Рішення

від 03.10.2013 по справі 906/1259/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "03" жовтня 2013 р. Справа № 906/1259/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Рябчун О.Д., довіреність від 30.07.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Фідокомбанк" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакомікс" (м.Житомир)

про стягнення 146781,18грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 146781,18грн. заборгованості, з яких: 106662,76грн. - основного боргу, 24839,98грн. відсотків по несанкціонованому овердрафту, 14078,44грн. пені, 1200,00грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовні заяві, на виконання вимог ухвали суду надав для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та додаткові письмові пояснення (а.с.42-43).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.32, 40).

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2012року між ПАТ "Ерсте Банк", який в подальшому перейменований на Публічне акціонерне товариство "Фідокомбанк" (кредитор, позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакомікс" (позичальник, відповідач) укладений Договір овердрафта №015/ZB1TWH/10/001 (а.с.8-17), за умовами якого кредитор, на положеннях та умовах договору зобов'язався надати позичальнику право для фінансування власної господарської діяльності здійснювати перерахування грошових коштів в обсягах, що перевищують реальні залишки коштів на поточному рахунку №26006000277595 з виникненням при цьому дебетового сальдо за зазначеним поточним рахунком, в межах ліміту, передбаченого цим договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, ліміт овердрафту за цим договором встановлюється в розмірі 120000,00грн.. При цьому, безперервний строк наявності дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника, що виникає внаслідок користування овердрафтом на умовах цього договору не повинен перевищувати 30 календарних днів. Останнім днем безперервного строку наявності дебетового сальдо, який фіксує закінчення безперервного строку наявності дебетового сальдо по поточному рахунку позичальника, що виникає внаслідок користування овердрафтом на умовах цього договору, вважається операційний день на кінець якого по поточному рахунку позичальника зафіксовано кредитове сальдо або нульовий залишок.

Строк користування овердрафтом встановлено сторонами до 18.04.2013р. (п.1.3 Договору).

Пунктом 1.4 Договору сторони погодили, за користування овердрафтом позичальник сплачує:

- за користування санкціонованим овердрафтом -22,99 процентів річних;

- за користування несанкціонованим овердрафтом - 27,99 процентів річних.

Згідно п.2.5.2 у випадку відсутності коштів на поточному рахунку в сумі, достатній для сплати процентів за користування овердрафтом, - шляхом капіталізації нарахованих процентів до встановленого ліміту овердрафту, що передбачає збільшення розміру заборгованості за основною заборгованістю на суму нарахованих процентів. У випадку, якщо за рахунок капіталізації нарахованих процентів матиме місце перевищення ліміту овердрафту, вказаного в п.1.2 Договору, сума капіталізованих процентів складатиме несанкціонований овердрафт.

Позичальник зобов'язався забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, комісійної винагороди на умовах, передбачених цим договором (п.5.1.1 Договору).

Однак, відповідач в порушення умов Договору Овердрафту не повернув позивачу кредит у передбачений договором строк, та не сплатив відсотки за користування кредитом, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, внаслідок укладання між сторонами Договору овердрафту №015/ZB1TWH/10/001 від 19.04.2012р., позивач та відповідач набули відповідних прав та обов'язків.

Зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати відповідачу ліміт овердрафту в межах суми 120000,00грн. строком до 18.04.2013р. із сплатою процентів встановлених договором, а у відповідача виникло зобов'язання використати отримані кредитні кошти відповідно до умов договору, вчасно їх повернути та сплатити проценти та інші платежі, які передбачені або випливають з договору.

На підтвердження користування лімітом овердрафту позивачем надано виписку по поточному рахунку відповідача за період з 19.04.2012р по 03.10.2013р. (а.с.48-58).

Таким чином, зазначеними матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано зобов'язання за Договору овердрафту №015/ZB1TWH/10/001 від 19.04.2012р.

В порушення умов договору відповідач не здійснив погашення кредиту, у зв'язку із чим за останнім виникла заборгованість за овердрафтом у розмірі 106662,76грн.

23.10.2012р. та 25.05.2013р. на адресу відповідача було направлено Попередження про порушення основного зобов'язання та Лист-вимогу про порушення зобов'язання за Договором овердрафту №015/ZB1TWH/10/001 від 19.04.2012р. (а.с.21-23). Проте ТОВ "Пакомікс" залишив їх без відповіді та задоволення.

Також, на підставі Договору овердрафту №015/ZB1TWH/10/001 за період з 29.08.2012р. по 27.06.2013р. нараховано відсотки за користування кредитними коштами на загальну суму 24839,98грн., які відповідачем не сплачені (додаткові пояснення а.с.42-43).

Зазначені обставини свідчать, що відповідач допустив порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за кредит, визначених Договором овердрафту №015/ZB1TWH/10/001., внаслідок чого за останнім виникла заборгованість по основній сумі кредиту в сумі 106662,76грн. та заборгованість по несплачених відсотках у розмірі 24839,98грн.

Приписами ч.1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 вказаної статті, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Оскільки Кредитним договором інше не передбачено, правомірним є застосування до спірних правовідносин приписів ст.1048 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Наведене кореспондується з приписами ст.536 ЦК України, якою передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 106662,76грн. заборгованості по основній сумі кредиту та 24839,98грн. по несплачених відсотках обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач за порушення строків погашення заборгованості по кредиту нарахував відповідачу пеню по простроченому тілу кредиту в розмірі 14078,44грн. та штраф в сумі 1200,00грн. на підставі п.7.3 договору за порушення п.5.1.5 договору.

Відповідно до п.7.1 Договором овердрафту №015/ZB1TWH/10/001 сторони погодили, що за порушення строків повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших платежів, що передбачені цим договором, позичальник сплачує кредитору неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач посилаючись на п.9.6 Договору овердрафту, яким передбачено, що сторони збільшили спеціальні строки позовної давності, що застосовується до вимог стягнення пені, штрафу та встановили її тривалістю у три роки, вважає, що правомірно нарахував пеню за 303 дні прострочення.

При цьому суд враховує, п.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", яким встановлено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої ст.232 ГПК України, за яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців, від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції ( якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Пунктом 9.6 Договору овердрафту сторони збільшили строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, проте не збільшили період часу, за який може бути нараховано пеню.

За вказаних обставин, вимога позивача про стягнення пені за 303 дні є необґрунтованою.

Cудом встановлено, що у зв'язку з тим, що відповідач не повернув кредитні кошти до 29.08.2012р. право на нарахування пені у позивача виникло з 29.08.2012р. по 27.02.2013р. Натомість позивач здійснив розрахунок за період з 29.08.2012р. по 27.06.2013. (а.с.7).

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені за період з 29.08.2012р. по 27.02.2013р., який є правомірним та підлягає задоволенню, складає 8835,93грн; вимоги в частині стягнення 5242,51грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Суд вважає вимогу про стягнення штрафу в розмірі 1200,00грн., заявленого на підставі п. 7.3 Договору овердрафту, за порушення його п. 5.1.5 (ненадання кредитору всіх необхідних документів, для здійснення аналізу фінансового стану позичальника) обґрунтованою та заявленою правомірно, оскільки відповідачем не подано доказів виконання зазначеного зобов'язання за другий та третій квартал 2012р.

Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню частково на суму 141538,67грн., з яких: 106662,76грн. заборгованості за овердрафтом, 24839,98грн. заборгованості за відсотками, 8835,93грн. пені та 1200,00грн. штрафу.

В позові відмовити в частині стягнення 5242,51грн. пені .

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49 , 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакомікс" (10025, м.Житомир, вул. Промислова, 1/154, код 35169864)

на користь Публічного акціонерного товариства "Фідокомбанк" (03056, м.Київ, вул.Польова. 24-Д, код 34001693)

- 106662,76грн. заборгованості за овердрафтом;

- 24839,98грн. заборгованості за відсотками;

- 8835,93грн. пені;

-1200,00грн. штрафу;

- 2830,77грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 5242,51грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим.

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)