Постанова

від 30.09.2013 по справі 820/7818/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 вересня 2013 р. №820/7818/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А. ,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Каплоух В.О. відповідача - Щербак Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення №0001622201 та №0001632201 від 19.06.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на матеріали перевірки та стверджував, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову з підстав, що зазначені в запереченнях на адміністративний позов та матеріалах перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К» зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Державною податковою інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К» (код ЄДРПОУ 37658125) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.05.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 05.05.2011 року по 31.12.2012 року.

На підставі висновків акту перевірки № 2013/22.1-07/37658125 від 05.06.2013 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби винесені податкові повідомлення-рішення №00016222201 від 19.06.2013 року про заниження податку на прибуток в загальному розмірі 186121,25 грн.; №0001632201 від 19.06.2013 року про заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 234773,75 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки № 2013/22.1-07/37658125 від 05.06.2013 року висновки відповідача про порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 148897 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 р. в сумі 59665 грн., за 2 квартал 2012 р. в сумі 16800 грн., за 3 квартал 2012 р. в сумі 72432 грн., а також порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податку на додану вартість всього в сумі 187819 грн., у тому числі: за квітень 2012 року в сумі 43724 грн., за травень 2012 року в сумі 16366 грн., за червень 2012 року в сумі 39602 грн., за серпень 2012 року в сумі 38009 грн., за вересень 2012 року в сумі 17867 грн., за жовтень 2012 року в сумі 20727 грн., за листопад 2012 року в сумі 11524 грн. по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Валона", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Дельта-Транс", ТОВ "Дельта Універсал", ТОВ "Бизнес Компані", ТОВ "Компанія Форест 2010", ТОВ "Остек Сістем Груп", ТОВ "Айс-Берг ТМ", ТОВ "Юта Сервіс". Відносно взаємовідносин с фірмою "Аква" ТОВ і ТОВ "Альфа-мед -2006" податковим органом, згідно акту перевірки, порушень не встановлено.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валона» (виконавець) укладено договір №28 від 10.01.2012 року. ТОВ «Валона» було виконано послуги з виробництва та розповсюдження рекламних листівок (по поштовим скринькам), відповідно до оформлених актів виконаних робіт та податкових накладних. (а.с. 162-166 т. 1).

Також між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діалог Транс» (як постачальником) укладено договір №60/05/12 від 18.05.2012 року. На підставі рахунків-фактур «Діалог Транс» (постачальник) було поставлено ТОВ «Альтаір і К» товар-комплектуючі на загальну суму 257209,08 грн., у т.ч. ПДВ 42868,18 грн., відповідно до виписаних накладних та податкових накладних (а.с. 203-220 т. 1).

Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаір і К» (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Транс» (як постачальником ) укладено договір №125 від 20.06.2012 року. На підставі рахунків-фактур «Дельта Транс» (постачальник) поставлено ТОВ «Альтаір і К» товар-комплектуючі на загальну суму 144845,64 грн., у т.ч. ПДВ 24140,94 грн., відповідно до виписаних накладних та податкових накладних (а.с. 167-179 т. 1).

На підставі субдилерського договору №ІТ 027-12 від 30.01.2012 року укладеному між ТОВ «Дельта Універсал» (субдилер) та ТОВ «Альтаір і К» (офіційний дилер), ТОВ «Дельта Універсал» у березні 2012 року було надано ТОВ «Альтаір і К» послуги з підключення нових абонентів на загальну суму 214342,00 грн., у т.ч. ПДВ 35723,67 грн. відповідно до оформлених актів виконаних робіт (а.с. 180-202 т. 1).

На підставі договору № 16/16/12 від 30.07.2012 року та договору №66 від 27.07.2012 року укладеному між ТОВ «Бизнес Компані» (виконавець) та ТОВ «Альтаір і К» (замовник), виконавцем було надано ТОВ «Альтаір і К» послуги з виробництва та розповсюдження поліграфічної продукції, послуги з технічної підтримки та обслуговування сайту відповідно до оформлених актів виконаних робіт (а.с. 141-161 т. 1).

На підставі договору № 01/03/12 від 01.03.2012 року укладеному між ТОВ «Компанія «Форест 2010» (виконавець) та ТОВ «Альтаір і К» (замовник), виконавцем було надано ТОВ «Альтаір і К» послуги з виробництва та розповсюдження поліграфічної продукції, відповідно до оформлених актів виконаних робіт (а.с. 244 т. 1; а.с. 1-8 т. 2.

На підставі договорів №58 від 02.04.2012року та №59 від 03.04.2012 року укладеним між ТОВ «Остек Сістем Груп» (виконавець) та ТОВ «Альтаір і К» (замовник), виконавцем було надано ТОВ «Альтаір і К» послуги із створення, технічної підтримки та обслуговування сайта, інформаційно-консультаційні послуги, відповідно до оформлених актів виконаних робіт (а.с. 221-238 т. 1).

На підставі договору №ІТ 032-16 від 12.07.2012 року укладеному між ТОВ «Айс-Берг ТМ» (виконавець) та ТОВ «Альтаір і К» (замовник), у вересні 2012 року виконавцем було надано ТОВ «Альтаір і К» послуги субдилера відповідно до оформлених актів виконаних робіт (а.с. 118-140 т. 1).

На підставі договорів №14/16/12 від 02.07.2012 року та №65 від 25.06.2012 року укладеним між ТОВ «Юта.Сервіс» (виконавець) та ТОВ «Альтаір і К» (замовник), у липні 2012 року виконавцем було надано ТОВ «Альтаір і К» комплектуючи та послуги з виробництва та поширенню поліграфічної продукції, технічної підтримки та обслуговуванню сайту відповідно до оформлених актів виконаних робіт (а.с. 9 - 38 т. 2).

Розрахунки за вищевказаними договорами проведені у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями які містяться в матеріалах справи та даними акту перевірки.

Згідно письмових пояснень позивача, товар, який був придбаний ТОВ «Альтаір і К», як підприємством посередником безпосередньо відразу поставлявся на складські приміщення покупця від постачальників. Як вбачається з матеріалів справи отриманий товар використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно- матеріальних цінностей (а.с. 19-240 т. 3; а.с. 1-28 т. 4)

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеною накладною юридичного статусу первинного документу судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Факт придбання товару, послуг (робіт) підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками, витягами з журналу довіреностей (а.с. 1 -18 т. 3) , оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 631 (а.с. 125 - 157 т. 2), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами виконаних послуг, робіт, реєстрами підключених абонентів (а.с. 176 - 235 т. 2).

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Платник податку на додану вартість -покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, яке виникає за першою із законодавчо визначеної події, у даному випадку на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт здійснення господарських операцій у перевіряємому періоді підтверджується документально.

На час видачі податкових накладних ТОВ "Валона", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Дельта-Транс", ТОВ "Дельта Універсал", ТОВ "Бизнес Компані", ТОВ "Компанія Форест 2010", ТОВ "Остек Сістем Груп", ТОВ "Айс-Берг ТМ", ТОВ "Юта Сервіс" були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходилися на обліку в податковому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

В ході перевірки відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, не встановлено у позивача, наміру отримати за вищевказаними договорами іншого результату, ніж придбання товару, послуг (робіт). Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за вищевказаними договорами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач до суду не подав.

Також, як вбачається з акту № 2013/22.1-07/37658125 від 05.06.2013 року, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається виключно на акти від 10.08.2012 року №555/22-4/37366062 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Валона» код ЄДРПОУ 37366062 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2011р. - грудень 2011р., лютий 2012р. - червень 2012р.»; від 10.08.2012р. №720/2201/37998179 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Діалог Транс» за період березень-червень 2012 року»; від 03.01.2013р. №8/2201/37998163 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дельта Транс» за період липень 2012 року; від 10.08.2012 року № 715/2204/33481749 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Дельта-універсал» (податковий номер 33481749) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року; від 16.04.2013 року №170/220/38157165 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Бізнес Компані»; від 10.08.2012р. №718/2204/36989451 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Компанія «Форест 2010» (код ЄДРПОУ 36989451), щодо документального підтвердження господарських відносин з їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2011 року - червень 2012 року; від 10.08.2012 року №710/2201/37761689 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Остек сістем груп» (код ЄДРПОУ 37761689) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Альфа Мед-2006» (код ЄДРПОУ 34631561) їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень-червень 2012 року»; від 18.03.2013 року №1063/2204/38157170 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Айс-берг ТМ» (податковий номер 38157170) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Тріада 2010» (податковий номер 37187560) за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року»; від 05.03.2013 №871/2210/38158965 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Юта.Сервіс» (код ЄДРПОУ 38158965) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Остек сістем груп» (код ЄДРПОУ 37761689) та їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року».

Суд зазначає, що вищевказані акти з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксують факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не можуть містити висновки щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Крім того, неправомірність дій податкового органу, щодо проведення звірок за результатами яких було складено вищезазначені акти відносно контрагентів ТОВ "Валона", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Дельта-Транс", ТОВ "Дельта Універсал", ТОВ "Компанія Форест 2010", ТОВ "Остек Сістем Груп", було встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, наявними в матеріалах справи. (а.с. 47-112 т. 1)

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними ТОВ "Валона", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Дельта-Транс", ТОВ "Дельта Універсал", ТОВ "Бизнес Компані", ТОВ "Компанія Форест 2010", ТОВ "Остек Сістем Груп", ТОВ "Айс-Берг ТМ", ТОВ "Юта Сервіс". За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку податкового органу стосовно порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.138.2, п.138.4, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. (138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції та отримання послуг (робіт), підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, проведеними розрахунками, відомостями по рахунку 631.

Судом встановлено, що факт придбання позивачем товару, послуг (робіт) у ТОВ "Валона", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Дельта-Транс", ТОВ "Дельта Універсал", ТОВ "Бизнес Компані", ТОВ "Компанія Форест 2010", ТОВ "Остек Сістем Груп", ТОВ "Айс-Берг ТМ", ТОВ "Юта Сервіс" здійснювався саме в межах господарської діяльності, а саме: оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ "Валона", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Дельта-Транс", ТОВ "Дельта Універсал", ТОВ "Бизнес Компані", ТОВ "Компанія Форест 2010", ТОВ "Остек Сістем Груп", ТОВ "Айс-Берг ТМ", ТОВ "Юта Сервіс" за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари, послуги (роботи) були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Валона", ТОВ "Діалог Транс", ТОВ "Дельта-Транс", ТОВ "Дельта Універсал", ТОВ "Бизнес Компані", ТОВ "Компанія Форест 2010", ТОВ "Остек Сістем Груп", ТОВ "Айс-Берг ТМ", ТОВ "Юта Сервіс" та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки № 2013/22.1-07/37658125 від 05.06.2013 року про вчинення позивачем дій, які руйнують систему оподаткування в України та об'єктивно приводять до порушення інтересів держави та суспільства в цілому.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд встановив, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість, а також суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за які позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Отже суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог п.138.2, п.138.4, п.138.8, п.п.138.10.2, п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України при формуванні витрат за даними взаємовідносинами.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень № 0001622201 від 19.06.2013 року, №000161632201 від 19.06.2013 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової служби №0001622201 та №0001632201 від 19.06.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" (юридична адреса: 61023, м. Харків, вул. Чернишевська б. 95 кв. 29, код 37658125) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 жовтня 2013 року.

Суддя Волошин Д.А.