Рішення

від 17.09.2013 по справі 911/3202/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р. Справа № 911/3202/13

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології», м. Київ

до Приватного підприємства «Реалбудінвест», Київська область, м. Ірпінь

про стягнення 212597,71 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача : Іщенко В.С. (довіреність №397 від 29 липня 2013 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Реалбудінвест» (далі - відповідач) про стягнення 212597,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором на виконання підрядних робіт №120 від 2 червня 2011 року, а саме, не виконав комплекс робіт з влаштування монолітних сходів, у зв'язку з чим позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача сплаченого позивачем авансу у розмірі 200000,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 11802,74 грн. та інфляційні втрати в розмірі 794,97 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 15 серпня 2013 року та призначено справу до розгляду на 3 вересня 2013 року.

Відповідно до ухвали суду від 3 вересня 2013 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 17 вересня 2013 року.

Відповідач в судові засідання 3 вересня 2013 року та 17 вересня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 15 серпня 2013 року та від 3 вересня 2013 року. Витребувані документи відповідач суду не надав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

17 вересня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - замовник) та відповідачем (за договором - підрядник) 2 червня 2011 року укладено договір на виконання підрядних робіт за №120.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик за рахунок своїх сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування у відповідності до даного договору, проектної документації, державних будівельних норм і правил та інших положень чинного законодавства України виконати при будівництві житлових будинків №1-8 між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва (далі - об'єкт) комплекс робіт з влаштування монолітних сходів.

Згідно пункту 1.2 договору строк виконання робіт: - виготовлення сходів протягом 60 календарних днів з моменту оплати замовником авансу; - монтаж сходів 20 календарних днів з моменту передачі фронту робіт (або його частини).

Пунктом 3.1.1 договору передбачено, що ціна робіт з виготовлення та доставки однієї сходинки є твердою, зміні та коригуванню не підлягає за жодних умов та складає всього 240,00 грн.

Відповідно до пункту 3.4.1 договору в якості авансу для виготовлення сходів замовник сплачує підряднику суму в розмірі 200000,00 грн.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що у випадку односторонньої відмови підрядника від виконання своїх зобов'язань, підрядник зобов'язаний відшкодувати замовнику його витрати.

25 червня 2011 року позивач в якості авансу, згідно умов договору, перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1968 від 25 червня 2011 року (том 1, а.с. 42).

Судом встановлено, що згідно умов договору, граничний термін виконання робіт по даному договору встановлюється у строк до 13 вересня 2011 року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, а саме, у встановлені договором строки та станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду не виконав комплекс робіт з влаштування монолітних сходів, що підтверджується відсутністю актів приймання-передачі виконаних робіт.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, 24 лютого 2012 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію за №86 з вимогою повернути сплачений позивачем аванс у розмірі 200000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судові засідання 3 вересня 2013 року та 17 вересня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 15 серпня 2013 року та від 3 вересня 2013 року. Витребувані документи відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 852 Цивільного кодексу встановлено, що якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною 3 ст. 858 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 614 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому, складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб'єкт та об'єкт правопорушення, а також суб'єктивна та об'єктивна сторони.

Суб'єктом цивільного правопорушення є боржник, а об'єктом правопорушення - зобов'язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб'єктивну сторону становить вина боржника, а об'єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов'язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б однієї з цих складових цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна дія (невиконання умов договору) відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача, - наслідком таких дій (порушення). Вина відповідача полягає в тому, що він діяв свідомо та передбачав, або міг передбачити, або повинен був передбачити настання шкідливих наслідків для позивача. Згідно умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи, які передбачені договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, авансовий платіж не повернув. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заявленої до стягнення грошової суми відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів підлягає задоволенню у розмірі 200000,00 грн.

Судом встановлено, що з 14 вересня 2011 року відповідач без достатніх на те правових підстав користується грошовими коштами позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 11802,74 грн.

Проте, згідно з розрахунком, зробленим судом, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 11309,59 грн. за період з 14 вересня 2011 року по 1 серпня 2013 року.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 794,97 грн.

Проте, згідно з розрахунком, зробленим судом, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 600,00 грн. за період з 14 вересня 2011 року по 1 серпня 2013 року.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Реалбудінвест» (08200, Київська область, м. Ірпінь, провулок Революції, 5, код 34357378) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичні будтехнології» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 18-в, код 35392258) - 200000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. боргу, 600 (шістсот) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 11309 (одинадцять тисяч триста дев'ять) грн. 59 коп. 3% річних та 4238 (чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 19 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 20 вересня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.