Ухвала

від 26.09.2013 по справі 802/3084/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3084/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Барська ремонтно-будівельна дільниця" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі до Приватного акціонерного товариства "Барська ремонтно-будівельна дільниця" про стягнення капіталізованих платежів , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2013 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Барська ремонтно-будівельна дільниця" про стягнення капіталізованих платежів в сумі 158271,93 грн.

Мотивуючи позовні вимоги заявник посилався на те, що своїми діями щодо нездійснення капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства, яке ліквідується, ПАТ "Барська ремонтно-будівельна дільниця", спричинено інтересам держави майнову шкоду, яка полягає у зменшенні видаткової частини бюджету Фонду в розмірі 158271,93 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 29.07.2013 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважував на тому, що Кабінетом Міністрів України не затверджено та не визначено порядок капіталізації для юридичних осіб, що ліквідуються поза процедурою банкрутства.

Крім того, апелянт посилався на положення ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №2343-ХП від 14.05.1992 року, відповідно до якої, банкрутство це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; суб'єкт банкрутства (банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Таким чином, на думку скаржника, обов'язковою умовою застосування Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю є факт визнання підприємства банкрутом, проте, оскільки відповідач не є банкрутом, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином

Представник позивача надав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

Представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи , у зв'язку з перебуванням представника ПрАТ "Барська ремонтно-будівельна дільниця" у відпустці.

Суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Так, відповідач є юридичною собою, з певним штатом працівників, а тому не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого уповноваженого представника.

Відповідно до ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Отже, участь представника апелянта судом не визнавалась обов'язковою.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПрАТ "Барська ремонтно-будівельна дільниця" є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Згідно довідок з ЄДРПОУ АБ №406011 та №555284 зареєстроване як юридична особа Барською районною державною адміністрацією Вінницької області 20.04.1998 року.

08.04.2013 року до ЄДР внесено запис про рішення засновників щодо припинення діяльності ПрАТ "Барська ремонтно-будівельна дільниця".

Відповідно до виписки з акту форми 158-1/0 огляду МСЕК №008428 від 16.07.2009 року ОСОБА_2 була встановлена ІІІ третя група інвалідності, у зв'язку із трудовим каліцтвом від 11.07.1994 року - втрата працездатності становила 60%, відсотки встановлені особі безстроково.

29.03.2013 року відділенням Фонду у Барському районі винесено постанову №0207/177/177/177/45 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01.03.2013 року в розмірі 840,62 грн. та відповідно надано розрахунок перерахованої щомісячної страхової виплати.

30.04.2013 року відділенням Фонду у Барському районі виставлено відповідачу претензію №01-111 про включення до складу кредиторів по капіталізованих платежах на загальну суму 158271,93 грн. та внести їх до реєстру кредиторів.

31.05.2013 року ПрАТ "Барська ремонтно-будівельна дільниця" повідомило відділення Фонду у Барському районі, що претензія взята ними до уваги і включається до реєстру кредиторів.

02.07.2013 року листом №333 відповідач повідомив, що грошові вимоги у розмірі 71337,26 грн. є необґрунтованими та незаконними, посилаючись на відсутність відкритої стосовно відповідача процедури про ліквідацію юридичної особи, оскільки товариство ліквідується за рішенням акціонерів, а не в процедурі банкрутства і тому нарахування капіталізованих платежів товариству не передбачено чинним законодавством.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з обґрунтованості та правомірності позовних вимог відділення виконавчої дирекції Фонду соціального захисту від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Барському районі Вінницької області.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування школи страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом ч. 3 ст. 110 цього ЦК якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 ст. 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5.9 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року N 36 для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року N 765.

В силу пункту 1 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №765 (далі - Порядок) здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 3 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю.

Крім того, посилання відповідача на те, що Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язання підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року №765 не розповсюджуються на дані правовідносини, так як ПрАТ «Барська ремонтно-будівельна дільниця» не є підприємством - банкрутом, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначеними нормами передбачений обов'язок страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації, а не лише у випадку ліквідації підприємства - банкрута.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 р. у справі №21-156а12, ухвалах Вищого адміністративного суду від 27.03.2013 р. у справі № К/9991/35455/11 та від 31.07.2012 р. у справі №К-30834/10.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки чинне законодавство не звільняє платоспроможності підприємства у разі їх ліквідації від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів у разі ліквідації підприємства, в будь-якому випадку, повинна бути проведена капіталізація платежів для продовження страхових виплат та соціальних послуг особі, яка потерпіла на підприємстві протягом її життя, а тому позивачем правомірно була розрахована сума капіталізації платежів страхових виплат ОСОБА_2, який отримує страхові виплати по трудовому каліцтву, в загальному розмірі 158271,93 грн.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Барська ремонтно-будівельна дільниця", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Курко О. П.