Рішення

від 19.09.2013 по справі 910/17238/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17238/13 19.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод "Металіст";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Депо Смак";

про стягнення 4 090,41 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Попазов Г.І., представник, довіреність №б/н від 28.02.2013 р.;

Від відповідача: не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р. порушено провадження у справі №910/17238/13, розгляд справи призначено на 19.09.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 3 967,92 грн. заборгованості з орендної плати, 91,01 грн. пені, 3% річних у сумі 33,47 грн., а також 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Депо Смак", було належним чином повідомлене про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується відміткою відділу канцелярії Господарського суду міста Києва на звороті ухвали про порушення провадження у справі, яка свідчить про направлення ухвали на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ, однак відповідач письмовий відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги по суті не заперечив, повноважних представників в судове засідання не направив.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством «Експериментально-механічний завод «Металіст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Депо Смак» 02.01.2013 року було укладено договір № 0113ОР оренди нежитлових приміщень, згідно якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 19,8 кв.м.

Згідно пункту 2.1. договору, вступ орендаря у користування приміщеннями настає з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту прийому-передачі приміщень в оренду. Орендодавець передає приміщення орендарю протягом одного календарного дня з дати набрання чинності цим договором.

Позивач передав в орендне користування вказане не житлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі, який 02.01.2013 був підписаний представниками сторін.

Пунктом 3.2 договору зазначено, що загальний розмір орендної плати складає 1 650,00 грн., ПДВ - 330 грн.. всього з ПДВ - 1 980,00 грн. за один місяць.

Відповідно до п. 4.1 договору, сторони погодили, що орендна плата за цим договором справляється орендарем самостійно, щомісячно, у вигляді 100% попередньої оплати, в безготівковій формі, на поточний рахунок орендодавця до 10 числа кожного звітного місяця.

Відповідач своїм листом вих. № 012/3 від 29.04.2013 року попередив позивача щодо дострокового розірвання договору з 30.04.2013 року, порушуючи при цьому умови п. 12.4.2. договору щодо письмового попередження не менш як за місяць до запланованої дати розірвання.

Згідно з п. 2.3 договору, після закінчення терміну дії даного договору або у випадку його дострокового розірвання орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення протягом дня, яким закінчується термін оренди, за актом прийому-передачі приміщень з оренди в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі їх в оренду, з урахуванням нормального зносу. Приміщення вважаються поверненими орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщень з оренди.

Відповідно до п. 12.5., орендар зобов'язаний сплатити орендну плату за весь фактичний час користування приміщенням до моменту

його повернення орендодавцю, незалежно від термінів дії цього договору.

Позивач зазначає, що відповідач станом на 05.09.2013 року не передав йому орендовані приміщення згідно акту прийому-передачі.

Також відповідачем були проігноровані рахунок-фактура № 04/29-002 від 29.04.2013 р. та рахунок-фактура № 05/29-015 від 29.05.2013 р. про оплату орендних платежів за травень та червень 2013 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 3 967,92 грн.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на день звернення до суду з позовом у розмірі 3 967,92 грн., а саме за травень 2013 року 1 983,96 грн. та за червень 2013 року 1 983,96 грн.

Відповідно до пункту п. 4.1 сторони погодили, що орендна плата за цим договором справляється відповідачем самостійно, щомісячно, у вигляді 100% попередньої оплати, в безготівковій формі, на поточний рахунок позивача до 10 числа кожного звітного місяця.

Матеріали справи не містять вказаних вище копій платіжних доручень, які б підтверджували перерахування орендної плати за спірний період на рахунки орендодавця.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач просить стягнути з відповідача 91,01 грн. пені та 3% річних у сумі 33,47 грн.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Господарський суд вважає вищевказані вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заборгованості.

Враховуючи наведені правові норми та встановлений судом факт невиконання відповідачем господарських зобов'язаннь, передбачених умовами договору оренди, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги - є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Депо Смак" (м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1, код ЄДРПОУ 37728148) на користь Публічного акціонерного товариства "Експериментально-механічний завод "Металіст" (м. Київ, вул. Лебединська, 4, код ЄДРПОУ 05309512) 3 967 (три тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн. 92 коп. основного боргу, пеню у розмірі 91 (дев'яносто одна) грн. 01 коп, 3% річних в сумі 33 (тридцять три) грн. 47 коп. та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3 .Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О. В. Мандриченко Дата складання рішення 26.09.2013