Ухвала

від 19.09.2013 по справі 922/228/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"19" вересня 2013 р.Справа № 922/228/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Усатим В.О.

за участю сторін:

представника ліквідатора - Шовкопляс В.В., дов. від 08.01.2013 р.

розглянувши заяву ПАТ "Кредобанк" з грошовими вимогами до боржника

По справі за заявою УПФУ в Дергачівському районі, м. Дергачі

до ТОВ "Монфорт-Україна", смт. Солоницівка

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 31.01.2013 р. боржника - ТОВ "Монфорт-Україна" в порядку, передбаченому ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визнано банкрутом, призначено ліквідатором ініціюючого кредитора - УПФУ в Дергачівському районі Харківської області.

На адресу господарського суду після визнання ТОВ " Монфорт - Україна" банкрутом надійшла заява ПАТ "Кредобанк" (вх.№ 22697 від 19 червня 2013 р..) з грошовими вимогами до боржника ТОВ "Монфорт-Україна", м. Харків, яка була призначена до розгляду на 19.09.2013 р.

В дане судове засідання представник ПАТ "Кредобанк" не з"явився, проте був належним чином повідомлений про дат та час розгляду справи.

Представник ліквідатора в даному судовому засіданні повідомила, що вимоги ПАТ "Кредобанк" до боржника в сумі 84813,00 грн. є обгрунтованими, доведеними доданими до заяви документами, у зв"язку з чим їх визнає та включає до реєстру вимог кредиторів.

Розглянувши заяву ПАТ "Кредобанк" з грошовими вимогами до боржника, суд зазначає наступне.

29.07.2011 р. між ПАТ "Кредобанк" та банкрутом укладений договір кредитної лінії № 19/07-2011 (далі - Договір), відповідно умов якого ініціюючий кредитор відкрив боржнику кредитну лінію на суму 100000,00 грн., а останній зобов"язався повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ними.

Відповідно п.5.1 Договору, боржник зобо"язався повернути банку кредит в порядку і в термін, визначений графіком (строком до 27.07.2012 р.).

Ініціюючий кредитор виконав покладені на нього обов"язки, надав грошові кошти в сумі 100000,00 грн., направив боржнику лист-вимогу про сплату боргу, проте останній заборгованість до цього часу не сплатив.

Пунктом 4.1 Договору встановлені ставки комісії банку за відкриття кредитної лініі та користування кредитними коштами, а саме: за розгляд кредитної лінії - 0,1% від максимального кредиту, але не менше 300 грн., за відкриття кредитної лінії 0,25 % від максимального ліміту, за управління кредитною лінією - 180,0 грн. щомісячно, за дострокове повернення кредиту - 0,5% від суми заборгованості, за невикористання кредитної лінії - 1,5% річних від щоденного невикористання залишку коштів по кредитній лінії.

Пунктом 7.1 Договору сторонами встановлена відповідальність за невиконання боржником умов договору щодо слати заборгованості у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, боржник визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання по Договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що боржник не виконав зобов"язання за вказаним кредитним договором, суд вважає вимоги банку обгрунтованими, доведеними наданими доказами та визнає їх в загальній сумі 84813,00 грн., з якої 69788,40 грн. сума кредиту, 6468,53 грн. відсотків, 1080,00 грн. комісії за адміністрування кредиту та 77475,07 грн. пені.

Враховуючи, що вимоги банку забезпечені заставою згідно договору застави № 19/07-2011 р., суд вважає за необхідне включити їх до реєстру вимог кредиторів до першої черги.

Керуючись ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Визнати вимоги ПАТ "Кредобанк" до боржника - ТОВ "Монфорт-Україна" в загальній сумі 84813,00 грн., з якої 69788,40 грн. сума кредиту, 6468,53 грн. відсотків, 1080,00 грн. комісії за адміністрування кредиту та 7475,07 грн. пені. та включити їх до реєстру вимог кредиторів до першої черги.

Ухвалу направити ПАТ "Кредобанк" , ліквідатору, боржнику.

Суддя Усатий В.О.