Постанова

від 26.09.2013 по справі 909/939/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2013 р. Справа № 909/939/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції № 140-13-2-00/16-548 від 02.09.2013 року

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 23.08.2013 року

у справі № 909/939/13

за позовом: ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ в особі Івано-Франківської обласної дирекції, м. Івано-Франківськ

до відповідача-1: Приватного підприємства "Павас", м. Івано-Франківськ

до відповідача-2: ТзОВ "Івано-Франківськ універсалбудсервіс", м. Івано-Франківськ

до відповідача-3: ТзОВ "Колорадо - ІФ", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості

За участю представників сторін:

від позивача : Непорадна Т.В. - представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: Говзан М.М. - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали. Представниками сторін подано клопотання про відмову у здійсненні технічної фіксації судового процесу, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року змінено склад колегії, замість судді Михалюк О.В., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.08.2013 року у справі № 909/939/13 (суддя Деделюк Б.В.) повернуто позовну заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції № 140-13-2-00/16-438 від 23.07.2013 року (вх. № 8149/13 від 22.08.2013 року) та додані до неї документи.

Приймаючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при поданні позовної заяви порушено правило об'єднання позовних вимог за підставами виникнення, оскільки обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання боржником умов кредитних договорів та порушення договорів поруки, які укладено між позивачем та відповідачами.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду у даній справі, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Івано-Франківської обласної дирекції подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 58 ГПК України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права. Дозволяється об'єднувати вимоги,- які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Однак, господарським судом не прийнято до уваги, що підставою звернення до суду ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до відповідачів про стягнення заборгованості є та обставина, що позичальник не виконує своїх обов'язків за кредитними договорами, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість, що підтверджується відповідними розрахунками заборгованості, а позовні вимоги в свою чергу обґрунтовано із посиланням на приписи ст. 553 ЦК України щодо відповідальності поручителя перед кредитором боржника за невиконання останнім своїх кредитних зобов'язань.

Також, апелянт вважає, що з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до господарського суду із позовною заявою до відповідачів, як до поручителів за договорами поруки, згідно умов яких відповідачами взято на себе обов'язок нести солідарну з боржником відповідальність за невиконання ним умов кредитних договорів. Тобто, кредитний договір є основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет спору, на підставі якого виникли всі послідуючі правовідносини щодо його забезпечення.

Отже, вимоги до відповідачів за договорами поруки, які об'єднані в одній позовній заяві - є вимогами за кредитними договорами, а тому вони поєднанні однією підставою виникнення та підтверджуються тими самими доказами, а їх сумісний розгляд дає можливість досягти процесуальної економії, ефективного використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Відповідач-3 у відзиві на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить у їх задоволенні відмовити та ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, оскільки вважає, що підстави для стягнення коштів за договорами поруки є різними для всіх трьох відповідачів, підставність заявлених позовних вимог буде підтверджуватись різними доказами, оскільки правовідносини виникли між позивачем та відповідачами на підставі різних договорів, а не на одному договорі.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення позивача та відповідача-3, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є майнова вимога ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення грошових коштів за договорами кредиту та договорами поруки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.02.2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції (кредитор) та Приймаком Степаном Михайловичем (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 010/14- 20/422 (із змінами від 17.07.2007 р., 25.08.2009 р., 04.06.2010 р.) з терміном дії до 02.07.2014 року, в межах якої було укладено кредитний договір №010/14-20/422-1 від 10.02.2006 р. (із змінами та доповненнями від 23.02.2009 р., 31.08.2009 р., 04.06.2010 р„ 30.12.2010 р., 22.04.2011р.), згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 100 000,00 доларів США із сплатою 12,5 % річних, кредитний договір №010/14-20/422-2 від 24.03.2006 р. (із змінами та доповненнями від 23.02.2009р., 31.08.2009 р., 04.06.2010 р„ 30.12.2010 р., 22.04.2011р.), відповідно до умов якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 100 000,00 доларів США із сплатою 12,5 % річних та кредитний договір №014/14-10-502 G 010/14-20/422 від 17.07.2007 р. (із змінами та доповненнями від 23.02.2009 р., 31.08.2009 р., 04.06.2010 р., 22.04.2011р.), згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 100 000,00 доларів США із сплатою 13 % річних.

Окрім цього, 17.07.2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції (кредитор) та Приймаком Степаном Михайловичем (позичальник) укладено Генеральну кредитну угоду № 93 (із змінами від 24.09.2007 р., 30.03.2009 р., 25.08.2009 р., 04.06.2010р., 22.04.2011р.) з терміном дії до 14.07.2017 року, в межах якої було укладено кредитний договір №010/14-10-686 G 93 від 24.09.2007 р. (із змінами та доповненнями віл 23.02.2009 р.. 31.08.2009р., 04.06.2010 р., 22.04.2011р.), згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 636 300,00 грн. із сплатою 12,5 % річних, кредитний договір № 010/14-10-501 G 93 від 17.07.2007 р. (із змінами та доповненнями від 31.08.2009 р., 04.06.2010 р., 22.04.2011р.), згідно якого позичальнику, надано кредитні кошти в розмірі 170 000,00 доларів США із сплатою 12 % річних та кредитний договір № 014/14-10-92 від 22.02.2007р., згідно якого позичальнику надано кредитні кошти в розмірі 196 000,00 доларів США із сплатою 12% річних.

Відповідно до п. 5.1 Генеральних кредитних угод, позичальник зобов'язувався забезпечити повернення одержаних кредитів та сплату нарахованих відсотків відповідно до умов кредитних договорів, укладених в рамках Генеральної кредитної угоди.

Пунктом 2.6 Генеральних кредитних угод, сторони визначили, що з метою повного забезпечення виконання належним чином даної угоди, поряд з основним видом забезпечення повернення кредиту, можуть укладатись договори про поруку, які стають невід'ємною частиною цієї угоди.

В забезпечення виконання зобов'язань, що виникають із умов кредитних договорів укладених в межах Генеральних кредитних угод № 010/14-20/422 від 10.02.2006 року та № 93 від 17.07.2007 року, між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПП «Павас» укладено договори поруки № 12/09-10/11/053 G010/14-20/422 від 04.06.2010р., № 12/09-10/11/052 G93 від 04.06.2010р. та № 12/09-10/11/054 від 04.06.2010р.; між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Івано-Фрашсівськуніверсалбудсервіс» укладено договори поруки № 12/09-10/11/056 G010/14-20/422 від 04.06.2010р., № 12/09-10/11/055 G93 від 04.06.2010р. та № 12/09-10/11/057 від 04.06.2010р.; між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТзОВ «Колорадо - ІФ» укладено договори поруки № 12/09-10/11/059 G010/14-20/422 від 04.06.2010р., № 12/09-10/11/058 G93 від 04.06.2010р. та № 12/09-10/11/060 від 04.06.2010р.

Згідно вимог п. 3.1 укладених договорів поруки, сторони визначили, що у випадку невиконання боржником всіх або окремих взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, поручитель(лі) несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржник.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ПП «Павас», ТзОВ «Івано-Франківськуніверсалбудсервіс» та ТзОВ «Колорадо - ІФ» є фінансовими поручителями Приймака С.М. за вищевказаними договорами поруки і відповідно до п. 3.1 зазначених договорів поруки солідарно з позичальником несуть відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із умов кредитних договорів щодо сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафів передбачених кредитними договорами.

Місцевий господарський суд оскаржувану ухвалу мотивував положеннями п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України та вказав, що у випадку коли позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву.

Правила об'єднання в одній позовній заяві декількох позовних вимог визначаються статтею 58 ГПК України, згідно зі змістом якої в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Пункт 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами і доповненнями), передбачає, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Також, колегія суддів зазначає, що однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права; мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення; обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Так, за змістом вказаної норми, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання вимог, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Об'єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з поручителів, які несуть солідарну відповідальність за борговими зобов'язаннями, які виникли у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитних договорів, які були укладені в межах двох генеральних кредитних угод.

Тобто, генеральні кредитні угоди, в рамках яких укладено кредитні договори, є основним юридичним фактом, обставиною, що формує предмет позову, на підставі якого виникли всі послідуючі правовідносини щодо здійснення кредитування та укладення правочинів щодо забезпечення такого кредитування.

Отже, вимоги до відповідачів за договорами поруки, які об'єднанні в одній позовній заяві - є вимогами за генеральними кредитними угодами, в рамках яких укладено кредитні договори, а тому вони поєднанні однією підставою виникнення та підтверджуються тими самими доказами, а їх сумісний розгляд дає можливість досягти процесуальної економії, ефективного використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача до відповідачів пов'язані між собою підставами виникнення, а тому позивачем не порушено вимог ч. 1 ст. 58 ГПК України при звернені до суду із даним позовом.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що позовну заяву було подано з дотриманням вимог чинного законодавства, а висновки місцевого господарського суду щодо наявності підстав для повернення позовної заяви є необґрунтованими.

У відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 23.08.2013 року - скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

3. Стягнути з ПП "Павас" (76000, м. Івано-Франківськ, вул.. Шопена, буд. 5, кв. 2, код ЄДРПОУ 23796993) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (00101, м. Київ, вул.. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 1405909) - 191,17 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Стягнути з ТзОВ "Івано-Франківськуніверсалбудсервіс" (76000, м. Івано-Франківськ, вул.. Шопена, буд. 5, кв. 2, код ЄДРПОУ 34078504) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (00101, м. Київ, вул.. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 1405909) - 191,17 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Стягнути з ТзОВ "Колорадо - ІФ" (76000, м. Івано-Франківськ, вул.. Шопена, буд. 5, кв. 2, код ЄДРПОУ 39996715) на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (00101, м. Київ, вул.. Лєскова, буд. 9, код ЄДРПОУ 1405909) - 191,17 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст. ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.