат.

З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень, висновок відповідача про нікчемність правочину слід визнати необґрунтованим. Документи обов'язкової податкової звітності, інші первинні документи платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави. Спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірного правочину недійсними.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.12.2011 року у справі № 2а-7598/11/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А. Пліш

Р.Й.Коваль