Постанова

від 20.12.2006 по справі 2/287пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/287пд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.12.2006 р.                                                                                 справа №2/287пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Величко  Н.Л.

суддівАлєєвої  І.В., М'ясищева  А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача:Плітан А.О. - за дов. від 01.12.06р. № 38831/9,

від відповідачів:не з"явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЄнакієвська об'єднана державна податкова інспекція м.Єнакієве

на рішення господарського суду

Донецької області

від05.10.2006 року

по справі№2/287пд

за позовомЄнакієвська об'єднана державна податкова інспекція м.Єнакієве

доАкціонерне товариство "Жданівкавугілля"  м.Кіровське

про визнання недійсним договора

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду

          21.08.2006 року Єнакієвська об'єднана державна податкова інспекція  звернулась з позовом до Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське та Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк про визнання недійсним  договору від 7 грудня 2004 року № 104, укладеного між відповідачами, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”  м. Донецьк на користь Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське 150000 грн. та стягнення з Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське на користь держави 150000 грн.

          Справа порушена ухвалою суду від 21.08.2006р.

          Позивач заявою від 09.09.2006р. № 28629/10/10 уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі  договору від 7 грудня 2004 року № 104, укладеного між відповідачами, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”  м. Донецьк на користь Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське 150000 грн. та стягнення з Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське на користь держави 150000 грн.

          Рішенням  від 05.10.2006р. у справі № 2/287пд господарський суд Донецької області (суддя Ханова Р.Ф.) у позові Єнакієвській об'єднаній державній податковій інспекції відмовив.

          Загальний строк розгляду справи склав  1 місяць 14 днів.          

2.Підстави з яких порушено питання про перегляд рішення.

          Позивач з рішенням суду від 05.10.2006р не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов Єнакієвської ОДПІ про визнання господарського зобов'язання недійсним, яке виникло на підставі  договору від 7 грудня 2004 року № 104, укладеного між відповідачами, та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком”  м. Донецьк на користь Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське 150000 грн. та стягнення з Акціонерного товариства “Жданівкавугілля” м. Кіровське на користь держави 150000 грн.

          Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

          Зазначає, що  відповідно до ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

          Посилається на те, що згідно з вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005р. (набрав чинність 15.01.2006р.) ТОВ "Енергоком" було зареєстровано без наміру здійснювати господарську діяльність, визначену статутом підприємства та в період своєї діяльності, визначену статутом підприємства та в період своєї діяльності з березня 2004 року по квітень 2005 року фактично використовувалось для переведення у готівку грошових коштів. Директором підприємства був Овсянніков К.Н., до функцій якого входило підписання "фіктивних" договорів, безтоварних документів з метою переведення у готівку коштів, що було доведено вироком місцевого суду.

          Тобто, на думку позивача, ТОВ "Енергоком" взагалі не мало наміру здійснювати законну підприємницьку діяльність, підписувати, угоди, в тому числі з АТ "Жданівкавугілля" від 07.12,2004р. №104.

          Вважає, що висновок господарського суду про те, що факт притягнення директора ТОВ "Енергоком" до кримінальної відповідальності не є  доказом наявності мети у СПД на укладання всіх угод з метою суперечною інтересам держави та суспільства таким, що не відповідає дійсності.     

          Зазначає, що посилання господарського суду на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька   від 11.05.2006р.     безпідставним,   оскільки   вказаною   постановою було відмовлено в задоволенні позовних вимог ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька до   ТОВ "Енергоком" про визнання установчих документів недійсними лише з тих підстав, що податковий орган не має права звертатись до суду з позовами вказаної категорії.

          Вважає, що господарським судом були порушені вимоги ст.34 ГПК України згідно якої господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення, для справи.

          Також позивач не погоджується з висновком суду про недоведеність  позивачем умислу жодної із сторін та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. "Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі  злочини  у  сфері   господарської  діяльності"  Вважає, що згода Овсянникова К.Н.  на відведену йому роль директора ТОВ "Енергоком"   з   підпорядкуванням   в   своїх   діях   керівнику   злочинного   угруповання Евстратову М.В. свідчить про згоду та намір здійснювати незаконну підприємницьку діяльність.  

          Крім того, посилання суду першої інстанції на п,6 Постанови Пленуму Верховного Суду  України "Про судову практику в справах" про  визнання угод недійсними є недоречним, оскільки вказаний пункт застосовується при розгляді спорів про визнання угод-недійсними на підставі ст.49 ЦК УРСР.

          Зазначає, що як вказав суд першої інстанції, норму ч.1 ст.208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, але правових підстав застосування вказаної норми у певному контексті  господарським судом не надано.

          Крім того, відповідно до ч.1. с.т.203 ГК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тобто невідповідність правочину актам цивільного законодавства не означає  його одночасну невідповідність моральним засадам суспільства.          

              До того ж, відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції падають до судів позови до підприємств установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.   

          Позивач вважає, що висновок суду про те, що  позови податкових органів про визнання правочину недійсним розгляду не підлягають, є неправомірним.

          Також позивач не погоджується з висновком суду, що  санкції, передбачені п.1 ст.208 ГК України мають застосовувати протягом строків, визначених ст.250 ГК України, оскільки відповідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тобто протягом вказаного строку податковий орган має право звернутись до суду за захистом своїх прав, в даному випадку за визнанням господарського зобов'язання недійсним та застосуванням наслідків такого визнання. Тому позивач вважає, що обмеження строку для звернення за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є неправомірним.

3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу

         Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не надали, проти апеляційної скарги не заперечили. Про день і час були повідомленні належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

          Слухання справи відкладалося тричі для надання представниками Акціонерного товариства "Жданівкавугілля" м. Кіровське пояснень та документів щодо виконання  договору від 07.12.2004 року № 104 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоком”  м. Донецьк. Акціонерне товариство "Жданівкавугілля" м. Кіровське ухвали суду апеляційної інстанції не виконало своїх представників у судове засідання не направило, документів не надіслало.

          Судова колегія розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Рекомендований лист з повідомленням, який направлений на адресу ТОВ "Енергоком" був повернутий на адресу суду з відміткою, що за вказаною адресою адресат вибув. Відомостей щодо зміни юридичної адреси ТОВ "Енергоком" до суду не надходили.

              Представник позивача вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідачів, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції представники відповідачів у судові засідання також не з'являлись.

4.Як встановлено господарським судом та визнається сторонами по справі:

                 Акціонерне товариство “Жданівкавугілля” м. Кіровське (перший відповідач по справі) зареєстрований виконкомом Кіровської міської ради  Донецької області як юридична особа 18 грудня 2000 року, включений до ЄДРПОУ за номером 30099693, знаходиться на обліку у Єнакіївській об'єднаній державній податковій інспекції, свідоцтво платника податку на додану вартість № 06193654 (арк. справи 8, 21-27).  

                Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк (другий відповідач по справі) зареєстроване виконкомом Ворошиловської районної ради у м. Донецьку 30 липня 2003 року, включений до ЄДРПОУ за номером 32516796, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, свідоцтво платника податку на додану вартість № 07293475 (арк. справи 9-20, 70-73).

      Між Акціонерним товариством "Жданівкавугілля" м. Кіровське (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоком" м. Донецьк (продавець) 7 грудня 2004 року був укладений договір № 104, за умовами якого продавець постачає, а покупець приймає і сплачує товари (арк. справи 29).

               Факт передачі товарно-матеріальних цінностей позивач підтверджує долученими до матеріалів справи накладною № 198 від 8 грудня 2004 року на суму 4962 грн., рахунком № 324 від 8 грудня 2004 року на суму  4962 грн., податковою накладною від 8 грудня 2004 року № 227 на загальну суму 4962 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 827 грн., накладною № 197 від 8 грудня 2004 року на суму  57136 грн., рахунком № 323 від 8 грудня 2004 року на суму  57136 грн., податковою накладною від 8 грудня 2004 року № 226 на загальну суму 57136 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 9522 грн. 67 коп., накладною № 194 від 7 грудня 2004 року на суму  84200 грн. 10 коп., рахунком № 320 від 7 грудня 2004 року на суму 84200 грн. 10 коп., податковою накладною від 7 грудня 2004 року № 223 на загальну суму 84200 грн.10 коп., у тому числі податок на додану вартість в сумі 14033 грн. 35 коп., накладною № 196 від 7 грудня 2004 року на суму 3702 грн., рахунком № 322 від 7 грудня 2004 року на суму 3702 грн., податковою накладною від 7 грудня 2004 року № 225 на загальну суму 3702 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 617 грн. (арк. справи 31-43).          

               Оплата придбаних товарно–матеріальних цінностей 7 грудня 2004 року, що підтверджує платіжним дорученням № 6 на суму 150000 грн. (арк. справи 30).

          Судом було встановлено, що з вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, який набрав чинності 15 січня 2006 року (арк. справи 44-55,57) вбачається, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк,  наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з березня 2004 року по грудень 2004 року підприємство використовувалося для переведення безготівкових коштів в готівкові (л.с.45). При цьому вироком визначений певний механізм такої діяльності, але не встановлено, що такі дії мали місце саме по спірному господарському зобов'язанню, здійсненому на підставі договору від 7 грудня 2004 року між відповідачами по справі.

                Встановлені вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року факти не мають відношення до предмету спору.

5.Доводи за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови

          5.1. Щодо доводів позивача про те, що судом першої інстанції не був врахований вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005р. відносно директора ТОВ "Енергоком" Овсяннікова К.Н.

              Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

                      Пленум Верховного Суду України у п.2,6 постанови від 28.04.1978 р. №3 “ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними роз'яснив, що до угод укладених з метою суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою.

              Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками передбаченими законом

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

         Наявність умислу у сторони  угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.    

               Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

                З вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, який набрав чинності 15 січня 2006 року (л.с.44-55,57) вбачається, що особи, які зареєстрували статут Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоком” м. Донецьк,  наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з березня 2004 року по грудень 2004 року підприємство використовувалося для переведення безготівкових коштів в готівкові (л.с.45). Вироком не встановлено, що такі дії мали місце саме по спірному господарському зобов'язанню, здійсненому на підставі договору від 7 грудня 2004 року між відповідачами по справі.

                Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що встановлені вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року факти не встановлюють використовувалось чи ні ТОВ "Енергоком" з метою переведення безготівкових коштів в готівкові за спірною угодою.

                Факт притягнення директора суб'єкта господарювання до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності мети такого суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх господарських зобов'язань з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

                Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених Законом.

               Згідно листів Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 21 червня 2006 року та від 19 вересня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоком” надавало звітність з податку на прибуток по перший квартал 2005 року та податку на додану вартість по квітень 2005 року включно, в тому числі була надана декларація з податку на додану вартість за грудень 2004 року (л.с.65, 68-69).

          Укладений сторонами 07.12.2004р. договір № 104  є реальним, оскільки виконувався сторонами, що підтверджено платіжним дорученням від 07.12.2004р. № 6 (л.с.30), яким АТ "Жданівкавугілля" перерахована попередня оплата 150000грн. згідно договору від 07.12.2004р. № 104.

          Будь-яких доказів  переведення безготівкових коштів в готівкові службовими особами ТОВ "Енергоком" для АТ "Жданівкавугілля" та отримання незаконно готівки останнім за конкретною господарською операцією позивач не надав.

          За правилами статті 207 Господарського кодексу України визначення мети зобов'язання такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, здійснюється судом, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що при здійсненні спірного господарського зобов'язання, позивачем умисел жодної із сторін, спрямований на досягнення зазначеної мети, не доведений.

          За таких підстав, позивач не довів підстави недійсності спірного господарського зобов'язання.

               5.2. Щодо доводів позивача про те, що господарським судом були порушені вимоги ст.34 ГПК України, оскільки він безпідставно послався на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька   від 11.05.2006р.,   якою   було відмовлено в задоволенні позовних вимог ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька до   ТОВ "Енергоком" про визнання установчих документів недійсними лише з тих підстав, що податковий орган не має права звертатись до суду з позовами вказаної категорії.

          Судова колегія вважає, що судом першої інстанції  були досліджені усі докази у справі та встановлений факт відмови в задоволенні позовних вимог ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька до ТОВ "Енергоком" про визнання установчих документів недійсними (л.с.74-76). Такі дії суду першої інстанції відповідають ст.43 ГПК України щодо оцінки всіх обставин справи в їх сукупності.

          5.3. Щодо доводів позивача, про неправомірність висновку суду про те, що  санкції, передбачені п.1 ст.208 ГК України мають застосовувати протягом строків, визначених ст.250 ГК України.

Судова колегія погоджується з цими доводами позивача, оскільки згідно з ч.1 статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Тобто наслідки пов'язані з визнанням господарського зобов'язання недійсним не є адміністративними санкціями у розумінні ст. 250 ГК України, оскільки застосовуються виключно судом, а не уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст.238 ГК України). Але цей висновок суду не привів до прийняття невірного рішення у справі.

              На підставі викладеного, керуючись ст.93, 99, 101,п.1ст.103, 105 ГПК України судова колегія , -

 П О С Т А Н О В И Л А :

              Рішення господарського суду Донецької області по справі від 05.10.2006р. у справі № 2/287пд залишити без змін, а апеляційну скаргу Єнакієвської об'єднаної державної податкової інспекції без задоволення.

Головуючий          Величко  Н.Л.

Судді:          Алєєва  І.В.

          М'ясищев  А.М.

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС