Постанова

від 07.10.2013 по справі 825/3343/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 825/3343/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Тищенко М.В.,

представників позивача Олефіренка О.В., Кінебаса О.М.,

представника відповідача Гладченко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс-2006» до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс-2006» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Бахмацька ОДПІ ГУМ у Чернігівській області) та просить скасувати податкове повідомлення-рішення Бахмацької ОДПІ ГУМ у Чернігівській області від 21.08.2013 № 0000192200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 52 452,50 грн. (41 962,00 грн. за основним платежем та 10 490,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Свої вимоги позивач мотивує тим, що на протязі грудня 2012 року - квітня 2013 року останній мав господарські взаємовідносини з контрагентом Приватним підприємством «Украгропромінвест» (далі - ПП «Украгропромінвест») з приводу надання ремонтних робіт. Так, між позивачем та вищезазначеним контрагентом укладено договір підряду щодо надання ремонтних робіт. Сума податку на додану вартість сплачена в ціні робіт, послуг віднесена позивачем до складу податкового кредиту. Реальність здійснення господарської операції позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку, а саме: договір підряду, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні та платіжні доручення. Втім, перевіряючі не надали належної оцінки даним документам. Придбані позивачем роботи, послуги були використаний в господарській діяльності підприємства, у зв'язку з чим підприємство отримало прибуток, який був задекларований за період, що перевірявся, а також були відображені зобов'язання по ПДВ в деклараціях з ПДВ за цей же період. Отже, позивачем правомірно віднесено суму ПДВ сплачену в ціні робіт, послуг до податкового кредиту. Всі операції по договору належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку підприємства. Таким чином, позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки від 16.08.2013 № 372/22/33983059, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що працівниками Бахмацької ОДПІ ГУМ у Чернігівській області проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року при придбанні товарів (робіт, послуг) від постачальника «Украгропромінвест», за результатами якої складено акт від 16.08.2013 № 372/22/33983059. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог законодавства, а саме: ч.1 ст.202, ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження сплати податку на додану вартість всього в сумі 41 962,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 9 967,00 грн., за 1 квартал 2013 року в сумі 22 958,00 грн., за 2 квартал 2013 року в сумі 9 037,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 № 0000192200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 52 452,50 грн. (41 962,00 грн. за основним платежем та 10 490,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями). Також податковий орган посилається на акт Бахмацької ОДПІ ГУМ у Чернігівській області від 04.07.2013 № 52/22/36463523 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Украгропромінвест» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 06.09.2012 по 30.04.2013 в якому зазначено, що у зв'язку з ненаданням документів для проведення перевірки підприємством ПП «Украгропромінвест» та відсутністю підприємства за юридичною адресою на теперішній час не можливо підтвердити факт реального здійснення фінансово господарських операцій за період з 06.09.2012 по 30.04.2013 на суму ПДВ 305 186,00 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 1 525 930,00 грн. з контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями за період з 06.09.2012 по 30.04.2013 на суму ПДВ 315 261,00 грн. та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 1 576 305,00 грн. В судовому засіданні представник відповідача підтримала вищезазначену позицію та вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Позивач (код ЄДРПОУ 33983059) зареєстрований в якості юридичної особи Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 12.01.2006 та взятий на податковий облік в Бахмацькій ОДПІ 13.01.2006, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з акту перевірки основними видами діяльності позивача є: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах; діяльність кафе; діяльність таксі; надання послуг перукарнями та салонами краси; діяльність по забезпеченню фізичного комфорту; здавання в оренду власного нерухомого майна.

Бахмацькою ОДПІ ГУМ у Чернігівській області на підставі наказу від 02.08.2013 № 59 (а.с.142), відповідно до ст.ст. 16,20, п.75.1 ст. 75 за обставиною, визначеною пп.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведена невиїзна документальна позапланова перевірка позивача з питань дотримання ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з грудня 2012 року по квітень 2013 року при придбанні товарів (робіт, послуг) від постачальника ПП «Украгропромінвест», за результатами якої складено акт від 16.08.2013 № 372/22/33983059 (далі - акт перевірки) (а.с.8-21).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

ч.1 ст.202, ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження сплати податку на додану вартість всього в сумі 41 962,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 9 967,00 грн., за 1 квартал 2013 року в сумі 22 958,00 грн., за 2 квартал 2013 року в сумі 9 037,00 грн.

За результатами акта перевірки Бахмацькою ОДПІ ГУМ у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.08.2013 № 0000192200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 52 452,50 грн. (41 962,00 грн. за основним платежем та 10 490,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.7).

Згідно зі ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 10.11.2012 позивачем (Замовник) укладено договір підряду № 3 з ПП «Украгропромінвест» (Підрядник), відповідно до якого Замовник оплачує, а Підрядник зобов'язується виконати роботи, а саме: ремонтні роботи торговельно-обслуговуючого комплексу за адресою: м. Бахмач, вул. Ярослава Мудрого, 24. Так, протягом грудня 2012 року - квітня 2013 року ПП «Украгропромінвест» надано позивачу ремонтні роботи, а останнім перераховано кошти на рахунок ПП «Украгропромінвест» (а.с.93-95).

Реальність виконання господарської операції з ПП «Украгропромінвест» підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, товарними чеками та платіжними дорученнями (а.с.96-141).

Як вбачається з матеріалів справи об'єкт нежитлової будівлі загальною площею - 2395,60 кв.м за адресою: м. Бахмач, вул. Ярослава Мудрого, 24 на якому проводились будівельні роботи належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.154-156).

Також, необхідно зазначити, що згідно довідки № 37 від 01.10.2013 будівля торгівельно-обслуговувального комплексу розташованого за адресою: м. Бахмач, вул. Ярослава Мудрого, 24 з 09.05.2006, станом на 01.10.2013 знаходиться на балансі позивача (а.с.157).

Таким чином, відповідні ремонтні роботи проведені на об'єкті позивача з метою здачі в подальшому даного торгівельно-обслуговувального комплексу в оренду для отримання прибутку, що підтверджується відповідними договорами (а.с.158-190).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що укладений з контрагентом правочин мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірним правочином в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином (фіктивний правочин). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.12.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини. спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обгрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Також в силу ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з вищезазначеним контрагентом відповідач посилається на акт Бахмацької ОДПІ ГУМ у Чернігівській області від 04.07.2013 № 52/22/36463523 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Украгропромінвест» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 06.09.2012 по 30.04.2013 в якому зазначено, що у зв'язку з ненаданням документів для проведення перевірки підприємством ПП «Украгропромінвест» та відсутністю підприємства за юридичною адресою на теперішній час не можливо підтвердити факт реального здійснення фінансово господарських операцій за період з 06.09.2012 по 30.04.2013 на суму ПДВ 305 186,00 грн. та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 1 525 930,00 грн. з контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями за період з 06.09.2012 по 30.04.2013 на суму ПДВ 315 261,00 грн. та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток в сумі 1 576 305,00 грн. (а.с.45-48).

Також, згідно акту старшого оперуповноваженого РВПМ Прилуцької ОДПІ Андрійченка А.О., здійснено вихід на підприємство ПП «Украгропромінвест» та встановлено, що контрагент позивача не знаходиться за своєю юридичною адресою, а саме: м. Бахмач, вул. Жовтнева, 64 (а.с.148).

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що чинним податковим законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Водночас податковий орган не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про безтоварний або фіктивний характер здійснених операцій.

Отже, такі посилання відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину позивача з контрагентом.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування податкового кредиту.

Крім зазначених в акті перевірки висновків Бахмацька ОДПІ ГУМ у Чернігівській області жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваного правочину.

Крім того, згідно довідки Бахмацької МДПІ Чернігівської області ДПС від 23.05.2013 № 232/22/36463523 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Украгропромінвест» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 15.05.2010 по 14.05.2013, порушень не встановлено. В даній довідці зазначено, що контрагент позивача - ПП «Украгропромінвест» знаходиться за адресою: м. Бахмач, вул. Жовтнева, 64, а отже на момент вчинення господарської операції контрагент позивача - ПП «Украгропромінвест» перебував за своєю юридичною адресою (а.с.22-35).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочин позивача з вищезазначеним контрагентом укладено останнім з метою отримання послуг, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаним правочином включено позивачем до податкового кредиту в тих звітних періодах, в яких отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України, та відображають зміст господарської операції, в результаті якої вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача факт вчинення господарської операції, за наслідками якої виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своєму контрагенту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаної операції з отримання позивачем товару, невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім цього, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Бахмацькою ОДПІ ГУМ у Чернігівській області не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Торгсервіс-2006» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за вказаний позов позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 524,24 грн.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 524,24 грн., що підтверджується квитанцією № 79729127 від 30.08.2013 (а.с.3).

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 524,24 грн. присуджуються на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 21.08.2013 № 0000192200.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс-2006» (код ЄДРПОУ 33983059) судовий збір в розмірі 524 (п'ятсот двадцять чотири) грн. 24 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 185, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Тихоненко