Постанова

від 01.10.2013 по справі 826/14232/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2013 року 17:15 № 826/14232/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Андрієнко О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «SKS LTD» доДержавної податкової інспекції України у Шевченківському районі м. Києва Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

від позивача:Хайрутдінов А. М. (довіреність), Берелідзе Н. С. (довіреність), Бучинський О. Й. (довіреність), Черенюк О. Р. (довіреність), Карасьов В. А. (довіреність) від відповідача:Глушковська А. О. (довіреність)

ВСТАНОВИВ:

06.09.2013 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «SKS LTD» (надалі - Позивач/ТОВ «SKS LTD») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005662240 від 24.04.2013 р.

Після усунення недоліків позовної заяви позивачем, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2013 р. було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зазначає про не дотримання відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) під час винесення податкових повідомлень-рішень №0005662240 від 24.04.2013 р.

В судове засідання з'явився представник відповідача, який проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того, зазначає, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення чинного законодавства, зокрема ПК України, ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ст.1, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі - Закон №996), п.2.4, п.2.15, п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (надалі - Положення №88); п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. № 99 (надалі - Інструкція №99).

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст було виголено та підписано 02.10.2013 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Позивач зареєстрований в Шевченківській районній у м. Києві державній адміністрації 06.09.1996 р., та 23.09.1996 р. ТОВ «SKS LTD» отримало про реєстрацію платника податку на додану вартість. Основним видом діяльності є: лиття чавуну, лиття сталі, оброблення металевих відходів та брухту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

В період з 09.04.2013 р. по 11.04.2013 р., на підставі наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС №761/2240 від 09.04.2013 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «SKS LTD» (код за ЄДРПОУ 21516723) з питань правильності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ДП ТОВ «Хортиця» (код за ЄДРПОУ 31463450) за серпень, жовтень 2011 р.

11.04.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було складено Акт №1043/2240/21516723 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «SKS LTD» (код за ЄДРПОУ 21516723) з питань правильності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ДП ТОВ «Хортиця» (код за ЄДРПОУ 31463450) за серпень, жовтень 2011 р.» (надалі - Акт перевірки №1043), в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

ь ч.5 ст.203, ч.1 ч.2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП ТОВ «Хотриця» при продажу товарів (послуг) ТОВ «SKS LTD». Послуги по вказаних правочинах не були отримані в порушення ст.662, ст.655 та ст.656 ЦК України;

ь п.198.1, п.198.4, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за серпень 2011 р. на загальну суму ПДВ 51 000,00 грн. та жовтень 2011 р. на суму 59 200,00 грн., що призвело до порушення п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджеті на суму 110 200,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 р. на загальну суму 51 000,00 грн. та жовтень 2011 р. на загальну суму 59 200.00 грн.;

24.04.2013 р. Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення форми, зокрема: №0005662240 на підставі Акту перевірки №1043, збільшено суму грошового зобов'язання на суму 137 750,00 грн. (із яких за основним платежем 110 200,00 грн. та 27 550,00 грн. за штрафними санкціями).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, Головне управління Міндоходів у м. Києві листом №1773/10/26-15-10-04-04 від 05.07.2013 р. та Міністерство доходів і зборів України листом №8332/6/99-99-10-01 від 06.08.2013 р. залишило без задоволення скарги позивача, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення спірних податкових-повідомлень рішень, тому Позивач оскаржив рішення Відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму

04.01.2011 р. між ДП ТОВ «Хортиця» (Продавець) та Позивачем (Покупець) було укладено договір поставки товару №01/01/11 (надалі - Договір №01/01/11).

Відповідно до ч.1 ст.266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до п.1.1 Договору №01/01/11 Продавець зобов'язується по заявці Покупця поставити а Покупець зобов'язується придбати у Продавця товарно-матеріальних цінностей, в подальшому «Товар»:

ьчушка чавунна марки ПЛ-1 по цінні 3 300,00 грн./т. (без ПДВ) в кількості 600.00 тон

ь чушка чавунна марки Л6 по ціні 4 500,00 грн./т (без ПДВ) в кількості 600.00 т.;

ь феросиліцій марки ФС-45 по ціні 10 000,00 грн. (без ПДВ) в кількості 100,00 т.;

ь феромарганець марки ФМ-78 по ціні 15 000,00 грн. (без ПДВ) в кількості 45,00 т.

Відповідно до п.3.1 Договору №01/01/11 поставка товару здійснюється Продавцем на склад Покупця, який знаходиться за адресою м. Бровари, вул. Красовського. 16.

Як вбачається із матеріалів справи, між Позивачем та ДП ТОВ «Хортиця» було підписані накладні на відвантаження ТВВВ на загальну суму 661 200,00 грн., а саме:

ь по чушкам чавунним ПЛ-1 на загальну суму 550 800,00 грн. (загальна кількість 108,00 т.) - №100826 від 10.08.2011 р. (кількість 24,00 т.) на суму 122 400,00 грн., №170827 від 17.08.2011 р. (кількість 24,00 т.) на суму 122 400,00 грн., №260828 від 26.08.2011 р. (кількість 12,00 т.) на суму 61 200,00 грн., №181043 від 18.10.2011 р. (кількість 24,00 т.) на суму 122 400,00 грн., №191044 від 19.10.2011 р. (кількість 24,00 т.) на суму 122 400,00 грн.

ь по чушкам чавунним ПЛ-6 на загальну суму 110 400,00 грн. (загальна кількість 20,00 т.) - №171042 від 17.10.2011 р.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивачу було видано ДП ТОВ «Хортиця» за Договором №01/01/11 податкові накладні на суму 661 200,00 грн., зокрема: по чушкам чавунним ПЛ-1 на загальну суму 550 800,00 грн. (загальна кількість 108,00 т.) - №3 від 10.08.2011 р. на суму 122 400,00 грн. (кількість 24,00 т.), №4 від 17.08.2011 р. на суму 122 400,00 грн. (кількість 24,00 т.), №5 від 26.08.2011 р. на суму 61 200,00 грн. (кількість 12,00 т.), №4 від 18.10.2011 р. на суму 122 400,00 грн. (кількість 24,00 т.), №5 від 19.10.2011 р. на суму 122 400,00 грн. (на суму 122 400,00 грн.); по чушкам чавунним ПЛ-6 на загальну суму 110 400,00 грн. - №3 від 17.10.2011 р.

При цьому, відповідно до положень п.5.1 та п.5.2 Договору №01/01/11 оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця. Оплата проводиться в повному обсязі протягом 30 робочих днів з моменту відвантаження товару.

Позивачем надано до суду виписки із банку, як доказ проведення оплати за укладеним договором.

Водночас, суд приймає до уваги, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р. (надалі - Правила №363) визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

В п.3.8 р.3 Правил №363 передбачено, що заявка подається Перевізнику у строк, визначений Договором. За погодженням із Перевізником Замовник може передати заявку на перевезення вантажів телефонограмою, телетайпом, телеграфом, телексом, іншим фіксованим шляхом. У цьому випадку в такій заявці мають бути необхідні відомості, які характеризують найменування та кількість вантажу, адреси вантаження та розвантаження, відстані перевезення та рід упаковки.

При цьому, в р.1 Правил №363 передбачено, що замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни.

В п.11.1 р.11 Правил №363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

В п.11.4 та п.11.5 р.11 Правил №363 визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

В п.11.6, п.11.7 та п.11.8 р.11 Правил №363 передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

Позивачем надано три Товарно-транспортних накладних, а саме: №17001 від 17.10.2011 р. (про перевезення 20 т. невідомого товару), №181001 від 18.10.2011 р. (на перевезення 24,00 т. чушки чавунної ПЛ-1), №191003 від 19.10.2011 р. (на перевезення 24,00 т. чушок чавунних ПЛ-1), при цьому в даних ТТН зазначено, що поставка здійснювала за адресою м. Бровари, вул. Котовського, 16. Інших товарно-транспортних накладних, що посвідчують доставку продукції Позивачем не надано.

Однак, як вказано в листі Вищого адміністративного суду України 1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Так Позивачем в якості доказів реальності господарських операцій із ДП ТОВ «Хортиця» було надано до суду: договір №031-2011/юка-ОП оренди нежитлового приміщення, укладеного між Позивачем та ТОВ «Юридична компанія «Альянс» (із актами здачі-приймання нежитлових об'єктів); договір оренди №14 виробничого приміщення від 03.05.2001 р., укладеного між СП Броварський завод торговельного машинобудування та Позивачем (із Актом приймання-передачі та переліком обладнання); договір оренди №8 виробничого приміщення від 21.03.2011 р., укладеного між СП Броварський завод торговельного машинобудування та Позивачем (із Актом приймання-передачі та переліком обладнання); фотографії обладнання та виробів; оборотно-сальдові відомості за 01.01.2011 - 30.09.2013; штатні розписи та накази про їх затвердження; копію із Журналу отриманих податкових накладних; затверджені норми витрат шихтових матеріалів для виробництва; затверджений перелік продукції, що виробляє Позивач; затверджені норми списання по ливарному виробництві чавунних виробів; податкові декларації з податку на прибуток Позивача за серпень та жовтень за 2011 р. (із розшифруванням податкових зобов'язань та податкового кредиту); картки рахунку «№711:Контрагенти:Замовлення:Договір ДГ-000012 (31.03.05) за серпень та жовтень 2011 р.»; прибуткові накладні; реєстр виробленої та реалізованої продукції за вересень 2011 р. - липень 2012 р.; матеріальний звіт за вересень 2011 р. - липень 2012 р.

Крім того, Позивачем надано договори (із додатками та актами) із контрагентами, яким реалізовувалась продукція (ПрАТ «ОТІС», ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Ірпіньелектрозв'язок», ДП «Шосткинський лісхоз», Національний банк України, ПАТ «Полтаваобленрего», Київський національний університет ім.. Тараса Шевченка, ПАТ «Київгаз». Додатково Позивачем надано виписки із банку, що посвідчують факти отримання коштів від контрагентів та їх сплати ДП ТОВ «Хортиця»; податкові накладні, що видавались Позивачем за договорами; видаткові накладні та довіреності контрагентів на отримання від Позивача товарно-матеріальних цінностей.

Як наслідок, в межах даного спору судом встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ДП ТОВ «Хортиця», встановлено наявність матеріально-технічних ресурсів у Позивача, встановлено виробничу необхідність в отриманні Позивачем чушок чавунних та в судовому засіданні віднайшло підтвердження подальшої реалізації Позивачем виробленої із чавунних чушок продукції.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «SKS LTD» з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати податкове повідомлення-рішення №0005662240 від 24.04.2013 р.

3. Присудити на Товариству з обмеженою відповідальністю «SKS LTD» понесені судові витрати в розмірі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сіцм) грн. 50 коп. із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін