Рішення

від 02.10.2013 по справі 905/5173/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.10.2013 Справа № 905/5173/13

Суддя Філімонова О.Ю., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КОЛОР" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНКОНСАЛТСЕРВІС" м. Маріуполь, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 18782,16 грн., пені у розмірі 1396,78 грн., 3% річних у розмірі 438,65 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сапунов С.В. - за довіреністю №б/н від 05.07.2013р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА КОЛОР" м. Київ звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНКОНСАЛТСЕРВІС" м. Маріуполь, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 18782,16 грн., пені у розмірі 1396,78 грн., 3% річних у розмірі 438,65 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №56-12 від 07.09.2012р., позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, однак свої зобов'язання відповідач у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 18726,00 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 232, 258 Господарського кодексу України.

17.07.2013р. позивачем, згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України, через канцелярію суду надано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти відповідача в сумі заборгованості та штрафних санкцій.

02.10.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву №б/н від 02.10.2013р., в якій просить заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не розглядати, у зв'язку з тим, що вона подана помилково.

Також, 02.10.2013р. представник позивача через канцелярію суду надав пояснювальну записку №б/н від 01.10.2013р., в якій зазначає, що при складенні тексту позовної заяви була зроблена технічна помилка у пункті 1 на сторінці 3, а саме: була пропущена частина речення.

Таким чином, позивач просить читати вказаний пункт наступним чином: «стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором поставки №56-12 від 07.09.2012р. з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18782,16 грн.».

Представник позивача у судовому засіданні просив заяву про заходи забезпечення позову не розглядати, у зв'язку з тим, що вона подана помилково.

Також, у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані позивачем документи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

07.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА КОЛОР" м. Київ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНКОНСАЛТСЕРВІС" м. Маріуполь, Донецька область (Покупець), укладено договір поставки №56-12.

Відповідно до п. 1.1 Договору, у відповідності з цим договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, надалі - товар, відповідно до специфікації, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах договору.

Згідно з п.1.2 Договору, найменування товару: відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що товар повинен бути поставлений через 30 робочих днів після оплати згідно п. 7.1.1 цього договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору, покупець сплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною в специфікаціях.

Згідно з п. 6.2 Договору, ціна товару за цим договором без ПДВ складає 17855,00 грн., крім того ПДВ у розмірі 3571,00 грн., разом 21426,00 грн. (двадцять одна тисяча чотириста двадцять шість гривень).

Розділом 7 Договору передбачений порядок розрахунків.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок покупця наступним чином:

Відповідно до п. 7.1.1 Договору, - 10% ціни Договору - протягом трьох днів після підписання даного договору.

Згідно з п. 7.1.2 Договору, - 90% після отримання товару покупцем, але не пізніше десяти робочих днів з моменту підписання видаткової накладної.

Пунктом 15.2 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Специфікацією, що є невід'ємною частиною договору поставки №56-12 від 07.09.2012р., сторони визначили кількість товару, який поставляється - 1 шт., загальну суму товару, яка складає 21426,00 грн. (а.с. 13).

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договір поставки №56-12 від 07.09.2012р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору поставки № 56-12 від 07.09.2012р., на підставі видаткової накладної №105 від 07.09.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОНКОНСАЛТСЕРВІС" м. Маріуполь, Донецька область отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КОЛОР" м. Київ товар на суму 21426,00 грн. (а.с. 14)

Зі сторони відповідача накладну №105 від 07.09.2012р., підписано Сабадашем В.Г. на підставі довіреності №66 від 07.09.2012р. на отримання ТМЦ. (а.с. 15)

Відповідачем було частково оплачено товар на загальну суму 2700,00 грн., що підтверджується банківською довідкою №42/97 від 20.09.2013р. (а.с. 36)

Таким чином, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем за договором поставки №56-12 від 07.09.2012р. складає 18726,00 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 18726,00 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КОЛОР" м. Київ доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1396,78 грн., 3% річних у розмірі 438,65 грн., інфляційні витрати у розмірі 56,16 грн.

Відповідно до п. 10.2 Договору, покупець за даним договором несе наступну відповідальність: - у разі порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє повністю: за період з 21.09.2012р. по 21.03.2013р., на суму заборгованості 18726,00 грн., пеня у розмірі 1396,78 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем був невірно визначений період прострочення зобов'язання, тому допущені арифметичні помилки в розрахунку 3% річних: за період з 21.09.2012р. по 05.07.2013р., на суму заборгованості 18726,00 грн., 3% річні складають 443,27 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, тому 3% річні підлягають стягненню у розмірі 438,65 грн.

Також, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем, суд зазначає, що позивачем був невірно визначений період прострочення зобов'язання, у зв'язку з чим суд задовольняє частково позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат: за період з з жовтня 2012р. по липень 2013р., на суму заборгованості 18726,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 37,38 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 18,78 грн., суд відмовляє.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНКОНСАЛТСЕРВІС" (87534, Донецька область, м. Маріуполь, р. Нахімова, б. 134, кв. 69, ЄДРПОУ 36082622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА КОЛОР" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, б. 15, ЄДРПОУ 31812885) суму основного боргу у розмірі 18726 (вісімнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1396 (одна тисяча триста дев'яносто шість) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 65 коп., інфляційні витрати у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 38 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 18,78 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 07.10.2013р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу