Ухвала

від 30.09.2013 по справі 910/18679/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

---

УХВАЛА про відмову у прийнятті позовної заяви 30.09.13 Справа № 910/18679/13. Суддя Спичак О.М., розглянувши позовну заяву Міжнародного благодійного фонду «Сприяння розвитку медицини» до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Транс-BM TRANS» про зняття арешту та розшук з майна, ВСТАНОВИВ: Міжнародний благодійний фонд «Сприяння розвитку медицини» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Транс-BM TRANS» про зняття арешту та розшук з наступного майна: транспортний засіб (сідловий тягач) марка FREIGHTLINER модель С112ST, 1999 року випуску, шасі 1FUYNMEB9XP976388, реєстраційний номер 19199КА та транспортний засіб (сідловий тягач) марка FREIGHTLINER модель С112ST, 1999 року випуску, шасі 1FUYNMEB7XP976390, реєстраційний номер 19199КА. Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами підвідомчості й підсудності справ господарським судам відповідно до ст.ст. 12-16 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство. Відповідно до п. 3 постанови Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Так, господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;                 - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» цей Закон визначає основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та їх соціальний захист. Відповідно до ч. 1, 2 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Відповідно до ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ  господарським судам» № 10 від 24.10.2011 р. господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи, - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК. В пункті 5 пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК. Тобто, з позовом про зняття арешту з майна до господарського суду може звертатися особа, яка не являється боржником у виконавчому провадженні і вважає, що на її майно накладено арешт виконавчою службою неправомірно. Оскільки позивач являється боржником у виконавчому провадженні, то відповідні дії державної виконавчої служби та їх наслідки оскаржуються в порядку статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо справа не підлягає розгляду в господарських судах України. Керуючись п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, - УХВАЛИВ: 1. Відмовити у прийнятті позовної заяви. 2. Позовну заяву повернути позивачу.            Суддя                                                                                 Спичак О.М.