Постанова

від 26.09.2013 по справі 827/2045/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 вересня 2013 рокуСправа №827/2045/13-а 09 год. 59 хв.

м. Севастополь

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі судового засідання - Матвєєвої М.С.,

за участю: представника позивача, приватного підприємства "АРК", Іванової Анжеліки Вікторівни, довіреність б/н від 03.12.2012 року;

представника відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, Головашкіної Олени Андріївни, довіреність № 184/9/10-039 від 01.07.2013 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом приватного підприємства "АРК" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АРК" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001582210 від 15 липня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 43 950,00 грн.;

- № 0001592210 від 15 липня 2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 40 917,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним визначенням позивачу грошових зобов'язань, оскільки висновки про порушення ним вимог Податкового кодексу України суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на документах первинного обліку.

У судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Крім того зазначив, що витрати та податковий кредит сформовані на підставі наявних належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, які підтверджують придбання робіт безпосередньо для використання у його господарської діяльності. Роботи дійсно були ним придбані у контрагенту та наміру ухилятися від оподаткування у позивача не було. Протилежного відповідачем не встановлено, а тому прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань є протиправним, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, з підстав вказаних у запереченнях. Також зазначив, що Державною податковою інспекцією отримано постанову на проведення перевірки приватного підприємства "АРК" (далі ПП "АРК") стосовно господарських стосунків з постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дельта Груп Інвест" (далі ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест"), відповідно до якої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32012100130000003 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" з метою прикриття незаконної діяльності. При розслідуванні справи встановлено, що засновник та колишній директор ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" після державної реєстрації у подальшому фактично законну господарську діяльність не здійснював, до діяльності підприємства ніякого відношення не має, на реєстрацію на своє ім'я цієї юридичної особи погодився за грошову винагороду, не маючи при цьому наміру займатись господарською діяльністю, звітність підприємства не складав та не підписував, директора не призначав.

Також відповідачем отримані акти Переяслав-Хмельницької ОДПІ № 75/23-1/37517333 від 18.06.2012 та № 79/23-1/37517333 від 19.06.2012, згідно висновкам яких встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. Операції ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Отже, ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а тому не могло приймати участі у операціях по наданню послуг на адресу ПП "АРК", а також документи, оформлені від імені цього контрагенту є такими, що не відповідають дійсності по змісту здійснюваної операції, тобто не є документами, які можуть бути підставою для відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, просив у позові відмовити.

Суд, заслухавши представників сторін, встановивши обставини у справі, дослідивши докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що 01 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі (далі ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі) проведено позапланову документальну виїзну перевірку приватного підприємства "АРК" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складений акт № 6/27-02-22-01/24040487 від 01.07.2013 р. (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ПП "АРК":

- підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у частині завищення витрат операційної діяльності по постачальнику - ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" у загальній сумі 163 668,00 грн., у тому числі за І півріччя 2012 у сумі 163 668,00 грн., за 3 квартали 2012 - 163 668,00 грн., за 2012 рік - 163 668,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся, у загальному розмірі 35 160,00 грн., у тому числі за І півріччя 2012 у сумі 34 370,00 грн., за 3 квартали 2012 - 35 160,00 грн., за 2012 рік - 35 160,00 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по постачальнику - ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" у загальній сумі 32 734,00 грн., у тому числі за квітень 2012 в сумі 29 884,00 грн., за травень 2012 в сумі 2 850,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, у загальному розмірі 32 734,00 грн., у тому числі за квітень 2012 в сумі 29 884,00 грн., за травень 2012 в сумі 2 850,00 грн.

На підставі встановлених порушень відносно ПП "АРК" відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001582210 про збільшення ПП "АРК" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 43 950,00 грн., у тому числі основний платіж - 35 160,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 8 790,00 грн.;

- № 0001592210 про збільшення ПП "АРК" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 40 917,50 грн., в тому числі основний платіж - 32 734,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 8 183,50 грн.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 996) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статті 1, 9 Закону № 996 встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 Положення, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "г" підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.

Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності.

Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 185 Податкового кодексу України).

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, приватне підприємство "АРК" зареєстровано Ленінською районною державною адміністрацією у м. Севастополі як юридична особа 13 травня 1996 та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі. Предметом діяльності, зокрема, є будівництво житлових і нежитлових будівель. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 08 липня 1997 (свідоцтво платника податку на додану вартість № 39515364).

05 січня 2012 року між ОК ЖБК "Інтербуд" (замовник) та ПП "АРК" (підрядник) укладений підрядний договір № 16, за яким підрядник приймає на себе виконання власними або залученими силами та матеріалами сантехнічних робіт (внутрішні мережі водопостачання та каналізації, та опалення, встановлення та підключення котлів) по об'єкту: "Багатоквартирний житловий будинок по пр. Жовтневої Революції корпус 8 IV 7 черзі ІV мікрорайону в Гагарінському районі м. Севастополя" (а.с. 85).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Дельта Груп Інвест" (ЄДРПОУ 37517333, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Гаяринська,3А кв.2) зареєстровано виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області як юридична особа 23 березня 2011 року, в процесі припинення не перебуває. Керівник (особа уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами) ОСОБА_1. Перебуває на податковому обліку з 24.03.2011 за № 10739. Зареєстровано платником податку на додану вартість (свідоцтво від 19.12.2011 №200015674). Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за ініціативою податкової 14 червня 2012, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням. Основними видами діяльності є: оптова торгівля іншими продуктами харчування, будівництво будівель, оптова торгівля зерном, насінням, кормами для тварин, організація перевезення вантажів, діяльність зв'язку та надання інших індивідуальних послуг. Підприємство отримало ліцензію серія АВ № 602000, видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, на господарську діяльність у будівництві, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатком) (а.с. 45-52).

Також встановлено, що з метою виконання підрядного договору № 16, між ПП "АРК" (замовник) та ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" 21 березня 2012 року укладений підрядний договір № 210301, за яким підрядник приймає на себе виконання власними або залученими силами та матеріалами сантехнічних робіт (внутрішні мережі водопостачання та каналізації, та опалення) по об'єкту: "Багатоквартирний житловий будинок по пр. Жовтневої Революції корпус 8 в 7 черзі 4 мр в Гагарінському районі м. Севастополя" (а.с. 53-54).

Виконання умов договору підряду № 210301 підтверджується актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в, підсумковими відомостями ресурсів та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за квітень та травень 2012 на загальну суму 196 401,60 грн.

ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест" видало на адресу ПП "АРК" податкові накладні:

- № 10 від 12.04.2012;

- № 11 від 13.04.2012;

- № 29 від 18.04.2012;

- № 55 від 27.04.2012;

- № 97 від 30.05.2012 на загальну суму 196 401,60 грн., у тому числі ПДВ 32 733,60 грн.

ПП "АРК" здійснило оплату вартості підрядних робіт, виконаних ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест", що підтверджується платіжними дорученнями № 55 від 12.04.2012,

- № 56 від 13.04.2012;

- № 57 від 18.04.2012;

- № 61 від 27.04.2012;

- № 76 від 30.05.2012 на загальну суму 196 401,60 грн.

Судом також встановлено, що підрядні роботи, виконані ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест», передані позивачем замовнику ОК ЖБК «Інтербуд», про що свідчать акти прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за квітень, червень, липень, серпень 2012, податкові накладні № 3 від 20.01.2012, № 6 від 11.04.2012, № 1 від 07.05.2012 та акт звірки розрахунків за період з 01.01.2012 по 01.10.2012.

Отже, документи створені у ході виконання укладеного договору між позивачем та вказаним контрагентом, в силу норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарської операції, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлює, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Слід зазначити, що момент виконання господарської операції згідно відомостям з Єдиного державного реєстру ПП «АРК» та ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» зареєстровані як юридичні особи, керівником (особа уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами) ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» зазначений ОСОБА_1. Згідно відомостям з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України ПП «АРК» та ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» зареєстровані платниками податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вказані вище обставини та первинні документи підтверджують реальність та товарність спірної господарської операції.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування у адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як зазначалось раніше підставою для встановлення нікчемності господарської операції між позивачем та ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест», на думку відповідача, є матеріали кримінального провадження № 32012100130000003 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України по факту створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд звертає увагу на те, що викладені в акті перевірки матеріали досудового слідства, не можуть бути доказами, що встановлюють обставини безтоварності господарської операції, оскільки використання даних матеріалів в ході документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом не передбачено чинним законодавством, зокрема, Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Мінюсті 12 січня 2011 за № 34/18772.

Будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Переоцінка їх доказового значення призводить до слідчих і судових помилок, постановлення неправильного рішення. В кожній із стадій процесу оцінка доказів має свої особливості, які пояснюються відмінними умовами і задачами даної стадії. Оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер. Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду. Так, відповідно до частини 2 статті 2 Кримінально процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Щодо доводів представника відповідача на наявність ознак злочину в діяльності ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест», суд зазначає наступне.

Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, є кримінально караним діянням відповідно до статті 205 Кримінального кодексу України.

При цьому, як встановлено статтею 62 Конституції України та статтею 2 Кримінального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

В даному ж випадку, як слідує з акту перевірки, висновки перевіряючих податкового органу про фіктивність ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» ґрунтуються на постанові слідчого про порушення кримінальної справи та протоколах допиту свідків.

Однак, на час розгляду справи доказів наявності вироку суду, що набрав законної сили по такій кримінальній справі, відповідачем суду не надано. Отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів. За цих обставин, оскільки докази, зібрані в ході досудового слідства по такій кримінальній справі судом ще не оцінені, тому вони не можуть бути покладені в основу висновків акту податкової перевірки контрагента суб'єкта господарювання, відносно якого порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до положень статті 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства розділу акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, встановлена перевіркою у ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для виконання постачань або здійснення діяльності, не є належним доказом відсутності реального виконання господарських операцій між позивачем та вказаною особою.

Суд вважає за необхідним зазначити, що за умови відсутності у якогось суб'єкта господарювання умов для вироблення товарно-матеріальних цінностей та/або надання послуг (виконання робіт), як-то: матеріальних ресурсів, виробничих приміщень, робочої сили і таке інше, не виключена фізична наявність певного товару (послуг, робіт) у розпорядженні відповідної особи та здійснення такою особою господарських операцій з товарами; зокрема, товари можуть залучатися на умовах товарного кредиту, з доставкою покупцю чи безпосередньо особі, якої він перепродається й так далі. Цивільним та господарським законодавством України передбачена значна кількість видів господарських договорів, які дозволяють здійснювати господарську діяльність без власних складських приміщень, транспорту, з незначною кількістю працюючих, у тому числі, однією посадовою особою. Будь-які матеріальні цінності можуть знаходитися у розпорядженні суб'єкта господарювання й внаслідок незаконного отримання таких цінностей. Але, все це не виключає фізичної наявності товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт), які можуть виступати предметом купівлі-продажу (підряду). Неналежне ведення суб'єктом господарювання бухгалтерського та податкового обліку, не оприбуткування матеріальних цінностей, знаходження таких поза його обліком, знов-таки не виключає можливість фізичної наявності певного товару та/або можливості надання послуг (виконання робіт) й їх продажу (надання) іншим суб'єктам господарювання. У такому разі, відповідальність за дії щодо ухилення від належного обліку товарно-матеріальних цінностей, не відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями у податковій звітності, несплату податків з відповідних операцій, в силу частини другої статті 61 Конституції України (юридична відповідальність особи має індивідуальний характер) має нести саме та особа, яка допустила такі порушення, а не добросовісний покупець, який веде бухгалтерський та податковий облік фінансово-господарських операцій у повній відповідності з вимогами законодавства. До того ж, фактів ухилення ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» від оподаткування, зокрема, не декларування відповідних фінансово-господарських операцій, перевіркою не встановлено.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання господарських операцій, розрахунковими документами, доказами пов'язаності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» з власною господарською діяльністю позивача тощо. Усі зазначені документи відповідають поняттю первинних.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що вказані вище обставини та первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Отже, господарська операція між ПП «АРК» та ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» була товарною та реальною, та підтверджена наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, використана позивачем у його господарської діяльності.

Таким чином, позивач здійснював усі необхідні дії, спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи за мету здійснення господарської операції з придбання робіт.

Проте, відповідачем не було надано належних та достатніх доказів того, в чому полягає неспрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Компанія «Дельта Груп Інвест» договору на настання обумовлених ним правових наслідків, в чому полягає та чим підтверджується його суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету. Більш того, відповідачем не зазначено норму законодавчого акту, який встановлює нікчемність договору з підстав, викладених відповідачем у акті перевірки позивача № 6/27-02-22-01/24040487. Навпаки, в ході розгляду справи не було виявлено вироків по кримінальних справах відносно посадових осіб ТОВ "Компанія "Дельта Груп Інвест".

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що договір очевидно суперечить інтересам держави та суспільства, спростовується матеріалами справи.

Суд вважає доцільним зазначити, що згідно підпунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права на витрати та податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (робіт, послуг). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняти відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Висновки, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними та допустимими доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ПП «АРК» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі ГУ Міндоходів у м. Севастополі від 15.07.2013 № 0001582210 та № 0001592210 повинні бути скасовані.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладених правових норм, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "АРК" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001582210 від 15.07.2013 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, яким збільшено приватному підприємству "АРК" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 43950 грн., з яких за основним платежем 35160 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 8790 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001592210 від 15.07.2013 року Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у м. Севастополі, яким збільшено приватному підприємству "АРК" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робот, послуг) у розмірі 40917,50 грн., з яких за основним платежем 32734 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8183,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "АРК" (вул. М.Музики, буд. 58, кв. 63, м. Севастополь, 99029, ЄДРПОУ 24040487) судові витрати в розмірі 848 ( вісімсот сорок вісім) грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено та постанова підписана 01.10.2013 року.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.В. Мінько