Рішення

від 23.09.2013 по справі 910/11646/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11646/13 23.09.13

За позовомзаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн" 2. Гаспринської селищної ради 3. Державного агентства земельних ресурсів України за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: відповідачів: 1. Управління держземагентства у м. Ялті Автономної Республіки Крим 2. Фонду майна Автономної Республіки Крим позивачів: 3. Дніпропетровської КЕЧ району проскасування рішення селищної ради та визнання недійсним договору Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від прокуратури:Грищенко М.А. від позивача 1:Загуменний В.В. від позивача 2:не з'явився від відповідача 1:Южда С.М. від відповідача 2:не з'явився від відповідача 3:не з'явився від третьої особи 1:не з'явився від третьої особи 2:не з'явився від третьої особи 3:не з'явився

Обставини справи:

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" (надалі - "Підприємство") звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн" (надалі - "Товариство") та Гаспринської селищної ради про скасування рішення селищної ради та визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надання відповідачем 2 в довгострокову оренду відповідачу 1 земельної ділянки площею 1,5856 га (кадастровий номер 0111946200:01:001:0012), що розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 1 "Кічкіне, було здійснено з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим прокурор вказує на наявність підстав для визнання рішення Гаспринської селищної ради 44 сесії 4 скликання № 43 від 21.03.2006 р. та договору оренди земельної ділянки від 23.05.2006 р. недійсними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2013 р. з урахуванням ухвали господарського суду міста Києва від 20.06.2013 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Управління держкомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим, розгляд справи призначено на 08.07.2013 р.

08.07.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що: вилучення спірної земельної ділянки з користування Підприємства було здійснено на підставі рішення Гаспринської селищної ради від 17.09.2003 р. №15, а не №17, на скасування якого посилається прокурор в позові; спірна земельна ділянка не належала до земель оборони, а тому до правовідносин щодо її використання не можуть застосовуватися положення Законів України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про використання земель оборони", а уповноваженою на розпорядження такою земельною ділянкою особою була саме Гаспринська селищна рада; Товариство було орендарем цілісного майнового комплексу бази "Кічкіне", а тому в силу положень ст. 796 Цивільного кодексу України у нього виникло право оренди спірної земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2013 р. замінено третю особу - Управління держкомзему у м. Ялта Автономної Республіки Крим правонаступником - Управлінням держземагентства у м. Ялті Автономної Республіки Крим, залучено до участі у справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Фонд майна Автономної Республіки Крим, відкладено розгляд справи до 22.07.2013 р.

09.07.2013 р. до канцелярію суду надійшло клопотання відповідача 2 про направлення матеріалів справи №910/11646/13 за виключною підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2013 р. залучено до участі у справі в якості відповідача 3 - Державне агентство земельних ресурсів України, відкладено розгляд справи до 22.08.2013 р.

29.07.2013 р. до канцелярії суду від Фонду майна Автономної Республіки Крим надійшло пояснення за змістом якого останній вказував на неможливість виконання вимог суду щодо надання орендної справи цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, п/в Лівадія-1, оскільки її було передано до Фонду державного майна України, у зв'язку з чим просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. витребувано у Фонду державного майна України копії матеріалів орендної справи за договором оренди від 20.08.2004 р. цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, п/в Лівадія1.

22.08.2013 р. через канцелярію суду представником відповідача 1 подано клопотання про передачу матеріалів справи №910/11646/13 за виключною підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим. Також, подано доповнення до відзиву на позовну заяву за змістом якого вказував на необхідність припинення провадження у справі у зв'язку із припиненням Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" як юридичної особи.

В судовому засіданні представники відповідачів 2, 3 проти позову заперечили, в його задоволенні просили відмовити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.08.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Дніпропетровське КЕЧ району, розгляд справи відкладено до 12.09.2013 р.

Судом в задоволенні клопотань відповідачів 1, 2 про направлення матеріалів справи №910/11646/13 за виключною підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим, які мотивовані положеннями ч. 8 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, відмовлено, оскільки за приписами наведеної норми винятком з наведеного правила виключної підсудності становлять випадки, коли відповідачем у спорі є, зокрема, центральний орган виконавчої влади, яким в даному випадку виступає відповідач 3 - Державного агентства земельних ресурсів України, а за змістом п. 20.8 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у частині п'ятій статті 16 ГПК, то така справа у будь-якому разі підлягає розгляду у господарському суді міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.09.2013 р. у зв'язку із невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвал суду розгляд справи відкладено до 23.09.2013 р.

Прокурор та представник позивача 1 в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача 1 з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

Позивач 2, відповідачі 2, 3 та треті особи, повідомлені про час і місце судового розгляду належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду, повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень, підписом представників відповідачів 2, 3 в розписці в повідомленні про перерву від 12.09.2013 р., своїх повноважних представників в судове засідання не направили.

Місцезнаходження позивача 2 за адресою: 98655, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія-1, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач 2 повідомлений про час і місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час і місце судового розгляду позивач 2, відповідачі 2, 3 та треті особи були належним чином повідомлені, пояснення представників відповідачів 2, 3 стосовно суті спору були заслухані в попередніх судових засіданнях, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті, то правові підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

У 1921 році розпорядженням Радянського Уряду землі в районі мису Ай-Тодор передані у користування Київського військового округу.

На виконання наказу Командувача Київського військового округу від 05.04.1963 р. №4 на землях в районі мису Ай-Тодор створена туристська база "Кічкіне".

Рішенням Гаспринського виконкому від 27.10.1995 р. №165 затверджено план відведення меж розташування турбази "Кічкіне".

15.12.1995 р. Гаспринською селищною радою затверджено рішення виконкому та надано згоду на відведення земельної ділянки площею 1,6377 га у постійне користування туристичній базі "Кічкіне", що підтверджується державним актом Ялтинської міської ради серії ІКМ №003049.

Після набуття незалежності України, все майно туристичної бази "Кічкіне" було передано до управління Міністерства оборони України, яким на фондах туристичної бази "Кічкіне" створено Центральну військову туристичну базу "Кічкіне" Міністерства оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 14.07.1998 р. № 284 Центральну військову туристичну базу "Кічкіне" Міністерства оборони України реорганізовано у Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне".

Листом від 09.09.2003 р. №228/1 Керівник Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" звернувся до Гаспринської селищної ради з проханням призупинити дію державного акту серії ІКМ №003049 від 31.01.1996 р. на період оренди ТОВ "Пан Укрейн" нерухомого майна на 5 років.

Рішенням Гаспринської селищної ради 16 сесії 24 скликання від 17.09.2003 р. №15 "Про передачу ТОВ "Пан Укрейн" в оренду земельної ділянки в смт. Гаспра для обслуговування відпочиваючих" вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6377 га турбазі "Кічкіне" та відмінити державний акт І-КМ №003049, передати ТОВ "Пан Укрейн" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 1,5856 га (кадастровий номер 0111946200:01:001:0012), розташовану за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, "Кічкіне" для організації відпочинку із земель Гаспринської селищної ради.

Рішенням Гаспринської селищної ради 16 сесії 24 скликання від 17.09.2003 р. №17 "Про передачу ТОВ "Пан Укрейн" в оренду земельної ділянки в смт. Гаспра для обслуговування резервуарів" вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6377 га турбазі "Кічкіне" та відмінити державний акт І-КМ №003049, передати ТОВ "Пан Укрейн" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,0526 га (кадастровий номер 0111946200:01:001:0013), розташовану за адресою: смт. Гаспра, для обслуговування резервуарів із земель Гаспринської селищної ради.

Рішенням Гаспринської селищної ради 44 сесії 4 скликання від 21.03.2006 р. №43 "Про затвердження технічної документації по переоформленню договору оренди земельної ділянки площею 1,5856 га ТОВ "Пан Укрейн" в смт. Гаспра Алупкінське шосе та передачу в оренду на період оренди майна" вирішено передати ТОВ "Пан Укрейн" в довгострокову оренду на період оренди майна до 19.08.2024 р. земельну ділянку (кадастровий номер 0111946200:01:001:0012) площею 1,5856 га за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе 1, "Кічкіне" із земель рекреаційного призначення Гаспринської селищної ради.

23.05.2006 р. між Гаспринською селищною радою (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Єпіфановим Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за №1924, (надалі - "Договір оренди землі") за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку (кадастровий номер 0111946200:01:001:0012) загальною площею 1,5856 га із земель рекреаційного призначення Гаспринської селищної ради за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 1 "Кічкіне".

Спір у справі стосується законності вилучення у Підприємства та передачі в подальшу оренду Товариству земельної ділянки (кадастровий номер 0111946200:01:001:0012) загальною площею 1,5856 га, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкінське шосе, 1 "Кічкіне", що було здійснено на підставі рішення Гаспринської селищної ради 44 сесії 4 скликання від 21.03.2006 р. №43 "Про затвердження технічної документації по переоформленню договору оренди земельної ділянки площею 1,5856 га ТОВ "Пан Укрейн" в смт. Гаспра Алупкінське шосе та передачу в оренду на період оренди майна".

При цьому, як на підставу для недійсності рішення Гаспринської селищної ради від 21.03.2006 р. №43 прокурор вказує на відсутність повноважень у керівника Підприємства для відмови від користування спірною земельною ділянкою, оскільки така ділянка належить до земель оборони, а тому її вилучення могло бути здійснено не інакше, як за згодою Міністерства оборони України, та визнання протиправним та скасування постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі №2а-3934/09/2670 за позовом військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Гапринської селищної ради про визнання недійсним п. 2 рішення №17 від 17.09.2003 р. п. 2 рішення Гаспринської селищної ради № 17 від 17.09.2003 р. щодо припинення права постійного користування Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" земельною ділянкою 1,6377 га.

В той же час, відповідач 1 заперечує проти наведених посилань прокурора та вказує на чинність рішення Гаспринської селищної ради 16 сесії 24 скликання від 17.09.2003 р. №15 "Про передачу ТОВ "Пан Укрейн" в оренду земельної ділянки в смт. Гаспра для обслуговування відпочиваючих", яким вирішено припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6377 га турбазі "Кічкіне" та відмінити державний акт І-КМ №003049, передати ТОВ "Пан Укрейн" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 1,5856 га (кадастровий номер 0111946200:01:001:0012), розташовану за адресою: смт. Гаспра, Алупкінське шосе, "Кічкіне" для організації відпочинку із земель Гаспринської селищної ради.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для їх розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Із рішення Гаспринської селищної ради 16 сесії 24 скликання від 17.09.2003 р. №15 вбачається, що підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 1,6377 га Підприємства було відповідне звернення керівника такого підприємства (лист від 09.09.2003 р. №228/1).

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

З огляду на викладені положення вбачається, що правом відмови від користування земельною ділянкою наділений виключно землекористувач такої ділянки.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

За змістом ст.ст. 3, 10 Закону України "Про Збройні Сили України" встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України.

Пунктом 2 Положення "Про Міністерство оборони України", затвердженого Указом Президента України від 21.08.1997 р. № 888, встановлено, що Міністерство оборони України утворює, реорганізовує та ліквідовує в установленому порядку призначені для забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил підприємства, установи та організації, контролює їх діяльність; здійснює управління військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

За змістом Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, право надання згоди на вилучення земельних ділянок для потреб Збройних Сил України належить Міністерству оборони України.

У 1921 році розпорядженням Радянського Уряду землі в районі мису Ай-Тодор передані у користування Київського військового округу.

На виконання наказу Командувача Київського військового округу від 05.04.1963 р. №4 на землях в районі мису Ай-Тодор створена туристська база "Кічкіне".

Рішенням Гаспринського виконкому від 27.10.1995 р. №165 затверджено план відведення меж розташування турбази "Кічкіне".

15.12.1995 р. Гаспринською селищною радою затверджено рішення виконкому та надано згоду на відведення земельної ділянки площею 1,6377 га у постійне користування туристичній базі "Кічкіне", що підтверджується державним актом Ялтинської міської ради серії ІКМ №003049.

Після набуття незалежності України, все майно туристичної бази "Кічкіне" було передано до управління Міністерства оборони України, яким на фондах туристичної бази "Кічкіне" створено Центральну військову туристичну базу "Кічкіне" Міністерства оборони України.

Наказом Міністра оборони України від 14.07.1998 р. № 284 Центральну військову туристську базу "Кічкіне" Міністерства оборони України реорганізовано у Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне".

Відповідно до Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", затвердженого Міністром оборони України від 13.07.1998 р., (надалі - "Статут Підприємства") Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" засноване на державній власності і підпорядковано Міністерству оборони України (надалі - Орган управління майном).

Згідно із п. 6.1 Статуту Підприємства функції щодо управління майном, що є державною власністю, здійснює Орган управління майном.

У відповідності до довідки Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 23.01.2006 р. №303/1/26/155 землі, на яких розташоване Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" знаходяться на обліку Південного територіального КЕУ МО України.

З огляду на викладе вбачається, що Підприємство створено Міністерством оборони України з метою забезпечення діяльності Збройних Сил України, тобто є військовим, а тому передані йому у постійне користування землі в силу положень ст. 77 Земельного кодексу України є землями оборони, управління якими здійснюється Міністерством оборони України.

Доказів надання згоди Міністерством оборони України на припинення Підприємством права постійного користування спірною земельною ділянкою матеріали справи не містять, а тому керівник Підприємства був позбавлений права на вчинення відповідних дій, що в свою чергу унеможливлювало прийняття такої відмови відповідачем 2.

Більш того, із листа керівника Підприємства від 09.09.2003 р. №228/1 вбачається, що останній звернутався до Гаспринської селищної ради з проханням саме призупинити дію державного акту серії ІКМ №003049 від 31.01.1996 р. на період оренди ТОВ "Пан Укрейн" нерухомого майна на 5 років, а не відмовився від права постійного користування такою ділянкою.

Тобто, зміст наведеного листа не давав підстав для висновку про волевиявлення землекористувача на припинення свого права.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, рішення Гаспринської селищної ради 16 сесії 24 скликання від 17.09.2003 р. №15 "Про передачу ТОВ "Пан Укрейн" в оренду земельної ділянки в смт. Гаспра для обслуговування відпочиваючих" прийнято з порушенням положень ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Враховуючи, що судом встановлено невідповідність рішення Гаспринської селищної ради 16 сесії 24 скликання від 17.09.2003 р. №15 "Про передачу ТОВ "Пан Укрейн" в оренду земельної ділянки в смт. Гаспра для обслуговування відпочиваючих" положенням чинного на момент його прийняття законодавства України, то правові підстави для його застосування відсутні, що має своїм наслідком відсутність підстав для припинення права постійного користування Підприємством спірної земельної ділянки.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Встановлена судом при розгляді даної справи невідповідність рішення Гаспринської селищної ради 16 сесії 24 скликання від 17.09.2003 р. №15 "Про передачу ТОВ "Пан Укрейн" в оренду земельної ділянки в смт. Гаспра для обслуговування відпочиваючих" та скасування постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2010 р. у справі №2а-3934/09/2670 п. 2 рішення Гаспринської селищної ради № 17 від 17.09.2003 р. щодо припинення права постійного користування Державним підприємством Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" земельною ділянкою 1,6377 га положенням чинного на момент їх прийняття законодавства України свідчить про порушення Гаспринською селищною радою встановлених ст. 95 Земельного кодексу України прав Підприємства, як землекористувача спірної земельної ділянки, при прийнятті рішення від 21.03.2006 р. №43 "Про затвердження технічної документації по переоформленню договору оренди земельної ділянки площею 1,5856 га ТОВ "Пан Укрейн" в смт. Гаспра Алупкінське шосе та передачу в оренду на період оренди майна", адже таким рішенням фактично передано Товариству в оренду спірну земельну ділянку, право постійного користування якою у Підприємства не припинялося, а в силу приписів ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, вимоги прокурора про скасування рішення Гаспринської селищної ради від 21.03.2006 р. №43 "Про затвердження технічної документації по переоформленню договору оренди земельної ділянки площею 1,5856 га ТОВ "Пан Укрейн" є правовірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладені положення вбачається, що правовою підставою для укладення договору оренді є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Отже, встановлена судом незаконність рішення Гаспринської селищної ради від 21.03.2006 р. №43 "Про затвердження технічної документації по переоформленню договору оренди земельної ділянки площею 1,5856 га ТОВ "Пан Укрейн" та відсутність законних підстав для припинення права постійного користування Підприємством спірною земельною ділянкою свідчить про порушення відповідачами 1, 2 визначеного ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України порядку передачі в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, що згідно ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання Договору оренди землі недійсним, а тому позовні вимоги прокурора в наведеній частині є правомірними та обґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 20.08.2004 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, п/в Лівадія-1, (надалі - "Договір оренди майна") за змістом п. 1 якого орендодавець на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2004 р. у справі №2-1/8831-2004, на підставі наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим від 28.07.2004 р. №862 "Щодо передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, п/в Лівадія-1, в оренду ТОВ "Пан Укрейн", передав, а орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", що підтверджується актом приймання-передачі від 20.08.2004 р.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Згідно із п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення правовідносин щодо передачі в оренду Товариству спірної земельної ділянки було укладення Договору оренди майна.

Відтак, суд вважає, що такий правочин безпосередньо пов'язаний із предметом спору, а тому за наявності визначених законодавством підстав може бути визнаний недійсним в межах розгляду даної справи.

Судом встановлено, що Підприємство входить до сфери управління Міністерства оборони України та створено з метою забезпечення діяльності Збройних Сил України.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4.2 Статуту Підприємства встановлено, що майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

З огляду на викладені положення вбачається, що закріплене за Підприємством на праві повного господарського відання майно є саме військовим майном.

Більш того, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що першочергово спірне майно було закріплене за військовими містечками №57 та №93 (військова турбаза "Кічкіне").

В подальшому на підставі наказу Міністра оборони України від 14.07.1998 р. №234 та розпорядження Начальника КЕУ Південного оперативного командування Збройних Сил України від 10.09.1998 р. №23/1/466 фонди військових містечок №57 та №93 (військова турбаза "Кічкіне") було передано для експлуатації та утримання на баланс Підприємства та вирішено споруди і земельні ділянки військових містечок №57 та №93 залишити на картковому обліку Дніпропетровської КЕЧ району, що підтверджується актом приймання(передачі) будівель, споруд та території військових містечок №57 і №93 сел. Лівадія-1 від 20.11.1998 р.

Враховуючи, що спірне майно за наслідками його передачі на баланс Підприємства фактично залишилося на обліку Дніпропетровської КЕЧ району, то в силу положень Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" підстави вважати статус такого майна іншим ніж військове відсутні.

Твердження відповідача 1 про те, що закріплення за державним підприємством Міністерства оборони України майна на праві повного господарського відання не свідчить про набуття таким майном статусу військового спростовується правовими висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 17.10.2011 р. у справі №5002-8/5447-2010 за позовом заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвінг-центр "Соляріус", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротех-плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморський берег", про визнання права власності та витребування майна, яка в силу положень ст. 111 27 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для застосування.

Тобто, Договір оренди майна є договором оренди військового майна.

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

За змістом ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Відповідно до п. 5 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. №778, передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони.

За приписами наведених норм передача військового майна (в т.ч. цілісного майнового комплексу підприємства Збройних сил України) здійснюється виключно на конкурсних засадах.

В той же час, матеріали справи не містять доказів проведення у відповідності до визначених Порядком та умовами проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна, затверджених наказом Фонду державного майна України та Міністерства оборони України від 26.07.2000 р. № 1549/241, процедур відповідного конкурсу з метою передачі в оренду цілісного майнового комплексу Підприємства.

Крім того, відсутні докази і надання відповідної згоди Міністерства оборони України чи уповноваженого ним органом військового управління на передачу в оренду цілісного майнового комплексу Підприємства, що суперечить положенням пункту 4 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 р. №778, відповідно до якого дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами).

За таких обставин, Договір оренди майна було укладено без дотримання встановленої чинним на момент його укладення законодавством України процедури оренди військового майна.

Посилання відповідача 1 на те, що такий договір було укладено на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.07.2004 р. у справі №2-1/8831-2004 не спростовують висновку суду про невідповідність його чинному законодавству України, адже вказаним рішенням було лише зобов'язано Фонд майна Автономної Республіки Крим укласти відповідний договір, процедура укладення якого в будь-якому випадку має відповідати положенням законодавства , а не визнано договір дійсним чи укладеним.

Більш того, із наявних в матеріалах справи документів (зокрема, довідки про результати перевірки законності проведення інвентаризації, оцінки і поліпшень майна цілісного майнового комплексу ДП "Туристська база "Кічкіне") вбачається, що інвентаризація спірного майна при передачі його в оренду була проведена з порушеннями положень Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.01.2003 р. №3.

За таких обставин, у суду наявні правові підстави для виходу за межі позовних вимог та визнання такого правочину недійсним відповідно до ч. 1 ст. 203 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України та застосування передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України наслідків.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (в т.ч. в частині визнання недійсним Договору оренди майна за власною ініціативою) підлягають покладенню на відповідачів оскільки спір у справі виник з їх вини (в т.ч. на відповідача 3 в частині визнання недійсним Договору оренди землі, оскільки останній в межах наданих йому повноважень зобов'язаний здійснювати контроль за використанням та охороною земель).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне" задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Гаспринської селищної ради 44 сесії 4 скликання від 21.03.2006 р. №43 "Про затвердження технічної документації по переоформленню договору оренди земельної ділянки площею 1,5856 га ТОВ "Пан Укрейн" в смт. Гаспра Алупкінське шосе та передачу в оренду на період оренди майна" вирішено передати ТОВ "Пан Укрейн".

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 23.05.2006 р. між Гаспринською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн", посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Єпіфановим Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за №1924.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 10-а, корпус 7; ідентифікаційний код 21466335) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 529 (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 33 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Гаспринської селищної ради (98660, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гаспра, вул. М.Тамарли, 6/24; ідентифікаційний код 26330829) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 529 (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 33 коп. Видати наказ.

6. Стягнути з Державного агентства земельних ресурсів України (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3; ідентифікаційний код 37552980) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 33 коп. Видати наказ.

7. Визнати недійсним договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, п/в Лівадія-1, укладений 20.08.2004 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн", посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Сотніковим В.П. та зареєстрований в реєстрі за №1041.

8. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн" (04210, м. Київ, просп. Героїв Сталінграду, 10-а, корпус 7; ідентифікаційний код 21466335) повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; ідентифікаційний код 00034022) все отримане на підставі договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне", розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Лівадія, п/в Лівадія-1, укладеного 20.08.2004 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Укрейн", посвідченого приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Сотніковим В.П. та зареєстрований в реєстрі за №1041, та всіх наявних додатків, додаткових угод до нього майно Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральна військова туристська база "Кічкіне". Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 30.09.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко