Рішення

від 03.10.2013 по справі 909/884/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2013 р. Справа № 909/884/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "ВікноЛідер",

вул. Стуса, 12/15, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДКОМІНВЕСТ",

вул. Шухевичів, 42/1, м.Івано-Франківськ, 76000,

про стягнення заборгованості в сумі 8 745,38 грн., з яких 8 616,14грн.- основного боргу, та 129,24грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Маланюк О.Я.- представник, (довіреність б/н від 14.08.2013р.);

від відповідача представники не з'явилися,

встановив: Приватне підприємство "ВікноЛідер" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДКОМІНВЕСТ" про стягнення заборгованості в сумі 8 745,38 грн., з яких 8 616,14грн.- основного боргу, та 129,24грн. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень ( вх. №7718/13 від 13.08.13, вх.№8334/13 від 29.08.13, вх.№8822/13 від 11.09.13, вх.№9557/13 від 30.09.13), які знаходяться в матеріалах справи. Крім того, відповідач не виконав вимог ухвал суду від 07.08.13, 20.08.13, 05.09.13 та 20.09.13.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "ВікноЛідер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДКОМІНВЕСТ" укладено договір купівлі-продажу №36/12 від 26.11.12.

Відповідно до п.1.1 зазначеного вище договору, продавець (позивач) зобов'язався передати у зумовлені строки покупцю (відповідачу) товар, а покупець (відповідач) - прийняти товар і сплатити його вартість продавцю (позивачу).

Товаром, згідно даного договору, визначаються металопластикові конструкції, замовлені покупцем і визначені рахунком-фактурою №СФ-0000056 від 26.11.12. Вартість товару складає 16 116,14грн., в т.ч. 2 686,02грн. ПДВ (п.1.2 договору).

В засіданні суду позивачем зазначено, що на виконання п.1.2 договору, відповідачу передано товар, а саме: металопластикові конструкції на суму 16 116,14грн. Даний факт позивач підтвердив рахунком-фактурою №СФ-0000056 від 26.11.12, видатковими накладними №РН-0000041 від 06.12.12 (на суму 7 500,00грн.) та №РН-0000005 від 01.03.13 (на суму 8 616,14грн.).

Однак, відповідач частково оплатив за поставлений товар в розмірі 7 500,00грн. (згідно платіжного доручення №420 від 26.11.12). Тобто, відповідачем не оплачено вартість товару в розмірі 8 616,14грн. згідно видаткової накладної №РН-0000005 від 01.03.13.

Позивач 03.06.13 позивач надіслав відповідачу претензію вих.№22 з вимогою погасити заборгованість. Крім того, направив 03.09.13 відповідачу акт звірки взаєморозрахунків від 03.09.13 та повторно претензію вих.№32.

Відповідач відповіді на претензії не надав, акт звірки не підписав, борг не погасив.

За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з березня 2013 року по серпень 2013 року, що становлять 129,24грн.

Станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області становить 8 745,38 грн., з яких 8 616,14грн.- основного боргу, та 129,24грн. - 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що факт здійснення господарських операцій, а саме: передачі товару позивачем і отримання його відповідачем підтверджується видатковими накладними №РН-0000041 від 06.12.12 (на суму 7 500,00грн.) та №РН-0000005 від 01.03.13 (на суму 8 616,14грн.), які підписані сторонами без зауважень, відповідають вимогам бухгалтерсьекого обліку та містяться в матеріалах справи. У зв'язку з цим у відповідача виник обов'язок оплатити за товар. Однак, станом на день розгляду справи в суді відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення повних розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи той факт, що відповідач неналежно виконав свої зобов'язання, які випливають з договору, отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 616,14грн. заборгованості за товар підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Враховуючи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 129,24 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3% річних та задоволено за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання взятого на себе за договором. Факт наявності заборгованості належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 616,14 грн. заборгованості, 129,24 грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,509,525,526,530,599,625,629,655 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43,49,55, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства "ВікноЛідер" до відповідача ТзОВ "РЕМБУДКОМІНВЕСТ" про стягнення заборгованості в сумі 8 745,38 грн., з яких 8 616,14грн.- основного боргу, та 129,24грн. - 3% річних - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕМБУДКОМІНВЕСТ", вул. Шухевичів, 42/1, м.Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 33426468) на користь Приватного підприємства "ВікноЛідер", вул. Стуса, 12/15, м.Калуш, Івано-Франківська область (код ЄДРПОУ 32754243) 8 616,14грн. (вісім тисяч шістсот шіснадцять грн. 14коп.) основного боргу, 129,24грн. (сто двадцять дев"ять грн 24коп.) 3% річних, 1 720,50грн. (одну тисячу сімсот двадцять грн. 50коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.10.13.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 04.10.13