Рішення

від 01.10.2013 по справі 906/1224/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Від "01" жовтня 2013 р.                                                     Справа № 906/1224/13 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П. при секретарі судового засідання: Павліченко Н.М. за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (м. Житомир)   до Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (смт. Лугини, Житомирська область) про стягнення 6940,80 грн. Позивач ТОВ "Дельфін" звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" про стягнення на його користь 6940, 80 грн., з яких: 4574, 73 грн. основного боргу, 2058, 63 грн. - штрафу,  96, 88 грн. пені, 210, 56 грн. - 30%  річних. В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати коштів за Договором купівлі-продажу №21301 від12.12.12р. на підставі видаткових накладних №ГЛВ-007279 від 06.06.2013р., №ГЛВ-0323534 від 13.06.2013р., №ГЛВ-007957 від 20.06.2013р. В якості правових підстав позову позивачем визначено ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 625, 692 ЦК України. Ухвалою від 30.08.2013р. господарський суд порушив провадження у справі 3906/1224/13, вжив заходи по підготовці справи до розгляду  у відповідності до ст.ст. 64-65 ГПК України. До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну предмета або підстави позову, а також відповідачем не подано зустрічного позову. Представник позивача в судовому засіданні 16.09.13р. позовні вимоги підтримала   з підстав, наведених у позовній заяві. Відповідач відзиву на позов не подав, в засідання  суду 16.09.13р. його представник  не з'явився, заявленим клопотанням просив відкласти засідання суду. В засідання суду 01.10.13р. представники сторін не з'явились. Відповідач , повідомлений належним чином про нього, вимоги ухвал суду так і не виконав. Оскільки згідно ч.3 ст. 4-3 ГПК України господарський  суд  створив  сторонам   у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, тому розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 12.12.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельфін"  та Приватним акціонерним товариством  "Лугинський хлібозавод" був укладений Договір купівлі-продажу №21301, згідно якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар- алкогольні напої, тютюнові вироби, продовольчі  та непродовольчі  товари в асортиметі, кількості і по ціні згідно накладних, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити  цей товар  на умовах, визначених Договором (надалі за текстом - Договір №21301). У п. 3.1. Договору №21301 сторони домовились, що розрахунки з продавцем здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на один із поточних рахунків відповідача, зазначених в розділі 10 даного Договору, або у видатковій накладній  позивача на поставку конкретної партії товару, із зазначенням  номера  і дати видаткової накладної; в протилежному випадку, продавець має право зарахувати  здійснення відповідачем  платіж в погашення заборгованості по першій неоплаченій  накладній. Сторони Договору №21301 у п. 3.2. домовились, що термін здійснення відповідачем оплати за партію товару зазначається у видатковій накладній позивача на поставку цієї партії товару. якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, тоді розрахунок  за товар здійснюється відповідачем не пізніш, ніж протягом 7 календарних днів  з дати поставки партії товару. Крім того, сторони погодились,  що у виняткових випадках при здійсненні розрахунків  в готівковій формі, кошти вносяться в касу позивача з обов'язковим оформленням прибуткового касового ордера, завіреного підписом і печаткою позивача, з обов'язковим  наданням  відповідачу квитанції до прибуткового касового ордера, завірені підписом і печаткою позивача. Днем здійснення відповідачем оплати  товару  є день зарахування банківською установою грошових коштів на розрахунковий рахунок  позивача та/або день внесення відповідачем  грошових коштів в касу позивача (п. 3.4. Договору №21301). Сторони домовились, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасну (неповну) оплату товару - у вигляді штрафу у розмірі 45% від суми  боргу (п. 6.2. Договору №21301); за несвоєчасну  (неповну) оплату товару покупець згідно накладної, він зобов'язаний виплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (сторони також погодили, що пеня нараховується  за весь час прострочення оплати (п. 6.3. Договору №21301); за несвоєчасну або неповну оплату  отриманого товару  відповідач зобов'язаний сплатити позивачу інфляційні та 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (6.4. Договору №21301). Строк дії Договору №21301, згідно його  п. 5.1, до 31.12.2015 року. У п. 9.1. Договору №21301 сторони домовились, що всі платежі, отримані позивачем від відповідача зараховуються  в першу чергу  на погашення  заборгованості відповідача за несплачені ним  платежі за товар, строк оплати за якій  вже настав (за прострочення оплати), штрафні санкції і витрати, пов'язані з одержанням  виконання грошового зобов'язання у наступній черговості: 1) у першу чергу  сплачуються штрафи (п. 6.2. Договору №21301); 2) у другу чергу сплачуються  пеня (п. 6.3. Договору №21301) та 30% річних (п. 6.4. Договору №21301); 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу по даному Договору. Як встановлено судом та не заперечувалось,  як в усній, так і в письмовій формі сторонами спору, позивач відпустив відповідачу товар згідно наступних документів: - видаткової накладної №ГЛВ-007279 від 06.06.13р. на суму 1399, 01 грн. зі строком оплати 14.06.2013р. (а.с. 8); - видаткової накладної №ГЛВ-007617 від 13.06.13р. на суму 357, 40 грн. зі строком оплати 21.06.2013р. (а.с. 9); - видаткової накладної №ГЛВ-007957 від 20.06.13р. на суму 2818, 32 грн. зі строком оплати 28.06.2013р.  (а.с. 10). Загалом, позивачем відпущено відповідачу товару на загальну суму 4574, 73 грн. Відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо проведення розрахунку за відпущений товар не виконав, що зумовило позивача звернутися  за захистом свого порушеного права з позовом до господарського суду. У зв'язку з вище викладеним, позивач, окрім основної вимоги про сплату боргу за відпущений товар, вимагає  стягнути з відповідача  пеню в сумі 96,88 грн.,  30% річних в сумі 210, 56 грн.  та 45% штрафу в сумі 2058, 63 грн. за прострочку виконання грошового зобов'язання. Дослідивши наявні  в матеріалах  справи докази в сукупності  за правилами  ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити  позовні  вимоги, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань). Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його    регулювання.  В свою чергу, господарські    договори    укладаються    за    правилами, встановленими Цивільним  кодексом України ( ч.7 ст. 179 ГК України). Позивач  та відповідач уклали договір купівлі - продажу товару, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них (а.с. 7). Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно  (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст. 629  ЦК України договір  є  обов'язковим   для  виконання сторонами. Позивач зобов'язання з відпуску   алкогольних  та безалкогольних  напоїв  в кількості та асортименті, визначених  у видаткових накладних, виконав належним чином. Відповідач зобов'язання з його прийняття виконав, однак  грошове  зобов'язання -  не виконав. У частині  2 ст. 193 ГК України передбачено, що  кожна  сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. У частині 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів,  зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. Оскільки відповідачем  не подано доказів оплати заборгованості, що є предметом позову, а також не спростовано факту отримання товару алкогольні та безалкогольні напої в кількості та асортименті, визначеному у видаткових накладних від позивача, вимога про стягнення основного боргу в сумі 4574, 73  грн. підлягає  задоволенню  у повному обсязі. Оскільки відповідач  допустив  неналежне  виконання  грошового зобов'язання, тому застосуванню підлягають вимоги  ст.229 ГК України та 625 ЦК України, відповідно до яких боржник  не звільняється  від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин (ст. 617 ЦК України). Відповідно до ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України,  якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідальність  відповідача як покупця за Договором №21301 у вигляді  сплати пені та її розмір (подвійна облікова ставка НБУ за кожен день прострочки)  визначена у    п.6.3.  Договору №21301. Датою початку нарахування пені  є день , наступний за останнім днем строку виконання грошового зобов'язання.   Згідно ч. 5 ст. 254 ЦК України,  якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Окрім  того,  згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі,  то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Отже,  визначення останнього дня  строку  виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення  початку прострочки у його  виконанні, періоду для нарахування пені   для її стягнення в судовому порядку. Сторони спору обрали  безготівкову форму розрахунків та , як виняток, розрахунок готівкою в касу. Господарський  суд також враховує, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання  відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено. Операційний день  банку  -  це  діяльність   банку   протягом робочого   дня,   що   пов'язана   з   реєстрацією,  перевірянням, вивірянням,  обліком,  контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і  документів на відкликання та здійсненням   їх   оброблення,   передавання   та   виконання)   з відображенням їх  у  регістрах  бухгалтерського  обліку  банку. Тривалість  операційного  дня  встановлюється  банком самостійно у внутрішньому   положенні (абз. 12  п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого  Постановою НБУ  від 18.06.2003  № 254). Так, за видатковою  накладною  №ГЛВ-007279 від 06.06.13р. на суму 1399, 01 грн.  строк оплати встановлено - 14.06.2013р., відповідно ,  15.06.2013р. - перший день прострочення платежу; за видатковою  накладною  №ГЛВ-007617 від 13.06.13р. на суму 357, 40 грн.  строк оплати встановлено - 21.06.2013р., відповідно, 22.06.2013р. - перший день прострочення платежу; за видатковою  накладною  №ГЛВ-007957 від 20.06.13р. на суму 2818, 32 грн. строк оплати встановлено -  28.06.2013р., що припав на  святковий  день. Позивач не довів, що відповідач міг здійснити  платіж  в безготівковій формі у святковий день 28.06.13р. Не розцінює господарський суд поданий позивачем витяг з наказу №7/г від 27.06.2013р. про  28 червня 2013р. як  робочий день  для працівників каси, оскільки товариство не довело, що здійснює касові   операції взагалі і про їх здійснення у святковий день  28.06.13року знав відповідач та об'єктивно міг внести кошти готівкою в касу. Оскільки сторони визначили готівкову форму розрахунків як виняток, позивач мав довести,  що 28.06.13р. сторони визначили днем такого розрахунку. Господарський суд погоджується з позивачем щодо початку прострочки по першому та другому платежу 29.06.2013р., оскільки прострочення станом на дану дату вже тривало. Щодо третього платежу, то останнім днем для сплати відповідачем коштів слід  вважати 01.07.2013р., а початком перебігу прострочки -  02.07.2013р. Господарським  судом самостійно здійснено розрахунок суми пені за трьома видатковими накладними, зокрема: 1) по першому та другому платежу: строк розрахунку пені за період з 29.06.2013р. по 23.08.2013р. , кількість днів прострочки становить 56 днів, сума до оплати 1756, 41 грн. (1399, 01 грн.+357, 40 грн.), сума пені становить 37, 19 грн.; 2) по третьому платежу: строк розрахунку пені за період з 02.07.2013р. по 23.08.2013р., кількість днів прострочки становить 53 дні, сума до оплати становить  2818, 32 грн., сума пені становить 56, 44 грн. Загалом, сума пені становить 37,19 грн.+ 56, 44 грн.= 93,63 грн., яка є обгрунтованою та підлягає задоволенню. У стягненні різниці в сумі  3, 25 грн. пені суд відмовляє. Позивачем застосовано до відповідача штраф в розмірі 45% відповідно до п. 6.2. Договору №21301 в розмірі 2058, 63 грн. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить  статті  61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формою  неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій,  тобто не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності  може застосовуватися різний набір санкцій (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі  № 06/5026/1052/2011). Таким чином, застосування позивачем штрафу в розмірі 45% в сумі 2058, 63 грн. не суперечить вищезазначеним нормам, а відтак, підлягає задоволенню в заявленому розмірі. Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договором №21301 сторони визначили інший розмір процентів за прострочення грошового зобов'язання - 30% (п. 6.4. Договору №21301). Як вбачається із розрахунку позивача сума 30% річних  становить 210, 56 грн. Господарським судом перевірено розрахунок позивача та визнається обгрунтованою до стягнення  сума 210, 56 грн.  30% річних. Згідно статті 33 ГПК України   кожна  сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач довів обгрунтованість позовних  вимог. Натомість, відповідач  зазначеного - не спростував. За приписами ч.2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у повному  обсязі. Керуючись  ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 34, ч.2 ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з  Приватного акціонерного товариства "Лугинський хлібозавод" (11301, Житомирська обл., смт. Лугини, вул. Донського, буд. 56, ідентифікаційний код 00378796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" (10025, м. Житомир, вул. Льонкова, 12, ідентифікаційний код 30620802): - 4574, 73  грн. основного боргу; - 93,63 грн. - пені; - 201, 56 грн. - 30% річних з простроченої суми; -  2058, 63 грн. - 45% штрафу; - 1720, 50 грн. судового збору. 3. Відмовити у стягненні 3, 25 грн.  пені. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.                                                                    Повне рішення складено 04.10.2013 року Суддя                                                                     Машевська О.П.   Віддрукувати: 1- у справу 2- позивачу (рек. з повідом.) 3- відповідачу (рек. з повідомл.).