Рішення

від 26.09.2013 по справі 910/15588/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15588/13 26.09.13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕГАБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськінвестбуд-1"

про стягнення 85 574,49 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Войтович І.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕГАБУД" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськінвестбуд-1" (далі-відповідач) про стягнення 71 181,89 грн. основного боргу, 3 % річних у розмірі 4 107,10 грн., пеню в розмірі 10 285,50 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору підряду №1/29/06-11 від 29.06.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.09.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

З огляду на повторну неявку представника відповідача, суд відзначає наступне.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.08.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 14.08.2013 р. та 03.09.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень від 06.09.2013. При цьому, конверт з ухвалою суду від 14.08.2013 р. повернувся до суду з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання», а повідомлення про вручення поштового відправлення або конверту з ухвалою суду від 03.09.2013 р. до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.09.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.06.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастів Будсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Печерськінвестбуд-1" був укладений договір підряду №1/29/06-11, умовами якого передбачено, підрядник приймає на себе зобов'язання щодо виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: свинарник №2.3, який розташований за адресою: Черкаська обл., Городищенський р-н., с. Валява, а відповідач зобов'язався прийняти роботу та оплатити її вартість в строки та на умовах , що визначаються цим договором.

Відповідно до п. 2.2.4. договору відповідач зобов'язався проводити оплату робіт, виконаних підрядником протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт.

Згідно п. 3.4. договору після виконання робіт, підрядник передає відповідачу в двох примірниках оформлений та підписаний акт здавання-приймання виконаних робіт та довідку про обсяг фактично виконаних робіт за відповідний місяць. Протягом 5 робочих днів з моменту надання підрядником відповідного акту замовник повинен підписати його, або направити підряднику вмотивовану відмову від його підписання.

З матеріалів справи вбачається, що підрядником згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 1 161 449,27 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копія в матеріалах справи).

15.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастів Будсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕГАБУД" укладено договір про відступлення права вимоги №2, умовами якого передбачено, що первісний кредитор в порядку та на умовах, визначених цим договором, передає новому кредитору (далі-позивач), а позивач набуває права вимоги до відповідача, що належить первісному кредиторові згідно з договором №1/29/06-11 підряду від 29.06.2011 р.

Відповідно до п. 1.2. договору позивач одержує право вимагати від відповідача належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що на підставі договору про відступлення права вимоги №2 від 15.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастів Будсервіс» (первісний кредитор) відступлено позивачу (новий кредитор) право вимоги за договором підряду №1/29/06-11 від 29.06.2011 р.

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора у зобов'язанні переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З матеріалів справи вбачається, що новий кредитор повідомив відповідача листом №390 від 15.07.2013 р. про укладення договору про відступлення права вимоги №2 від 15.07.2013 р. та про перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕГАБУД" прав первісного кредитора.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 71 181,89 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 4 107,10 грн., пеню в розмірі 10 285,50 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст договору підряду №1/29/06-11 від 29.06.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастів Будсервіс» виконало свої зобов'язання за договором належним чином, виконало всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам приймання виконаних підрядних робіт за липень-серпень 2011 р. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт загальною сумою 1 161 449,27 грн.

Також судом встановлено, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 1 090 267,38 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п. 2.2.4. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані підрядником роботи в розмірі 71 181,89 грн. настав з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт на протязі 5 банківських днів та повинен бути виконаний до 08.09.2013 р.

Проте, станом на день прийняття рішення по справі, відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, при цьому, доказів зворотного суду не надав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду №1/29/06-11 від 29.06.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 71 181,89 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 285,50 грн. за період з 07.09.2011 р. по 09.08.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких обставин, оскільки сторони в договорі не визначили розмір штрафних санкцій у вигляді пені, суд приходить до висновку, що розмір пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 231 ГК України, визначається обліковою ставкою Національного банку України до суми невиконаного грошового зобов'язання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців та понад облікову ставку Національного банку України.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сумі пені в розмірі 2 765,86 грн., яка розрахована за період з 08.09.2011 р. по 08.03.2012 р., враховуючи розмір облікової ставки Національного банку України.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 4 107,10 грн. за період з 07.09.2011 р. по 09.08.2013 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних, в якому допущено помилку у визначенні моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання, проте розрахована сума до стягнення співпадає з вірною сумою, яка становить 4 107,10 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕГАБУД" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерськінвестбуд-1" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, ідентифікаційний код - 33547469), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕГАБУД" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Ломоносова, буд. 36, ідентифікаційний код - 38036735) 71 181 (сімдесят одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 89 коп. - основного боргу, 2 765 (дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 86 коп. - пені, 4 107 (чотири тисячі сто сім) грн. 10 коп. - 3% річних та 1 499 (одна тисяча чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 01.10.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.