Постанова

від 05.12.2006 по справі 20/73-на

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/73-нА

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "05" грудня 2006 р.                                                          Справа №  20/73-НА

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Горшкової Н.Ф.

суддів:                                                                        Голубєвої Г.К.

                                                                                   Майора Г.І.

при секретарі                                                            Сташкевич М.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Мярковська О.В., довіреність №б/н від 28.03.2006 року,

від відповідача:  Давидко Н.М., довіреність №7082/9/10 від 23.03.2006 року,

                             Єфімова Л.Л., довіреність №7081/9/10 від 23.03.2006 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства  "Джемете", м.Хмельницький

на постанову господарського суду Хмельницької  області

від "27" квітня 2006 р. у справі №  20/73-НА (суддя Гладій С.В.)

за позовом Приватного підприємства  "Джемете", м.Хмельницький  

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, м.Хмельницький

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

з перервою в судовому засіданні з 21.11.2006 року по 05.12.2006 року,

 ВСТАНОВИВ:

  В березні 2006 року Приватне підприємство "Джемете" звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Хмельницькому від 03.03.2006 року №0001272302/0/670, №0001282302/0/671 та №0001292302/0/672 посилаючись на невідповідність їх вимогам чинного законодавства.

Позивач в позовній заяві вказує, що під час ввезення на територію України килимових виробів податок на додану вартість сплачено згідно п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" і в подальшому їх реалізовано із врахуванням та без порушень п.4.1 ст.4 цього Закону, у зв'язку з чим вважає безпідставними висновки податкового органу, а заявлене бюджетне відшкодування податку на додану вартість в результаті здійснення вказаних операцій законним та обґрунтованим. Відсутність порушення вищевказаної норми свідчить про безпідставність донарахування податковим органом податку на додану вартість в сумі 12428грн. та необґрунтованість висновку податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування на суму 83877грн. та заниження суми бюджетного відшкодування на суму 14014грн.

ПП "Джемете" зазначає, що митна служба не могла взяти для визначення митної вартості статистичну оцінку рівня цін реалізації таких товарів на внутрішньому ринку України, оскільки це не передбачено жодним Законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи та з огляду на відсутність такої статистичної оцінки взагалі.

Постановою господарського суду Хмельницької області від 27 квітня 2006 року у справі №20/73-НА в позові приватного підприємства "Джемете" відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Приватне підприємство "Джемете" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що працівниками податкового органу в ході перевірки, з метою визначення бази оподаткування ПДВ, проведено незаконне припущення обґрунтування звичайної ціни на килимові вироби, а саме, що митна вартість килимових виробів, які ПП "Джемете" ввезло на митну територію України, відповідає рівню звичайної ціни.

На думку позивача, оскільки працівниками податкової інспекції не вказано договірну вартість реалізованих ним килимових виробів, як базу оподаткування, то відповідно до п.п.1.20.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податковий орган повинен довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Крім того, ПП "Джемете" зазначає, що місцевим господарським судом не враховано вимоги п.п.1.20.10 вищевказаного Закону, згідно з яким донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а працівники податкової інспекції не мали правових підстав визначати суму податкового зобов'язання за непрямими методами і тому діяли не у спосіб, передбачений законодавством.

Позивач вказує, що обчисливши та сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажної митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, згідно п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку має право на податковий кредит, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань на килимові вироби, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з того, яка митна вартість по них була задекларована в декларації митної вартості при проходженні митних процедур, суперечить чинному законодавству.

Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначає про необґрунтованість доводів, викладених в скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечують, просять залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд Хмельницької області виходив з того, що доказів, які б підтверджували обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивачем не надано та при судовому розгляді не встановлено.

Зазначає, що згідно ВМД позивачем при ввезенні товарів на митну територію України визнана їх митна вартість, яка була визначена митницею за резервним методом. Таким чином, митна вартість килимових виробів відповідає рівню звичайної ціни на такі килимові вироби, а тому для цілей податкового обліку товару слід було застосовувати звичайну ціну, яка відповідає митній вартості.

У постанові господарського суду також дається посилання на експертний висновок Хмельницької  Торгово-промислової палати, згідно якому орієнтовна роздрібна ціна на коврові вироби складала від 18 до 96грн., а не 5,80 - 6,60грн., як зазначає позивач.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив.

Державною податковою інспекцією у м.Хмельницькому проведено виїзну позапланову перевірку приватного підприємства "Джемете" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, заявленого у деклараціях за жовтень-листопад 2005 року, за результатами якої складено акт від 27 лютого 2006 року №1113/23-3/32179670 (т.1, а.с.11-24).

При цьому встановлено, що в перевіреному періоді 2005року ПП "Джемете" імпортувало на митну територію України килимові вироби згідно контракту №2 від 28.06.2003 року від СМТ.ІРLIК ve Gіdа SАN, ve ТІС LТD. SТІ, м. Газіантеп, Туреччина, що підтверджується вантажними митними деклараціями (перелік ВМД наведено у додатку до акта №3).

На момент митного оформлення килимових виробів на зазначений товар діяли мінімальні митні ціни, які перевищували ціни поставки, визначені в контракті №2 від 28.06.2003 року. При розмитненні килимів, ПП "Джемете" сплачувало митним органам податок на додану вартість із митної вартості товарів, яка визначена в графі 12 вантажної митної декларації. При цьому митна вартість вказана у ВМД, є вищою від фактурної вартості вказаної у графі 22 ВМД.

При поставці (реалізації) килимових виробів на митній території України база оподаткування ПДВ ПП "Джемете" розраховувалась виходячи з їх контрактної (фактурної) вартості.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", платником занижено базу оподаткування ПДВ на суму 512587грн. за рахунок того, що договірна ціна поставки килимових виробів нижче їх звичайної ціни, в т. ч. по звітних періодах з червня 2005р. по листопад 2005р., що призвело до заниження податкового зобов'язання по ПДВ на суму 102517грн. за вказаний період.

Таким чином, згідно висновків перевіряючих перевіркою встановлено  завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку на суму 83877 грн. за період жовтень-листопад 2005р.;  заниження податку на додану вартість, сума якого підлягає сплаті в бюджет внаслідок вказаних вище порушень на суму 12428 грн. за період серпень-жовтень  2005р.,  а також  виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації за липень 2005 року, а саме суму бюджетного відшкодування занижено на 14014 грн.

На підставі акту, за результатами перевірки ДПІ у м.Хмельницькому  прийнято податкове повідомлення-рішення №0001272302/0670 від 03.03.2006 року, яким позивачу за період листопад-жовтень 2005р. на 83877грн. зменшено суму бюджетного відшкодування; податкове повідомлення-рішення №000128230/0/671 від 03.03.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18642,00 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 12428,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6214,00 грн.; №0001292302/0672 від 03.03.2006 року, яким виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації позивача, а саме заниження бюджетного відшкодування на 14014грн.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її обґрунтованість відносно податкових повідомлень-рішень від 03.03.2006 року №0001272302/0670, №000128230/0/671.

При цьому виходить із наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.

П.1.18 ст.1 цього Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до приписів п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Матеріали справи свідчать, що податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України килимових виробів згідно вимог п.1.20 (п.п.1.20.1, 1.20.2) ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Перевіряючі прийшли до висновку, що митна вартість товару є його звичайною ціною. Однак, чинне законодавство не містить приписів про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною при подальшій реалізації товару на території України.

Експертний висновок від 13.04.2006р. Хмельницької Торгово-Промислової палати, на який посилається відповідач, наданий вже після проведення перевірки без зазначення коду товарної позиції, без співставності умов реалізації, з великим діапазоном роздрібної ціни (18-96грн. за 1кв.м) і не може бути прийнятим при визначенні звичайної ціни товару, виходячи з приписів п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Посилання відповідача на п.4.3 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якому для товарів, які імпортуються на митну територію України платником податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації (з урахуванням витрат згідно цього ж підпункту),  не приймаються до уваги, оскільки вказана норма стосується оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів.

Крім того, у відповідності до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Податковий орган не мав правових підстав, передбачених п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами, а відтак діяв не у спосіб передбачений Законом.

Отже, обчисливши та сплативши податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, при розмитненні товару, за наявності вантажної митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства, позивач мав право на податковий кредит згідно п.п.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Нарахування ж податкових зобов'язань на килимові вироби, що реалізуються по договірній ціні на території України, виходячи з їх митної вартості, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах законодавства.

Крім цього, в процесі розгляду апеляційної скарги представниками сторін була проведена взаємна перевірка арифметичної правильності проведеного донарахування податкового зобов'язання, в результаті якої з'ясувалось, що у податковому повідомленні-рішенні від 03.03.2006р. №0001272302/0/670 за даними податкового органу слід було зменшити суму бюджетного відшкодування на суму 64734грн., а не на 83877грн. Однак, як вказувалось вище, підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування взагалі не вбачається.  Відхилення у податкових зобов'язаннях з ПДВ, що наведені в розрахунку розбіжностей по даних декларацій да даних перевірки по ПП "Джемете" (з урахуванням різниці між цінами реалізації та митною вартістю товару), не призводить до відхилень у сумі ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету (податкове повідомлення-рішення від 03.03.2006р. №0001282302/0/671) на загальну суму 18642грн., у тому числі основний платіж 12428грн. та штрафна санкція 6214грн., тобто це податкове повідомлення-рішення навіть за даними перевірки прийняте безпідставно (пояснення ДПІ від 28.11.2006р. №36472/6/10).  

Отже, висновки господарського суду першої інстанції про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за період з листопад-жовтень 2005р.  на суму 83877грн. та заниження суми ПДВ на 12428,00 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, не відповідають обставинам справи, а оспорювані податкові повідомлення-рішення №0001272302/0670 від 03.03.2006 року та №000128230/0/671 від 03.03.2006 року - вимогам чинного законодавства.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 03.03.3006р. №0001292302/0672 виявлено заниження платником в порушення п.4.1 ст.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у податковій декларації за липень 2005р. суми бюджетного відшкодування на 14014грн.

В податковому повідомленні-рішенні  (форма "В-2") вказано, що відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважається, що ПП "Джемете" добровільно відмовляється від отримання суми заниження 14014грн. як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Вказаний напис повністю відповідає нормам п.п.7.7.7 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач визнав, що ним дійсно було допущено заниження суми бюджетного відшкодування, але ця сума мала би становити навіть більшу суму,  а саме 23084грн. (письмове пояснення представника  від 05.12.2006р.).

Таким чином, позивач визнав, що ним була занижена сума бюджетного відшкодування, у разі фактично більшої суми заниження, ніж вказано у податковому повідомленні-рішенні, платник може відобразити решту суми у податкових деклараціях за наступні звітні періоди. Таким чином, будь-якого порушення при прийнятті зазначеного податкового повідомлення-рішення чинного законодавства та прав ПП "Джемете" відповідачем допущено не було, а отже господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у його скасуванні.

Виходячи  з вищевикладеного, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001272302/0/670 та №0001282302/0/671 від 03.03.2006р. є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, а судове рішення в частині відмови у задоволенні позову стосовно цих податкових повідомлень-рішень підлягає скасуванню.

  Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254, п.п.6-7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Джемете", м.Хмельницький задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Хмельницької області від 27 квітня 2006 року у справі №20/73-нА  скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001272302/0/670 від 03.03.2006 року та №0001282302/0/671 від 03.03.2006 року.

У зв'язку з цим, резолютивну частину постанови викласти у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у    м. Хмельницькому №0001272302/0/670 від 03.03.2006 року та №0001282302/0/671 від 03.03.2006 року.

В решті позову відмовити."

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Джемете", м.Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122, код 32179670  2,55 грн. судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

5. Касаційна скарга на постанову Житомирського апеляційного господарського суду подається протягом одного місяця після набрання законної сили, крім випадків, передбачених Кодексом Адміністративного судочинства України, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складання постанови в повному обсязі.

6. Справу №20/73-нА повернути до господарського суду Хмельницької області.

 Головуючий   суддя                                                              Горшкова Н.Ф.

 судді:

                                                                                           Голубєва Г.К.  

                                                                                           Майор Г.І.  

 Віддруковано 4прим.:

----------------------------------

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - в наряд