Постанова

від 04.10.2013 по справі 815/4602/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4602/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Філіпової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 року № 0001502250 та № 0001492250, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» (далі - ТОВ «ГТ Проект-Україна») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0001502250, згідно якого позивачу нарахований податок на додану вартість у сумі 25147 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 12547 грн., та податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0001492250, згідно якого позивачу нарахований податок на прибуток у сумі 31434 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку у сумі 15717 грн.

У своєму позові позивач зазначив та у судовому засіданні представник позивача пояснила, що податковим органом в акті перевірки зазначено, що контрагент позивача ПП «Одеська технопромислова група» не знаходиться за місцезнаходженням, у нього відсутні основні засоби, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а тому з цього вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. Також в акті перевірки вказано про порушення кримінальної справи відносно ПП «Софітек», яке має негативні податкові ознаки, з яким ТОВ «ГТ Проект-Україна» ніколи не мав господарських відносин.

Позивач вказує, що на думку податкового органу, в силу нереальності господарських операцій по ланцюгу від третіх осіб до ПП «Одеська технопромислова група» за перевіряємий період, операції між останнім та ТОВ «ГТ Проект-Україна» також не мають реального характеру. Такий висновок податкового органу позивач вважає безпідставним, оскільки до перевірки були надані всі первинні документи по операції з ПП «Одеська технопромислова група», які відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач зауважує, що податковому органу не надано право робити заяви про безтоварність операцій в актах перевірок. Якщо податкова вважає, що підприємство не здійснює господарську діяльність, то законодавством передбачені певні заходи реагування - визнання недійсними статутних документів підприємства, скасування державної реєстрації та інше. Дії податкового органу по складанню в такому випадку акту перевірки виходять за межі законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просила задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 60-63), в яких зазначив, що на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ГТ Проект-Україна» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Одеська технопромислова група» (код ЄДРПОУ - 35769535) за період серпень 2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 08.05.2013 р. № 2770/22-5/25033733.

Під час перевірки було встановлено, що надані ТОВ «ГТ Проект-Україна» документи на підтвердження господарської операції з ПП «Одеська технопромислова група» заповнені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме без зазначення даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, до перевірки позивачем надано податкову накладну, що заповнена з порушеннями вимог порядку заповнення податкової накладної, де у пункті «місцезнаходження продавця» вказано неправильну адресу ПП «Одеська технопромислова група».

Також відповідач вказує, що відповідно до акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 р. № 565/23-513/35769535 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська технопромислова група» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 р.» встановлено, що у зазначеного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що дає підстави вважати, що укладені ним угоди мають ознаки нікчемності.

На підставі вищенаведеного, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «ГТ Проект-Україна» безпідставними та необґрунтованими та просить відмовити ТОВ «ГТ Проект-Україна» у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 2.3 акту перевірки ТОВ «ГТ Проект-Україна» зареєстровано у виконавчому комітеті Одеської міської ради 19.08.1997 р. за № 15561230000012451.

Згідно з п. 2.4 вищезазначеного акту підприємство взято на податковий облік 27.11.1997 р. за № Ч-3806, зареєстровано платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2.7 акту видами діяльності, якими займалося ТОВ «ГТ Проект-України» у перевіряємий період були: будівництво водних споруд, гідротехнічні роботи.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, у період з 12.04.2013 р. по 25.04.2013 р. старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС Висоцьким Ю.А. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ГТ Проект-Україна» (код ЄДРПОУ - 25033733) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Одеська технопромислова група» (код ЄДРПОУ - 35769535) за період серпень 2010 р., за результатами якої складено акт від 08.05.2013 р. № 2770/22-5/25033733 (а.с. 10-20).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «ГТ Проект-Україна» вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого в декларації з податку на прибуток безпідставно включено до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ПП «Одеська технопромислова група» на загальну суму 125375 грн., чим занижено податок на прибуток на суму 31434 грн.; та вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «ГТ Проект-Україна» завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 25147 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Приморському районі Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0001492250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 31434 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 15717 грн. (а.с. 21) та податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. № 0001502250 з податку на додану вартість за основним платежем на 25147 грн., та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) на 12574 грн. (а.с. 22).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив наступне.

У серпні 2010 р. між ТОВ «ГТ Проект-Україна» та ПП «Одеська будівельна компанія» виникли відносини про надання послуг автоперевезення піску, придбаного для господарських потреб ТОВ «ГТ Проект-Україна».

На підтвердження фактичного здійснення цих відносин позивачем до суду надано:

акт про надання послуг від 31.08.2010 р. № 1/08 всього на суму 152500 грн. (а.с. 45);

видаткова накладна від 31.08.2010 р. № 3425 на загальну суму 234862,20 грн., в т.ч. ПДВ - 39143,70 грн. (а.с. 23);

рахунок-фактура від 31.08.2010 р. № 003108 на загальну суму 152500 грн., в т.ч. ПДВ - 25416,67 грн. (а.с. 46);

товарно-транспортні накладні від 06.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 09.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 09.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 10.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 10.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 11.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 11.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 12.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 12.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 13.08.2010 р. на суму 7700 грн., від 13.08.2010 р. на суму 5390 грн., від 02.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 02.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 03.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 03.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 04.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 04.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 05.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 05.08.2010 р. на суму 12320 грн., від 06.08.2010 р. на суму 12320 грн., (а.с. 24-43);

банківська виписка про перерахування коштів за авто послуги (а.с. 44);

податкова накладна від 31.08.2010 р. № 1977 на загальну суму 152500 грн.. в т.ч. ПДВ - 25416 грн. (а.с. 125).

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вони підтверджують вчинення дій щодо виконання зазначеного договору в межах господарської діяльності між TOB «ГТ Проект-Україна» та ПП «Одеська будівельна компанія» з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально.

Так, відповідач у наданих до суду запереченнях та у судовому засіданні зазначив, що до перевірки ТОВ «ГТ Проект-Україна» надано податкову накладну, що заповнена з порушенням наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, а саме зазначено невірну адресу контрагента ПП «Одеська будівельна компанія», проте технічна помилка при заповненні податкової накладної не спростовує факту здійснення господарської операції.

Також відповідач зазначає, що в товарно-транспортних накладних в пункті навантаження зазначено м. Одеса без зазначення конкретної адреси, у зв'язку з цим операції з ПП «Одеська будівельна компанія» не мають реального характеру. Однак суд не погоджується з такою думкою відповідача, адже всі інші реквізити товарно-транспортних накладних заповнені, як-то кількість вантажу, його ціна, сума. Вказані товарно-транспортні накладні скріплені підписами та печатками сторін договору. Відсутність конкретної адреси пункту навантаження, на думку суду, не свідчить про те, що перевезення не здійснювалося.

В матеріалах справи відсутні докази того, що податковим органом перевірялися обставини перевезення автотранспортним підприємством ПП «Одеська технопромислова група» вантажів від ПП «Одеська будівельна компанія» до позивача, тому ствердження відповідача про фіктивність операцій перевезення товару, заснована на припущеннях.

Крім того, в матеріалах справи міститься постанова Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 р. по справі № 815/3204/13-а за позовом ТОВ «ГТ Проект-Україна» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2013 р. № 0001032250 та № 0001042250, в якому досліджуються господарські відносини ТОВ «ГТ Проект-Україна» з ПП «Одеська будівельна компанія» за період 2010 року.

У вказаній постанові підтверджено реальність та фактичність господарських операцій ТОВ «ГТ Проект-Україна» про надання послуг автоперевезення піску, придбаного для господарських потреб позивача, а також підтвердження цих операцій первинними документами.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р. по вищезгаданій справі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 р. по справі № 815/3204/13-а залишено без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «ГТ Проект-Україна» та підтвердження їх необхідними доказами.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на лист Головного управління Міндоходів в Одеській області від 18.07.2013 року №1490/7/15-32-07-04-05 в обґрунтування заперечень на адміністративний позов, оскільки наведені у листі обставини спростовуються постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 року по справі №815/3204/13-а, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 року.

Також, слід зазначити, що в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка ОСОБА_2 по кримінальній справі №058201100054, але, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав законної сили.

Всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України відповідачем таких доказів надано не було.

Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Поряд з цим, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2.ст. 5 зазначеного Закону до складу валових витрат, зокрема, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Проте, позивачем надані всі первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ПП «Одеська будівельна компанія», що спростовує висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 08.05.2013 р. № 2770/22-5/25033733.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем доведено фактичність та реальність господарських операцій з ПП «Одеська будівельна компанія» у серпні 2010 року та враховуючи постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2013 р. по справі № 815/3204/13-а, а також ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2013 р., суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГТ Проект-Україна» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.05.2013 року № 0001502250 та № 0001492250 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.05.2013 року № 0001502250 та № 0001492250.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 04 жовтня 2013 року

Суддя П.П. Марин