Рішення

від 01.10.2013 по справі 906/1130/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "01" жовтня 2013 р. Справа № 906/1130/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Ковальчуку Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Довгаль І.О. дов. від 21.01.2013р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" (м.Житомир)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (м. Житомир)

2) Публічного акціонерного товариства "ОТР Банк" (м. Київ)

про визнання недійсним договору CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" пред'явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" та Публічного акціонерного товариства "ОТР Банк" про визнання недійсним договору CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р.

09.09.2013р. за вх. №13942 (вих. №12-4-10/10679) на адресу суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

19.09.2013р. за вх. №14524 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній просить суд призначити судове засідання на іншу дату.

19.09.2013р. за вх. №14547 (вих. №565) на адресу суду від відповідача 2 надійшло клопотання про припинення провадження у справі з додатками, в якому останній зазначає, що рішенням суду від 08.04.2013р. по справі №906/341/13-г, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ "Корпоративний консалтінг" до ТОВ "Елім-Партнер" та АТ "ОТП Банк" про визнання недійсним договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р., в позові відмовлено. Оскільки є рішення суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, просить суд винести ухвалу про припинення провадження по справі №906/1130/13.

В судовому засіданні 01.10.2013р. суд відмовив відповідачу 2 в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі як необґрунтоване.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 01.10.2013р. надав усні пояснення до відзиву на позовну заяву, в яких заперечив щодо позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача 1 в судове засідання 01.10.2013р. не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 19.09.2013р. не виконали, хоча про час та місце судового розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 111-112).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Елім-Партнер", оформлених протоколом №12 від 03.09.2007р. (а.с.71,72), 11.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" - позичальник (відповідач 1 у справі) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк" - банк (відповідач 2 у справі) було укладено договір про надання кредиту №CR 07-443/29-1 з додатками (а.с.9-26).

У відповідності до п.1.1 договору, банк надав позичальнику кредит в розмірі, що не перевищує ліміт фінансування, а позичальник прийняв, зобов'язався належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у цьому договорі.

Згідно умов договору, "Ліміт фінансування" - максимально задоволена сума заборгованості позичальника за кредитом. Ліміт фінансування складає EUR 5750000,00.

Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що право позичальника на отримання кредиту (траншу) виникає з моменту настання наступних обставин, зокрема: укладення між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг" (ідентифікаційний код 25660996), на прийнятних для банку умовах, та набрання чинності договору застави 100% (сто відсотків) корпоративних прав позичальника з метою забезпечення виконання боргових зобов'язань.

Водночас, підписавши цей договір сторони підтвердили, що укладення договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна з сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин та умови цього договору є взаємовигідними для кожної із сторін (п.7.1 договору).

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи, 15.06.2011р. між сторонами кредитного договору було укладено договір №22 про зміну договору про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р., згідно умов якого збільшено ліміт фінансування до EUR 6791316,75 та викладено деякі пункти основного договору в новій редакції.

З метою виконання умов кредитного договору, 11.09.2007р. між ЗАТ "ОТП Банк", з однієї сторони, та ТОВ "Корпоративний консалтінг", з іншої сторони, було укладено договір застави корпоративних прав (майнова порука) №PL 07-519/29-1 (а.с.78-81), п.3.1 якого встановлено, що заставодавець передав застоводержателеві у заставу всі корпоративні права, що належать заставодавцю на праві власності на підставі статуту боржника (ТОВ "Елім-Партнер"), розмір статутного капіталу (фонду) якого станом на 22.06.2007 становив 3682400,00грн.

Договором також зазначено, що частка заставодавця у статутному капіталі (фонді) підприємства складає 100% (сто процентів). Цим заставодавець підтвердив, що статутний капітал (фонд) підприємства сформований заставодавцем за рахунок грошових коштів та сплачений повністю.

Суд вважає позовні вимоги необґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність повноважень директора відповідача 1 (ТОВ "Елім-Партнер") на укладення кредитного договору №CR07-443/29-1 від 11.09.2007р. як правочину, сума позики по якому перевищує 100000,00грн., у зв'язку з чим просить визнати його недійсним з огляду на приписи чинного законодавства, статуту відповідача-1 та трудового контракту, укладеного між директором та відповідачем 1.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер" (10014, Житомирська область, м. Житомир, Богунський район, пл. Перемоги, 10, ідентифікаційний код 34394521) створене та зареєстроване в установленому законом порядку Виконавчим комітетом Житомирської міської ради 23.05.2006р.

Єдиним учасником товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпоративний консалтінг", юридична особа, створена за законодавством України, місцезнаходження якого: Україна, 01001, м.Київ, вул. Ш.Руставелі, 17, ідентифікаційний код 25660996).

Згідно статуту ТОВ "Елім-Партнер" (нова редакція) (а.с. 62-69), затвердженого Загальними зборами учасників товариства та оформленого протоколом №11 від 11.06.2007 (чинного на момент підписання спірного договору), статутний капітал відповідача 1 становив 3682400,00грн. Грошовими коштами внесено 2735000,00грн. Майном внесено будівлю триповерхового заводоуправління, що знаходиться в м.Житомирі, на площі Перемоги, 10, вартістю оцінки учасників 947400,00грн. з ПДВ.

Статутом передбачено, що товариство має право здійснювати у відношенні до свого майна будь-які дії, що не суперечать чинному законодавству, в тому числі передавати права по володінню, користуванню та розпорядженню майном іншим особам, використовувати його в якості предмета застави, іпотеки, передавати в управління та розпоряджатися ним іншим чином.

З цією метою, а також для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених статутом, товариство має право, зокрема, від свого імені укладати угоди (договори, контракти) (пп.6.1.1 п.6.1 статуту); користуватися на договірній основі банківським кредитом (пп.6.1.11 п.6.1 статуту); отримувати позики від учасників та інших фізичних та юридичних осіб у встановленому законодавством України порядку (пп.6.1.14 п.6.1 статуту) тощо.

Як встановлено ч.ч.2,3 ст.65 ГК України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Пунктом 10.6 статуту передбачено, що виконавчим органом відповідача 1 є директор. Директор здійснює свою діяльність за контрактом, що укладається з товариством.

Відповідно до п.10.6.4 статуту, до компетенції директора відноситься, зокрема: а) у межах чинного законодавства без довіреності вирішення питань діяльності товариства, а саме укладення від імені та в інтересах товариства правочинів; г) розпорядження майном та коштами товариства; затвердження кошторису, укладення угод та різного роду договорів, видання доручень, відкриття та закриття банківських рахунків; ж) право першого підпису фінансово-господарських документів від імені товариства; з) виконання інших функцій, які випливають з даного статуту. Водночас, згідно ппп.і) пп.10.6.4 п.10.6 статуту, обмеження повноважень зазначаються у контракті, укладеному між директором та товариством.

Частиною 4 статті 65 ГК України передбачено, що у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

30.11.2006р. рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Елім-Партнер", оформлених протоколом №10 (а.с.70), було призначено В.о. директора товариства відповідача 1 Соколан Наталію Іванівну та 01.12.2006р. підписано з нею контракт (а.с.27,28).

Пунктом 2.10 контракту сторони визначили, що в.о. директора має право укладати від імені товариства договори, угоди загальна вартість, кожного з яких не перевищує 100000,00грн. Що стосується договорів та угод, загальна вартість кожного з яких перевищує 100000,00грн., то контрактом передбачено, що вказані правочини можуть укладатися директором лише за попереднім погодженням загальних зборів учасників товариства.

Враховуючи, що питання надання згоди на отримання кредиту на суму вказану в кредитному договорі №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. було предметом розгляду порядку денного на Загальних зборах учасників ТОВ "Елім-Партнер" 03.09.2007, та з приводу якого було прийнято позитивне рішення присутніми на зборах учасниками, що володіють у сукупності 100% голосів, суд приходить до висновку, що директор відповідача 1 при підписанні спірного договору не перевищив своїх повноважень, визначених контрактом та статутом відповідача 1.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться докази наступного прийняття керівництвом відповідача 1 на себе боргових зобов'язань, зумовлених виконанням кредитного договору від 11.09.2007р., а саме: договір застави корпоративних прав (майнова порука) №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р. (а.с.78-81), яким позивач з метою виконання кредитного договору передав в заставу банку частку майна ТОВ "Корпоративний консалтінг" у статутному капіталі (фонді) ТОВ "Елім-Партнер", яка складає 100%.

Зважаючи на норми п.10 абз.2 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008р., ч.2 ст.16, ч.7 ст.52 та ч.4 ст.62 ЗУ "Про господарські товариства" та те, що станом на день укладення спірного договору статутний капітал відповідача 1 був сформований у повному обсязі та сплачений повністю, що випливає з приписів п.3.1 договору застави корпоративних прав (майнова порука) №PL 07-519/29-1 від 11.09.2007р. та свідчить про повноважність рішень прийнятих на Загальних зборах товариства, суд розцінює вимоги позивача як такі, що є необґрунтованими та заявлені безпідставно.

Крім того, судом було враховано приписи викладені в Листі Верховного Суду України "Практика розгляду судами корпоративних спорів" від 01.08.2007р., згідно яких акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

Так, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що він як учасник товариства має право брати участь в управлінні товариством, зокрема, приймати рішення по розпорядженню його майном та отриманню прибутку, однак укладення відповідачем 1 оскаржуваного договору зумовило порушення охоронюваних законом інтересів позивача.

При вирішенні господарського спору судом було встановлено, що рішення про надання згоди на отримання ТОВ "Елім-Партнер" кредитних коштів, укладення кредитного договору із ЗАТ "ОТП Банк" на суму 5 млн. 750 тис. євро на 6,2 років та надання повноважень в.о. директора ТОВ "Елім-Партнер" Соколан Н.І. на підписання кредитного договору на суму 5 млн. 750 тис. євро на 6,2 років було прийнято Загальними зборами товариства, єдиним засновником та учасником якого є позивач (ТОВ "Корпоративний консалтінг"), що свідчить про повну обізнаність та вільне волевиявлення особи спрямоване на укладення спірного правочину та відсутність порушення права та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача 1.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач заявив позовну вимогу про захист саме його (як учасника товариства) корпоративних прав та інтересів, а не товариства в цілому, тобто фактично ототожнив власні права та інтереси учасника з правами та інтересами самого товариства без достатніх для того підстав, що прямо суперечить п.11 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008р. та є таким, що не ґрунтується на законі.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вчинений підпис на договорі про надання кредиту №CR 07-443/29-1 від 11.09.2007р. від імені Соколан Н.І. є підробним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Слід зазначити, що доказів в обґрунтування підроблення підпису Соколан Н.І. позивач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.10.13

Суддя Шніт А.В.

1- до справи;

2 - позивачу (рек. з повід.);

3 - відповідачу 1 (рек. з повід.)

4 - відповідачу 2 (рек. з пов.)