Постанова

від 02.10.2013 по справі 11/193

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 11/193

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія" на рішенняГосподарського суду міста Києва від 02.08.2011 та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 у справі№ 11/193 господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія" доЗакритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" проусунення перешкод у користуванні майном та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні майном за участю представників сторін:

позивача: Здоренко В.Є., дов. від 11.06.2013;

відповідача: Ковальов Ю.Ю., дов. від 25.09.2013;

Розпорядженням Заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.10.2013 № 02-05/781 для розгляду касаційної скарги у справі №11/193, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 02.10.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Євсіков О.О., Кролевець О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 у справі № 11/193 (суддя Смирнова Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Баранець О.М., судді - Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 у справі № 11/193 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Акваторія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

В засіданні суду 18.09.2013, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 25.09.2013.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між ВАТ "Радикал" (Продавець) та ЗАТ "ХК "Бліц-Інформ" (Покупець) 12.07.2011 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке знаходиться у м.Києві по вул.Мурманській,7, який включає все нерухоме майно з усіма інженерними комунікаціями, залізничними, автомобільними іншими шляхами, спорудами, мережами, газовим господарством, підводами та сполученням ВАТ "Радикал".

Відповідно до п. 1.3 договору, склад нерухомого майна, його опис та ціна купівлі-продажу окремих об'єктів нерухомості викладені в додатку № 1 до договору, перелік комунікацій та іншого майна, яке переходить у власність відповідача, викладено у додатку №2 до договору, які є невід'ємною частиною цього договору.

В додатку № 1 до договору визначено, що до складу придбаного відповідачем нерухомого майна входить контрольно-пропускний пункт, паркан, ворота, будівля КПП бази, збудованої госпспособом (п.п. 45, 55-65 додатку № 1).

В свою чергу, між ВАТ "Радикал" (Продавець) та ТОВ "Акваторія" (Покупець) 16.09.2004 укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, за умовами якого Продавець продав, а Покупець купив нерухоме майно, яким є цілісний майновий комплекс-цех виробництва 75% змочующихся порошків ДДТ (літ. LXI), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Червоноткацька, 84, а у відповідності до договору від 12.03.2008, який укладений між тими ж сторонами, Продавець продав, а Покупець купив нерухоме майно - цілісний майновий комплекс - павільйон (літ. CLXXXIX), який знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Червоноткацька, 63-В.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як дослідили суди, зазначив, що приміщення, придбане ним за договором від 16.09.2004 по вул.Червоноткацька, 84 знаходиться поруч з майновим комплексом, придбаним відповідачем за договором від 12.07.2001 - на вул. Мурманській,7. Відповідач, шляхом самовільного, на думку позивача, перекриття під'їзної дороги, блокує під'їзд великогабаритного транспорту позивача до належного останньому нерухомого майна, що виражається у встановленні відповідачем воріт з контрольно-пропускним пунктом та бетонного паркану з колючим дротом.

За таких обставин, позивач, керуючись ст. 391 ЦК України, вважає, що відповідач зобов'язаний усунути перешкоди у користуванні позивачем нежитловим приміщенням шляхом демонтування паркану та воріт, збудованих відповідачем.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ст. 391 ЦК України та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки, по-перше, ворота з контрольно-пропускним пунктом та бетонний паркан придбані відповідачем разом з нерухомим майном за договором від 12.07.2011 (додаток № 1 до договору), а по-друге, позивачем не доведено створення відповідачем перешкод у користуванні належним позивачу нерухомим майном.

При цьому, суди виходили з наступного.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Для подання негаторного позову достатньо, щоб дії (бездіяльність) об'єктивно порушували права власника і були протиправними.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 41 ГПК України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, а ухвалою суду апеляційної інстанції від 07.08.2012 у справі призначалась додаткова судова будівельно-технічна експертиза.

На виконання вимог суду апеляційної інстанції, КНДІСЕ проведено судову будівельно-технічну експертизу та додаткову судову будівельно-технічну експертизу, якою встановлено, що: 1) металеві в'їздні ворота по вул. Мурманській, Червоноткацькій, бетонний паркан з колючим дротом та шлагбаумом перешкоджають проїзду до майна позивача; 2) за станом на час проведення обстеження проїзд до цілісного майнового комплексу - цеху виробництва 75% змочующих порошків ДДТ (літ. LХІ) по вул. Червоноткацька, 84 здійснюється через територію ПП "Комплекс"; 3) до складу майна, яке придбано ЗАТ "ХК "Бліц-Інформ" входив паркан із залізобетонних плит в залізобетонних стовпах. У власність покупця перейшли ворота (№№ п/п 59, 62, 63). Встановити чи входили металеві в'їздні ворота по вул. Червоноткацькій до складу майна ЗАТ "ХК "Бліц-Інформ" по договору купівлі-продажу від 12.07.2001, не вбачається можливим.

Окрім вказаного, судом апеляційної інстанції взято до уваги письмові пояснення позивача (а.с. 183, т.с. 2), з яких, як з'ясовано апеляційним господарським судом вбачається підтвердження останнім можливість здійснення руху вантажного транспорту на територію ВАТ "Акваторія" через територію іншої особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, керуючись, зокрема, приписами ст. 391 ЦК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, повно і всебічно дослідивши фактичні обставини, пов'язані з предметом даного позову, дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, оскільки останнім залишилась недоведеною наявність об'єктивно існуючих та створених відповідачем перешкод у користуванні належним йому нерухомим майном, що відповідно є підставою для відмови у задоволенні негаторного позову.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі не спростовують зроблених судами попередніх інстанцій висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 у справі №11/193 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді О.О. ЄВСІКОВ

О.А. КРОЛЕВЕЦЬ