Постанова

від 04.10.2013 по справі 815/6186/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6186/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Бобровській О.В.

за участю сторін:

представника позивача Подорожній А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Інноваційних Будівельних Технологій» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0002502234, №0002492234 від 14.08.2013 року,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр Інноваційних Будівельних Технологій» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0002502234, №0002492234 від 14.08.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області були незаконно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушення документального оформлення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства.

В ході судового засідання представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, пославшись на те, що висновки відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

ТОВ «Центр Інноваційних Будівельних Технологій» зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.05.2012 року, код ЄДРПОУ 38156025.

Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області Державної служби статистики України АА №580265, видами діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

31 липня 2013 року на підставі Наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 03.06.2013 року № 451-п, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу проведення камеральних перевірок управління податкового аудиту, відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.1 ч.78 ст.78 та ч.79.1 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755-VI, а також з урахуванням матеріалів перевірки «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання ТОВ «Перспектива комплекс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за травень 2013 року» (акт №27/22-04/37680517 від 31.07.2013 року) була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка суб'єкта господарської діяльності ТОВ «Центр Інноваційних Будівельних Технологій», з питань правових відносин з ТОВ «Перспектива комплекс» у травні 2013 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 130/22-02/38156025/33 від 31.07.2013 року.

Під час перевірки було встановлено наступні порушення :

- не підтверджено реальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Центр Інноваційних Будівельних Технологій» з суб'єктом господарювання ТОВ «Перспектива комплекс» за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року.

- ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2012 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження в листопаді 2011 року ТОВ «Центр Інноваційних Будівельних Технологій» суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі - 43821 грн.; завищення показника «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» у сумі 32374 грн.

На підставі акту перевірки № 130/22-02/38156025/33 від 31.07.2013 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.08.2013 року: № 0002492234, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 43820 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 10955 грн. та № 0002502234, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 32374 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 17.04.2013 року позивач уклав договір-підряду №17-04/13-СВ з Приватним підприємством «Будівельник» (а.с.61-64) . На виконання умов договору позивач взяв на себе зобов'язання по зануренню паль на об'єкті Замовника, багатоповерхового житлового комплексу з торгово-офісними приміщеннями за адресою: Одеська область, Комінтернівського району, с. Крижанівка, вул. Марсельська діл.35 та 29 квітня 2013 року був підписаний акт приймання-передачі матеріалів (а.с.81-83).

Для виконання договору №17-04/13-СВ позивачем було залучено субпідрядну організацію ТОВ «Перспектива комплекс». 24 квітня 2013 року був укладений договір підряду №24-04/13-СП (а.с.28-31), предметом договору є - субпідрядник приймає на себе зобов'язання щодо занурення паль на об'єкту Замовника багатоповерхового житлового комплексу торгово-офісними приміщеннями. На виконання та розрахунку вартості робіт було складено локальний кошторис та відомість ресурсів до локального кошторису (а.с.34-38). 30 квітня 2013 року ТОВ «Перспектива комплекс» підписала акт приймання-передачі матеріалів (а.с.60).

Також, судом встановлено, що на час проведення субпідрядних робіт, ТОВ «Перспектива комплекс» було зареєстроване платником податку на додану вартість та мало ліцензію державно архітектурно-будівельної інспекції України (інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області) серія АВ №596181 від 29 лютого 2012 року строком дії до 01 березня 2015 року (а.с.42). Таким чином ТОВ «Перспектива комплекс» мало всі законні підстави для виконання субпідрядних робіт.

За результатами виконання робіт 27 травня 2013 року між ТОВ «Перспектива комплекс» та ТОВ «Центр Іноваційних Будівельних Технологій» були складені: довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акт прийняття виконаних робіт за травень 2013 року секція 2.2. за формою КБ-2в, загальна відомість ресурсів, акт виконаних робіт за травень 2013 року секція 2.1 за формою КБ-2в, які наявні в матеріалах справи.

28 травня 2013 року ТОВ «Центр Іноваційних Будівельних Технологій» підписало з ПП «Будівельник» довідку про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3, акт прийняття виконаних робіт за травень 2013 року секція 2.2. за формою КБ-2в, загальну відомість ресурсів, акт прийняття виконаних робіт за травень 2013 року секція 2.1. за формою КБ-2в.

Суд критично ставиться до того, що в акті перевірки № 130/22-02/38156025/33 від 31.07.2013 податковий орган не наводить жодного конкретного документального доказу про не виконання робіт, а робить тільки припущення та домисли про неможливість виконання робіт та отримання послуг.

Таким чином правочини, укладені між товариством та субпідрядною організацією були укладені, виконані та оподатковані, що відображено у податкових деклараціях позивача з податку на додану вартість, наданих до ДПІ у Київському районі м.Одеси. Кожна сторона правочину виконала свої обов'язки, передбачені умовами цих договорів належним чином, що підтверджується копіями первинних документів. Хибним є висновок податкової інспекції щодо не підтвердження господарських операцій належним чином оформленими документами, оскільки чинним законодавством не встановлено обов'язкових форм документів, а зазначено про обов'язковість використання типових форм державними підприємствами, та у випадку зазначення таких форм саме у договорі.

Оскільки дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, то й і аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податками на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння гчм тощо.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним та визнається судом недійсним.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.1.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704 встановлюється порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

П.2.4. Положення передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, о дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням пункту 2 статті 3, відповідно до якого фінансова, податкова та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно з п. 2 ст. Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідності до статті 4 Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах:

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст: та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. І ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність», якщо звернути увагу то усі договори укладені з нашими контрагентами спрямовані на надання послуг вартісного характеру та мають чітко визначену ціну послуг.

Згідно до ст. 180 Господарського кодексу України, встановлено істотні умовами господарських договорів «Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору». Враховуючи вимоги Кодексу, всі дані вимоги були виконані сторонами господарських правовідносин.

Вимогами податкового кодексу України не передбачено наявність товарно-транспортних накладних, як обов'язкових документів для включення сплачених коштів за отриманий товар до складу податкового кредиту.

Отже, посилання відповідача в акті перевірки на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, є не обґрунтованим, оскільки даними правилами затверджено порядок перевезення вантажів та документи, які повинні бути у водія під час перевезення вантажу. Дані правила жодним чином не можуть розповсюджуватись до правил та підстав формування податкового кредиту з податку на додану вартість та підтверджувати реальність здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.79 Господарського кодексу України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Відповідно до 14.1.36. Податкового кодексу України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами».

В бухгалтерському обліку позивача відображено отримання та оприбуткування отриманих послуг від ТОВ «Перспектива Комплекс». Також по бухгалтерському обліку по рахунку 631 відображено оплату за отримані послуги субпідрядній організації та по рахунку 361 відображено надходження коштів від Замовника за отримані послуги по договору (а.с.87,88).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм кодексу, чітко вбачається, що тільки первинні документи бухгалтерського обліку дають підстави для формування валових витрат. Визначальним критерієм для кваліфікації діяльності суб'єкта господарювання є спрямованість на отримання прибутку.

В акті перевірки вказується, що визначальною ознакою господарської діяльності є наявність ділової мети, що полягає в намірі отримати економічний ефект від операції платника податків. Не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції, за

наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності. В акті перевірки посадовою особою відповідача вказується, що не встановлено будь яких фактичних даних щодо підтвердження наміру ТОВ «Центр Інноваційних Будівельних Технологій» отримання економічної вигоди від господарської операції з ТОВ «Перспектива комплекс».

Таке твердження є безпідставним, оскільки в постанові вже були наведені аргументи, які свідчать про фактичне виконання та надання послуг позивачу, підтверджені відповідними документами, які відповідають нормам законодавства, що в свою чергу свідчить на наявність законних підстав для включення позивачем витрат на послуги отримані від контрагенту ТОВ «Перспектива комплекс» до складу податкового кредиту.

Таким чином твердження відповідача, що ТОВ «Центр Інноваційних Будівельних Технологій» не мало намір отримати прибуток за реалізований товар, придбаний у ТОВ «Перспектива комплекс» є безпідставним.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між позивачем та його контрагентом ТОВ «Перспектива комплекс» у встановленому законом порядку недійсними.

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано у відповідності до вимог Податкового законодавства України.

Також, позивачем в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Будівельник» та ТОВ «Перспектива Комплекс» було надано копії відомостей руху коштів за період з 18.04.2013 року по 30.05.2013 року (а.с.115-117).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені під час судового розгляду обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень №0002502234, №0002492234 від 14.08.2013 року прийняті Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій по донарахуванню позивачу податкових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.19 Конституцією та ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Інноваційних Будівельних Технологій» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0002502234, №0002492234 від 14.08.2013 року - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0002502234, №0002492234 від 14.08.2013 року.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 04.10.2013 року

Суддя О.В. Колесниченко

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Інноваційних Будівельних Технологій» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0002502234, №0002492234 від 14.08.2013 року - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0002502234, №0002492234 від 14.08.2013 року.

04 жовтня 2013 року